Дівчата пряли починки, вишивали, готували сорочки на придане. 

Тугі, кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо зведені копита й тягли в глибінь. 

Служки носили безліч страв: тетереви, гуси, журавлі, голуби, кури; всілякі напої: вино, мед, чистий і варений з корінням, квас. 

Скільки дозорців з нудьги полювало за лисом, а жодному не вдалося влучити. 

У складносурядному реченні одна частина головна, а друга — підрядна. 

Розрізняють три види складносурядних речень: зі сполучниками єднальними, протиставними та розділовими. 

Складне речення має дві або більше граматичні основи. 

Складні речення поділяються на сполучникові і безсполучникові. 

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь. (Просте речення з однорідними присудками.) 

Вони робили собі курбало у потоці, глибоке місце, і, роздягшись, бовталися в нім. (Просте речення з однорідними присудками.) 

Він пострибає і, розуміється, злякається й почне плакати. (Складне речення.) 

Пісні, здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях. (Складне речення.) 

Там вогко, сіно пахне цвіллю. 

На клумбі цвіли жоржини, чорнобривці, пахло прив’ялим духом полину. 

Ось і хата дядька Себастіяна, на ній темніє велике гніздо, зверху в ньому живуть лелеки, під низом — горобці. 

Івана гукали од хати, але він того не слухав. 

Знову там і сям сяйнули зморені голоси повзиків, скупо озвались пищухи. 

На городі — картопля і соняшники, а просто над самою річечкою — якась комірчина. 

А довкіл: ні в лісі, ні на річці — ані лялечки, тільки луна котиться. 

На іржання білого коня коротким клекотом обізвався лелека — клекіт захлинувся в урочистій задумі. 

Книжна мудрість свята, її не потяти шаблею і з гармати не встрілити. 

Іван підійшов до вже зарослого окопу: прилетів раптом до того окопу і впав на одну з квіток лахматий джміль. 

Пахло далеким вітром, якого звечора не було. 

Сироватка рвонувся, але якась владна сила зупинила його, не дала схопитися на ноги. 

Город копати було ще рано, але Миколка наточив рашпілем лопату, набив на граблі нового держака та й пішов згрібати під яблунями торішнє листя. 

На грядках червоно виблискують скиби, а в борознах біліє опалий цвіт. 

Ще дивен дим, і хата ще казкова, і ще ніяк нічого ще не звуть. 

Удень сонце пече немилосердно козацьке тіло, а вночі холодна вільгість пронизує до кісток. 

Скинеться зрідка у воді рибина, або нічний птах залопоче у темряві крилами. 

Ви побачите сонячно розтрушений на снігу ліщиновий цвіт, а під снігом почуєте зненацька якийсь схлип. 

А пісок дедалі сипучіший, і мотоцикл з льоту раз у раз шугає в нього. 

Загадка — це чарівний світ поетичної таємниці, і в цьому світі мороз поєднаний народною фантазією з весною. 

Огонь пішов по жилах хлопця, і він ясно одчув у собі, ніби од сну пробудившись, одчув творця, художника. 

Соснове гілля пошпигувало голками в щоки й крізь одяг чіпляло вологу лоскотну павутину на лоб, на вуха, на щоки, а плечі холодила роса. 

Не знайшли чай, чи ліньки було шукати. 

Якась вона добра була в той день, і її доброта проглядала чи не в кожному слові. 

Розмножують горицвіт свіжозібраним насінням, та схожість його невисока. (Складносурядне речення з протиставним сполучником.) 

Темніли стрілки щавлю, та смачно вабила конюшина. (Складносурядне речення протиставним сполучником.) 

Або сина його виженуть із гімназії, не давши йому докінчити курсу, або нехай він, батько, висіче сина різками таки тут, у Полтаві, в гімназії. (Складносурядне речення з єднальним сполучником.) 

Колись на вершечку могили ще лежав велетенськип гранітний валун, і з нього було видно далі, аж за Дніпро, але його розтрощили блискавиці. (Складносурядне речення з розділовим сполучником.) 

Безлисті чорні дуби та гриби в лісі рельєфно чіткі і в прогалинах між стовбурами погляд летить далеко. 

Шибки мов у пропасниці тремтять від ревиська моторів і стіни так само вібрують. 

Витьохкував у березі соловей і десь співали дівчата. 

Навкруги була пустка самотній ліс і не видно було живої душі. 

Палить сонце, і весь простір завуальовано інеєм. 

Кожен розповідав про найцікавіші бувальці, і в них вимальовувався колективний життєпис, переснований родинними турботами та вболіваннями. 

Небо над степом чисте і літак, як рибина, пішов угору, крізь прозору океанну блакить. 

Блискають тільки гострі, колючі згуки, і дрібно сиплеться регіт на металеву дошку, як шріт.