Мені чути, як коні похрумкують молодою травицею, поволеньки, вдячно ласують. (Підрядна з’ясувальна.) 

Навколо стояла така тиша, що чути було золотий дзвін переджнив’я. (Підрядна міри і ступеню.) 

Я не дуже полюбляв роботу біля терниці, бительниці, прядіння, снування, зоління, але дуже любив дивитись, як ткалось і вибілювалось полотно. (Підрядна з’ясувальна.) 

Самі слова на голос навертались, як сльози навертаються на очі. (Підрядна означальна.) 

Опівдні, коли сонце стало посеред неба пастухи простелили в тіні дерев свитки, прилягли на них. 

Лише ті, хто не хотів обтяжувати себе сім’ями та молодь постійно жили в Січі. 

Зрештою вона знайшла в скрині те, що шукала, і, хутенько поскладавши зжужмане своє багатство, зачинила віко. 

Калнишевський, коли я був при ньому вже мав років під сімдесят. 

І все ж тобі не загасити світла, що з тьми віків та через стільки бур проніс народ, відважний та свобідний. І справді, з кутка, де блищали очі, вибрався Їжак, струснув солому з голок і сів посеред Куреня. 

Яка журба тобі, що я поїду на чужину з розбитим серцем? У цім місці річка, що взагалі текла, крутячись та петляючи між хребтами, робила круте коліно. 

Ярослав заніс був руки, щоб ляснути в долоні, але стримався. Митрополит наполягав на тому, щоб ставити церкву на освячених підвалинах. 

А я ж як в’язень, що на час короткий з темниці вирвався і має часу ждати. Раптом Сашко відчув, що хтось дивиться йому в спину. 

І шкода, що осінь моя минає в полях, у дібровах, а не в школі. (Підрядний сполучник.) 

Дізнавшись, що Добриня зник, Янка втратила спокій і сон. (Підрядний сполучник.) 

Тобі я віддала усе, що мала. (Сполучне слово.) 

Тільки з переказів глухий гомін доходить, що копали цей колодязь колись чумаки. (Сполучне слово.) 

Посеред майдану, де мене лишили радисти, я зупинився, не знаючи, куди податися. 

Довелося самому взятися за налигача, а плечем підпирати воза, бо колеса по самі ступиці грузли в сипучому придніпровському піску, а потім братися за весла та за канат і перти важкий пором до супротивного берега. 

Розчарування від звістки, що хтось уже отаборився в Холодній Балці, засмутило зовсім чумацькі серця. 

Крім цмину піскового на Україні, ще поширені цмин щитоносний, який зростає на приморських пісках Азовського та Чорного морів, і цмин запашний. 

Не знав, що там, під ним, але чув холод і зловісне дихання безодні, яка одкривала на нього свою ненажерливу пащу. (Чотири підрядні частини.) 

А коли надійшла ніч і чорні гори блимнули світлом самотніх осель, Іван почув, що сили ворожі сильніші за нього, що він уже поліг у боротьбі. (Чотири підрядні частини.) 

Хотів шукати Марічку, але не знав, у який бік іти, бо не помітив, куди вона зникла. (П’ять підрядних частин.) 

Але ліс наливала така глибока тиша, що шелестіння сухих гіллячок, об які терся плечем, здавалось йому голосним лускотом пня, що валився, стятий сокирою в лісі. (Чотири підрядні частини.) 

чотири 

дві 

п’ять 

три 

Міг би розказати і про русалок, що гарної днини виходять з води на берег, щоб співати пісень, вигадувати байки і молитви. 

Мене одразу записали до хору, яким керував неймовірно лихий, злючий регент, який бив різками без будь-якої причини. 

Але, розгадавши цю загадку, він і пальцем не поворухнув, щоб розшукати якогось там Добриню, якого хтось із його людей або вже відправив на той світ, або заховав так, що і вдень зі свічкою не знайдеш. 

Коли лежиш у полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне. 

( ), [ ], ( ), [ ], ( ). 

( ), [ ], ( ), ( ). 

[ ], ( ), [ ], ( ), ( ). 

( ), ( ), [ ], ( ), ( ). 

Я беру з татових рук полив’яний глек, стернями виходжу на дорогу, а далі житами та пшеницями, та вівсами біжу на долинку де так принадно вимлівають на сонці підкучерявлені верби і стихенька полискує під ногами волога земля. 

Він чув, що коло нього Марічка і знав що Марічки нема на світі, що се хтось інший веде його у безвісті, щоб там загубити. 

Коли збігти на могилу, на саму вершину цього покритого сивими травами глобуса, то звідси видно, як степ маревіє на південь. 

І десь в ті дні несміло, випадково, хоч я вже й пісню склала не одну печаль моя торкнула перше слово, як той кобзар торкав свою струну. 

А може назва пов’язана зі стародавнім слов’янським повір’ям, яке говорить, що коли покласти сон-траву на ніч під голову, то уві сні побачиш своє майбутнє. 

Він навіть допускав, що смерд сидить у князівському порубі, бо, якщо його схопила княжа сторожа, то запроторила тільки туди. 

О, я знаю, що, коли б ти була на тій раді, то й ти була б стала за ними проти свого батька. 

Я знав, що хоч і не доведеться більше побувати мені в цьому лісі, згадка про нього заспокоюватиме мою зболілу душу. 

А сонячне проміння згасало над горою, де була пасіка. (Складнопідрядне речення, розповідне, неокличне, підрядна частина відноситься до головної в цілому, з підрядною місця, засіб зв’язку — сполучне слово де.) 

Шерсть прилипла до тіла чугайстра, наче він тільки що виліз з води. (Складнопідрядне речення, розповідне, неокличне, підрядна частина відноситься до головної в цілому, з підрядною порівняльною, засіб зв’язку — підрядний сполучник наче.) 

Їй було жалко, що надовго перервуться їхні стрічі в тихому лісі. (Складнопідрядне речення, розповідне, неокличне, підрядна частина відноситься до головної в цілому, з підрядною причини, засіб зв’язку — підрядний сполучник що.) 

А я тебе все виглядала та й все чекала, коли з полонини повернеш. (Складнопідрядне речення, розповідне, неокличне, підрядна частина відноситься до головної в цілому, з підрядною часу, засіб зв’язку — підрядний сполучник коли.)