Через одного (не)дбальця й корабель тоне. 

Злидні чекають під ворітьми (не)робства. 

Відважних пізнають у (не)безпеці.  

Доброї справи в землю (не)закопаєш. 

Людина, що вчиться, йде вперед, а неук повзе назад. 

Незнання — не ганьба, ганьба — небажання знати. 

Надія — лікар від будь-якого нещастя. 

Дружні кішки переможуть недружних вовків. 

Дружба перевіряється бідою. 

Пробуй золото вогнем, а дружбу — грішми. 

Вчора браталися, нині розсталися. 

Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш. 

Немає поганої роботи, є невмілі люди. 

Вмить нічого не буває: все не легкої праці чекає. 

Недбалого вчити — в бездонну бочку воду лити. 

Молодь нестримна, старість неквапна. 

(Не)рівною дорогою йдучи, мало попереду побачиш. 

Доброму каменю пісок (не)страшний. 

(Не)добрий шлях веде в злий край.  

(Не)втомний тихо ходить, швидко робить. 

Я не схожий на суху пустелю.  

Не страх, а мужній спокій допомагає керувати своїм життям. 

Мені в житті до всього не байдуже. 

А наша ж нація козача, а вдача наша не ледача. 

Кінь добрий не сідлом, людина красива не одягом. 

З доброго коня не соромно й упасти. 

Єдність народу — незламна фортеця. 

Для добротворця життя не коротке. 

Хто (не)має крил, той не злетить у піднебесся. 

(Не)має лісу без вовка, а гір — без орла. 

Про те зозуля кує, що вона свого гнізда (не)має. 

Орел (не)має окулярів, однак здобич бачить. 

На (не)знаній стежці кожен крок повільний. 

У декого язик до розуму (не)приєднаний. 

Від (не)справдженої надії болить серце. 

(Не)змащене колесо погано крутиться. 

Мені сняться рядки (не)написаних віршів. 

Для кохання закони (не)писані. 

Я вперше промовлю колись (не)промовлене слово. 

Поля душі ніким (не)міряні. 

(Не)здолавши труднощів, не знатимеш радощів. 

(Не)хтуючи небезпекою, ризикуєш здоров’ям і життям. 

(Не)пізнавши горя, не знатимеш щастя.  

(Не)прагнучи щастя, ніколи його не здобудеш. 

(ні)коли, (ні)чий, (ні)хто 

(ні)сенітниця, ні(перед)чим, (ні)яковий 

(ні)чого, ні(до)кого, (ні)де 

ні(до)чого, (ні)кчема, ні(тут) ні(там)