Із роману С. Скляренка «Володимир»

 Із роману С. Скляренка «Володимир»

Як і отець, він провів багато літ у походах, спав просто на землі, постеливши опону, в голови ж поклавши сідло, їв в’ялену конину й сухарі, запиваючи водою.
Проте між походами його й отця була велика відміна — князь Святослав усе життя боровся й життя навіть віддав на бранях із ворогами Русі — печенігами, хозарами, ромеями, — Володимир жив оточений тими ж ворогами, але мусив найперше йти, і то з мечем, у рідні землі, які в час його борні з Ярополком поневолили вороги чи й самі відкололись, не хотіли платити Києву дань.
Цим він нагадував бабу свою княгиню Ольгу, що збирала, устрояла Руську землю, на санях їздила з Києва до далекого Новгорода, укладала із землями ряд, визначала уроки й устави, а Деревлянську землю примучувала й збройно.
Набагато більше, саме стільки, як княгині Ользі й отцю Святославу разом, доводилось робити тепер їхньому сину Володимиру, на його долю випало тяжке брем’я — брань, походи.
На світанні свого життя <…>, маючи від роду тільки-но двадцять літ, молодий, дужий князь Володимир вирушає на захід, щоб визволити й захистити червенські городи й руські землі, які захопив князь Мешко. <…>
Визволивши Червенську землю, князь Володимир велить знову поставити в городах і весях старих дерев’яних богів, сам перший з усіма цими людьми складає їм вдячну жертву.
І далі рушає він на захід, проходить землями, де здавна сидять руські люди, минає високі Карпати, спускається в долину, де над швидкою річкою стоїть Ужгород, їде понад Тисою, по праву руку якої живуть угри, обминувши гору Говерлу, замикає коло в Карпатах.
Повертаючись до Києва, князь Володимир проходить землю радимичів, що жили в межиріччі Дніпра й Десни, над Сожем і Іпуттю, — у час борні з Ярополком ця земля відкололась від Київського столу. <…>
І радився князь Володимир з воєводами й боярами радимичів, — відколи існують город Київ і земля радимичів, між ними завжди були злагода й мир, смута пішла в руські землі й захитала древні покони — нехай же довіку живе тепер мир у городах і племенах Русі!
Повернувшись на короткий час після того до Києва, Володимир вирушає в землю в’ятичів, що також перестали платити дань Київському столу в час брані з Ярополком. <…>
Князь Володимир ходив туди не сам, на поміч київському князеві вирушив з Новгорода з великим військом воєвода — посадник князя Добриня, що вів із собою воїв полунощних земель, новгородців, весь, чудь, — разом вони скорили в’ятичів. [Скляренко С. Д. Володимир. — К.: Дніпро, 1985. — С. 349—351]

Запитання до документа
1) Як автор роману описує діяльність князя Володимира?
2) Що спільного та відмінного С. Скляренко відзначає в діяльності князя Володимира, його бабки — княгині Ольги та батька — князя Святослава? Порівняйте політику цих князів. Як змінилися акценти в діяльності князя Володимира порівняно з його попередниками?