Історія України. 7-9 клас
- Із Західноруського літопису про розгром татар на Синіх Водах та захоплення Поділля
- Із «Хроніки Биховця» про Кревську унію
- Із Литовського літопису про похід литовського князя Вітовта на Київ
- З «Історії Польщі» Я. Длугоша про Грюнвальдську битву
- Розповідь літописця про боротьбу литовських князів за владу в українських землях
- Із Літопису Григорія Грабянки про те, як Малоросія потрапила в ярмо до ляхів
- Із Львівського літопису про ліквідацію Київського князівства
- З «Історії України в особах» про князя К. Острозького
- Із Литовського статуту про феодальне землеволодіння (1588 р.)
- Із Литовського статуту про закріпачення селян (1588 р.)
- Про розвиток торгівлі в місті Києві (середина ХІV ст.)
- Із Жалуваної грамоти польського короля Сигізмунда І про підтвердження місту Володимиру магдебурзького права (1509 р.)
- Із книги Я. Ісаєвича «Юрій Дрогобич» про Юрія Котермака (Дрогобича)
- Із книги Я. Ісаєвича «Юрій Дрогобич» про перебування Буковини у складі Молдавського князівства
- Із «Хроніки Биховця» про приєднання Чернігово-Сіверщини до Московської держави
- Джерела про життя та побут кримських татар Австрійський посол у Москві Сигізмунд Герберштейн
З «Історії України в особах» про князя К. Острозького
З «Історії України в особах» про князя К. Острозького
Переглядаючи щаблі придворної кар’єри Костянтина Івановича, мусимо визнати, що жоден з українських аристократів ніколи не досягав у Великому князівстві Литовському такого високого суспільного становища. До самої смерті він на посту гетьмана очолював русько-литовські збройні сили. 1511 р. князь отримав посаду каштеляна столичного Віленського замку, а 1522 р. — троцького (тракайського) воєводи. Два останні пости вважалися найвищими в посадовій ієрархії Великого князівства. За ухвалою 1413 р., їх могли обіймати лише католики, тим часом як князь Костянтин славився як ревний прихильник православ’я, що додатково свідчить про його значущість у придворних колах. Це не означає, що в нього не було ворогів. Так, люта ненависть розділяла Острозького і канцлера Великого князівства Ольбрехта Гаштовта.
Той факт, що прибульцю з далекої Волині, тобто людині справді «новій» серед вельможної магнатерії, удалося втриматися на високій хвилі всупереч тому, що за роки його придворного життя помінялося аж три правителі (Казимир Ягайлович, Олександр і Сигізмунд І), свідчить про неабиякі дипломатичні таланти, а простіше кажучи — витримку, обережність і хитрість.
Із певністю можна твердити й те, що Костянтин Іванович не був безсрібником. Власне, за його життя (і його зусиллями) закладалися економічні підвалини потужності дому Острозьких, чиї статки зросли не менш як удвічі за рахунок великокнязівських пожалувань-вислуг, серед яких — волинські замки й волості Полонна, Здолбиця, Здолбунів, Глинськ, Богдашів, Красилів, Звягель, Чуднів, Степань, Кузьмин та чимало інших. Тож на 1528 р., коли відбувся перший перепис русько-литовського війська, який дає уявлення про майновий стан тогочасної шляхти, Костянтин Іванович був четвертою за заможністю людиною в країні, виставивши 426 вершників (від 8 служб, тобто земельних ділянок підданих, ставили одного вершника, відтак князю належало не менше 3408 служб, або десь до 60 тис. підданих). [Історія України в особах: Литовсько-польська доба / Авт. колектив: О. Дзюба, М. Довбищенко, О. Русина (упоряд. і авт. передмова) та ін. — К.: Україна, 1997.— С. 74—75]
Запитання до документа
1) Використовуючи наведений матеріал та додаткову літературу, складіть історичний портрет князя Костянтина Острозького.
2) Дайте власну оцінку діяльності князя та визначте його місце в історії українських земель.