Історія України. 7-9 клас
- З «Історії України та її народу» О. Єфименко про причини Руїни
- Із Гадяцького трактату, укладеного гетьманом І. Виговським із Річчю Посполитою (1658 р.)
- Із Літопису Григорія Грабянки про гетьманування Ю. Хмельницького
- Із Літопису Григорія Грабянки про Чуднівську кампанію та укладення Слободищенської угоди
- Із Літопису Григорія Грабянки про гетьманування І. Брюховецького
- Зі статті В. Антоновича «Петро Дорошенко»
- Із Літопису Самійла Величка про Конотопські статті (1672 р.)
- Українська народна пісня про І. Сірка
- З «Історії Слобідської України» Д. Багалія про заснування міст і слобід Слобідської України
- Із «Записок про Московію» де ля Невіля про зутріч із гетьманом І. Мазепою
- Із Літопису Григорія Грабянки про гетьманування І. Мазепи
- Універсал гетьмана І. Мазепи про дводенну панщину (1701 р.)
- Із Літопису Григорія Грабянки про повстання С. Палія
- Угода та Конституція П. Орлика (1710 р.)
Угода та Конституція П. Орлика (1710 р.)
Угода та Конституція П. Орлика (1710 р.)
...Щоб на Україні була утверджена вічно єдина віра православна східного сповідання під послушенством святійшого апостольського трону константинопольського.
...Вітчизна наша щоб у потверджених пактами Речі Посполитої і Московської держави кордонах, які відійшли по ріку Случ за гетьманства славної пам’яті Богдана Хмельницького, була відступлена, вічно віддана й пактами укріплена від Речі Посполитої в гетьманську область, щоб не були насильно змінені й порушені її кордони.
...Має ясновельможний гетьман із найяскравішим ханом кримським дбати через послів про відновлення давнього з Кримською державою братерства, військової колегації та потвердження постійної приязні, на яку оглядаючись довколишні держави не наважувалися б бажати уярмлення собі України і її будь-чому присилування.
...При трактуванні найяснішого його милості короля шведського з Московською державою про мир об тім дбати, щоб Дніпро від городків та фортець московських, так і ґрунти військові було очищено від московської посесії і до первісної області Війська Запорозького повернено.
...Коли деякі Війська Запорозького гетьмани, привласнивши собі неслушно й безправно самодержавну владу, узаконили самовладно таке право: «Так хочу, так повеліваю!» — то через те самодержавство, невластиве гетьманському урядуванню, виросли численні в запорозькому війську незлагоди, розорення прав та вольностей, посполите утяження, легке насильне і купне розкладення урядів військових: генеральної старшини, полковників та значного товариства. Отож ми, генеральна старшина, кошовий отаман і все Військо Запорозьке домовилися і постановили з ясновельможним гетьманом таке право, яке має бути збережено постійно в Запорозькому Війську: щоб у Вітчизні нашій першими радниками була генеральна старшина... За ними за звичайним порядком слідують городові полковники, нехай вони будуть пошановані як публічні радники. Крім того, із кожного полку до загальної Ради мають бути обрані за гетьманською угодою генеральні радники — по одній значній старовинній, добророзумній та заслуженій особі. І з тими всіма генеральними особами, полковниками й генеральними радниками мають радитися ясновельможний гетьман та його наступники про цілісність Вітчизни, її загальне добро і всілякі публічні справи, нічого без їхнього дозволу й поради не зачинаючи приватною своєю владою, не встановлюючи і до завершення не приводячи.
...У гетьманській резиденції тричі на рік має обиратися генеральна Рада: на Різдво, Великдень і Покрову. На ній, окрім названих вище представників, мають бути посли Запорозького Низового війська, тобто Січі.
Між Радами Україною правитиме гетьман із генеральною старшиною. Листи з інших держав гетьман повинен зачитувати старшині, так само й відповіді.
...А коли б щось було б помічено з ясновельможного гетьмана супротивного, негаційного, шкідливого правам та вольностям військовим, тоді ж таки генеральна старшина, полковники й генеральні радники матимуть силу вільними голосами чи то приватно, чи публічно на Раді його вельможності виказати і з’явити про порушення прав та вольностей вітчизняних без найменшого ушкодження високого рейментарського гонору. На такі викази не має ясновельможний гетьман вражатися і чинити помсти, а дбатиме такі недолади справити. [Літературна Україна. — 1990 — 12 липня.]
Запитання до документа
1) Поясніть значення виділених слів і понять.
2) У яких кордонах мала існувати так звана гетьманська область?
3) У чому автор Конституції вбачав причини попередніх негараздів в Українській державі?
4) Якими проблемами мають опікуватися гетьман, полковники та генеральні радники, згідно з текстом Конституції?
5) На яких засадах Українська держава мала будувати відносини з Річчю Посполитою, Московською державою, Кримським ханством і Швецією?
6) На кого покладалося управління Україною в період між Радами?
7) Яким чином обмежувалися права гетьмана згідно з Конституцією?
8) Складіть історичний портрет автора Конституції П. Орлика.