Історія України. 7-9 клас
- З «Історії України та її народу» О. Єфименко про причини Руїни
- Із Гадяцького трактату, укладеного гетьманом І. Виговським із Річчю Посполитою (1658 р.)
- Із Літопису Григорія Грабянки про гетьманування Ю. Хмельницького
- Із Літопису Григорія Грабянки про Чуднівську кампанію та укладення Слободищенської угоди
- Із Літопису Григорія Грабянки про гетьманування І. Брюховецького
- Зі статті В. Антоновича «Петро Дорошенко»
- Із Літопису Самійла Величка про Конотопські статті (1672 р.)
- Українська народна пісня про І. Сірка
- З «Історії Слобідської України» Д. Багалія про заснування міст і слобід Слобідської України
- Із «Записок про Московію» де ля Невіля про зутріч із гетьманом І. Мазепою
- Із Літопису Григорія Грабянки про гетьманування І. Мазепи
- Універсал гетьмана І. Мазепи про дводенну панщину (1701 р.)
- Із Літопису Григорія Грабянки про повстання С. Палія
- Угода та Конституція П. Орлика (1710 р.)
Українська народна пісня про І. Сірка
Українська народна пісня про І. Сірка
Та ой як крикнув же так козак Сірко,
Та ой на своїх же, гей, козаченьків:
«Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці,
Та збирайтеся до хана у гості!»
Та туман поле покриває,
Гей, та Сірко з Січі та виїжджає.
Гей, та ми думали, та ми ж думали,
Що то орли та із Січі вилітали,
Аж то військо та славне запорозьке
Та на Кримський шлях із Січі виїжджало.
Та ми ж думали, ой та ми ж думали,
Та що сизий орел по степу літає, —
Аж то Сірко на конику виїжджає.
Гей, та ми ж думали, ой та ми ж думали,
Та що над степом та сонечко сяє, —
Аж то військо та славне запорозьке
Та на вороних конях у степу виграває.
Та ми думали, ой та ми ж думали,
Що то місяць в степу, ой зіходжає, —
Аж то козак Сірко та козак же Сірко
На битому шляху та татар оступає. [Розлилися круті бережчки. — К.: Веселка, 1976. — С. 92]
Із літопису Самійла Величка про І. Сірка
...Кошовий отаман низового Запорозького війська Сірко 1675 року в липні місяці в останніх числах, повернувшись від Дорошенка до Запорозької Січі, скликав на Січ із ближчих і дальших віток та польових річок Запорозьке військо і запропонував йому на головній раді свій намір помститися ханові й всьому Криму за минулорічне своє й низового війська турбування, зневагу та шкоди, коли хан із турецькими яничарами, прийшовши вночі і по-злодійському втиснувшись у Запорозьку Січ, хотів її зруйнувати і вигубити та забрати в полон усе низове військо. Усе військо охоче згодилося до цього наміру. <…> Сірко, вибравши кращих 20 тисяч і перебравшись через Дніпро на кримський бік <…>, не йшов просто до Перекопу, а вдався ліворуч у степ, стережучись, щоб татари, які блукали в степах, його не побачили, у чому йому пощастило. Він же, Сірко, з усім своїм військом скоротечно перейшов через ті довгі степи і, легко переправившись у Кримську державу через Сиваш у добре знанім собі місці, лишив Перекоп далеко праворуч.
Потім, лишивши при собі найвиборніших молодців три чи чотири тисячі, зупинився з ними в середині Криму над Сивашем біля згаданої переправи, а все інше військо при добрих отаманах підправив у Крим, наказавши нещадно струснути весь Крим і п’ятого дня повернути назад, до Сиваської переправи. Те військо, несподівано ввійшовши своїми вітроногими кіньми просто в середину кримських поселень і розділившись за порадою на кілька частин, виповнило й засіяло собою весь Крим, і, плюндруючи його вогнем і мечем, торкнулося Козлова, Карасева, Бахчисарая — ханської столиці — та інших кримських міст і нанесло превеликі їм біди й розор у їхніх поселеннях. Хан тоді з кримськими султанами й мурзами, звідомившись про таку біду й несподіваних та нечемних гостей у Криму, вихопився якнайшвидше, і то заледве з Бахчисарая і всіма кримськими начальниками і вислизнув у Кримські гори. До нього повтікали й інші татари, що врятувалися від запорозької зброї, ще інші повтікали до міцних міст, а треті лишилися покладені трупом по кримських селах і полях від бойової зброї. Потім, коли хан звідомився від пійманих запорозьких «язиків», яке було то військо, хто над ним був начальником і чільним вождем і як прийшло воно в Кримську державу, то з усім кримським військом, якого прибралося до нього в горах на п’ятдесят тисяч, рушив просто з гір і кинувся був до Сиваша, до тієї переправи, через яку запорожці вторгнулись у Крим, не сподіваючись там жодного іншого Запорозького війська. Він хотів станути біля переправи і дочікуватися повернення всього Запорозького війська, що плюндрувало Крим. І саме і той, власне, день, коли все Запорозьке військо мало повернути з Криму до Сірка й своєї переправи, пристигнув до Сиваша й хан з ордами, а побачивши біля переправи Запорозьке військо із Сірком, почав шикуватися та прибиратися до бою, розуміючи, що позаду нього вже немає козацького війська і що воно збіглося все до своєї переправи. Тим часом і Запорозьке військо, що гостило в Криму з великою його руїною, з’єдналося і з великими користьми та полоном повертало все до Сірка і до своєї переправи. Вони довідалися від татарського «язика», що хан пішов до Сиваша на їхню переправу, і відразу вдалося на бік, де лишило всі свої користі та здобичі з частиною війська, і, розвинувши на оману татарам здобуті татарські прапорці, поспішило вслід за ханом.
Тоді хан, побачивши позад себе військо з ординськими прапорцями і сподіваючись, що то розігнані татари зібралися і йдуть до нього на поміч, відразу міцно вдарив усією потугою на Сірка, але його не зломив, утративши в тому разі до чотирьох тисяч орди, і повернув назад. Сірко ж, запевне, вгледівши й упізнавши своє військо, що йшло позаду хана, спокійнісінько ладнався до повторної сутички з ханом, а хан також прибирався на Сірка, сподіваючись, що ззаду йде йому в допомогу орда. Коли ж хан ударив удруге на Сірка, то одержав від нього таку, як і першого разу, відсіч із великою шкодою у своїх ордах. А як тільки хан почав повертатися від Сірка, то Сірко із усім своїм військом у змиг ока всівся на коні, ударив сильно орду і почав налягати та разити її. А коли татари з ханом побачили позаду себе не ординські, а козацькі війська, відразу втратили військову фантазію й серце і з великим стрімом та розсипкою по кримських полях удалися тікати назад, якраз в очі козацьким військам, що йшли були позаду. Ті ж, ганяючи їх розрізнених по полі, забили їх кільканадцять тисяч, кілька тисяч забрини її полон, а з ними ледве не піймали і самого хана.
Після такої щасливої й урочистої перемоги над ханом усе козацьке військо, з’єднавшись із Сірком і забравши свої користі, що були на боці, прийшло до Сиваша, своєї переправи, — перевалило тоді вже на полудень, відпочило після військових трудів і, підсилившись харчем, одразу рушило з Криму через Сиваш на цей бік, що йде від Сиваша до Запорожжя. Сиваш вони перейшли перед заходом сонця і вже не йшли тим трактом, яким ішли до Криму із Січі, а відразу вдалися від переправи до Камаланчака. Чорної долини і Качкарів, лишивши Перекоп ліворуч. А біля долини Чорної і Качка-рів струснули всі поля й пасовиська кримської худоби, загорнувши численні череди й овечі ватаги з татарами, що були при них. Тоді рушили вгору по Дніпру до своєї Січі, маючи в себе безліч усілякої кримської здобичі й татарського ясиру з християнами, які були в кримській неволі, — усіх їх мали тринадцять тисяч. А віддалившись од Криму з усім військом та користьми на кільканадцять миль і станувши десь у доброму місці на полудневий попас, Сірко звелів одним козакам варити за достатком каші, щоб вистачило її для них і для ясиру, а другим велів розділити ясир надвоє, християн осібно, а бусурман осібно. Коли ж їх було розлучено, то він звелів усіх бусурман пов’язати, а до християн, яких було чоловічої й жіночої статі сім тисяч, випробовуючи, сам Сірко сказав таке слово: «Хто хоче, ідіть із нами на Русь, а хто не хоче, вертайтеся до Криму». Коли християни й ті з християн, що народились у Криму, почули це, то дехто з них, а саме три тисячі, зволили краще повернутися до Криму, ніж простувати в християнську землю. А друга частина, чотири тисячі, захотіли на Україну, у свою землю. Їх усіх Сірко звелів погодувати, одних лишив при собі, а інших відпустив у Крим. А відпускаючи, запитав їх, чого б то вони квапилися до Криму? Вони відповіли, що мають уже в Криму свої осідлиська й господарства і через це краще там бажають жити, ніж у Русі, нічого свого не маючи.
Сірко, відпустивши тих людей до Криму, ще не вірив до решти, щоб вони остаточно пішли в Крим, а сподівався, що вернуться на Русь. Він вийшов на могилу, що там була, і дивився на них, аж доки стало їх не видно. А коли побачив, що вони непремінно простують до Криму, відразу звелів тисячі молодих козаків сісти на коні і, догнавши, усіх їх без найменшого милосердя вибити та вирубати вщент, маючи й самому поїхати вслід за ними й доглянути, чи сталося за його наказом. Оті козаки, одержавши прецінь таке розпорядження від Сірка, догнали тих згаданих людей і вчинили згідно з тим розпорядженням, так що жодної живої душі не лишили в живих. Через невеликий час і сам Сірко, сівши на коня, скочив туди, де виконували його наказ. А приїхавши туди й побачивши, що його волю виконано, подякував козакам, що трудилися в тому, і вимовив до мертвих трупів такі слова: «Простіть нас, брати, а самі спіте; тут до страшного господнього суду, ніж би мали розмножуватись у Криму поміж бусурманами на наші християнські молодецькі голови, а на свою відвічну без хрещення погибель». [Літопис Самійла Величка. — К.: Дніпро, 1991. — Т. 2. — С. 188—191]
Запитання до документа
1) Як у народній пісні відображено боротьбу кошового отамана з татарами? Якими були наслідки набігів кримських татар на українські землі?
2) Що ви дізналися з тексту джерела про боротьбу козаків на чолі з кошовим отаманом Запорозької Січі І. Сірком проти кримських татар?
3) Поясніть, чому татари називали І. Сірка «семиголовим драконом» та «урус-шайтаном»?
4) Доведіть або спростуйте твердження: «І. Сірко — людина видатних військових здібностей».
5) Складіть історичний портрет І. Сірка. Дайте власну оцінку його діяльності.
6) Якою була роль Запорозької Січі у воєнно-політичних подіях 60—80-х рр. ХVІІ ст.? Поміркуйте, чому І. Сірко нерідко діяв усупереч державним інтересам українських гетьманів?