Із Літопису Григорія Грабянки про гетьманування І. Брюховецького

Із Літопису Григорія Грабянки про гетьманування І. Брюховецького

Того ж року після Різдва Христового з Москви повернувся щедро обдарований гетьман Брюховецький і привіз із собою у всі головні міста України воєвод великоруських (окрім давніх, оскільки в Києві, у Чернігові, у Переяславі та в Ніжині здавна були воєводи). А саме — у Гадяч, у Полтаву, у Миргород, у Лубни, у Прилуки, у Стародуб, у Новгородок, у Глухів, у Батурин та в інші. А від тих воєвод у менші міста та в приписані їм повіти послані були прикажчики, тоді ж понастановляли ціловальників, тобто присяжних збирачів податків! Вони на торжищах та ярмарках від усякої проданої та купленої речі брали з козаків та селян подать. І так пильно ту справу робили, із таким рвінням, що ні одна копійка повз їхні руки не пройшла. А воєводи, на всій Україні взявши люд під свою владу, на всіх громадян, на все поспільство наклали данину. <…>
Навесні того ж року з Москви по всій Україні розіслали спищиків і ті спищики усіх людей у містах та селах переписали. Записали кожного — від художника до найбіднішого, записали скільки в кого синів, хто чим займається, чим промишляє, де торгує, яку землю, заводи та угіддя має. Переписали млини, ставки, винниці, броварні, солодовні, пасіки, хутори. І на все те подать наклали.
А восени того ж року супроти присланих воєвод, із причин їхніх здирств великих та напастей і перепису, збунтувалися козаки. <…>
Року 1667. Царська величність послала на Запорожжя Косогова з московським військом для оборони запорожців від татар. Це рішення обурило запорожців і вони почали визначати Москві межу. Косогов доповів про все це царській величності і від царя надійшло веління повернутися з військом та гарматами додому. Проте запорожцям цього видалося мало, вони невдоволені були, що на Україні по всіх містах поставлені воєводи, обурювалися податями та даниною і народ підбурювали до непокори, оскільки кожен із людей, або їхні сини, бували на Запорожжі і розповідали про московські побори. На Україні спалахнули бунти. <…>
На той час якраз надійшла гетьманові і грамота царської величності, у якій сповіщалося, що боярин із військовим загоном на кількадесят тисяч прийде зимувати на Україну. А оскільки козаки не бачили, чого це те військо має приходити, бо ніяких ворожих дій від суміжних земель та царств не було, то і вся старшина і весь люд посполитий страшенно переполошилися, думаючи, що військо руське йде Україну віддавати ляхам. <…>
Саме з цієї причини тоді й прийшло на Україну сила запорожців і почали вони з Москвою відкрито чвари заводити та сваритися. А тут ще й Дорошенко, схоже що за намовою ляхів, безперестану писав до Брюховецького і дорікав йому. «Чого це, — писав він, — на вічний сором та на прокляття собі Брюховецький по всіх містах віддав вільний народ воєводам на поталу. Чого це народ, що недавно звільнився з шляхетського полону, звільнився дерзновенно і мужньо, із великим кровопролиттям, чого цей народ має платити данину з усякого промислу і гнути спину на воєвод, тоді як і ні гетьман, ні полковники, ані козацькі начальники до вольностей люду не мають ніякого діла? Такого нашому народу ще не доводилось переживати! Хто б із попущенія господнього не завойовував Русь, які б монархи не владарювали, завжди на Малій Русі старшина була своя. Ніхто ще силою не насилав своїх старшин. <…>
Після богоявлення господнього, піддавшися на Дорошенкову намову, з’їхалася генеральна старшина Брюховецького, з’їхалися його полковники, ті, що були настановлені із запорозького гультяйства, що вийшли з голоти та пошлюбили собі дочок крамарських, а потім самі до крамарства пристали, з’їхалися ті, що тільки й думали про грабунок. Прибули вони на раду і порішили з гетьманом Брюховецьким відступитися від царської величності. Повелів Брюховецький убивати воєвод, хоч сам добровільно прийняв їх у своїх містах. Чуючи наживу та грабунок, із цим наказом вищезгадана генеральна старшина відразу ж погодилася і, роз’їхавшись по своїх полках, почали одних воєвод висилати геть, а інших, що закрилися в містах, брали приступом та вбивали. [Грабянка Г. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. — К.: Знання, 1992.— С. 134—137]

Запитання до документа
1) Укажіть період гетьманування І. Брюховецького.
2) Як наведене джерело відображає поширення в Україні російської влади та поступове обмеження прав українського народу за часів гетьманування І. Брюховецького?
3) Про що свідчили перепис населення та збирання податків в Україні московськими чиновниками?
4) Що особливо обурювало П. Дорошенка в ситуації, яка склалася в Україні?
5) Поміркуйте, чому І. Брюховецький вирішив очолити повстання проти московських воєвод в Україні.