Зі статті В. Антоновича «Петро Дорошенко»

Зі статті В. Антоновича «Петро Дорошенко»

Козаки, на вимогу мурз, оголошують Дорошенка «наказним» гетьманом, і на початку 1666 р. він скликає в Чигирині козацьку раду, яка вручила йому булаву. <…> Своїми універсалами новий гетьман закликає лівобережних козаків переходити під його булаву, виступати проти Брюховецького. Він же захищає козаків Переяславського полку, які вбили свого полковника Данька, від розправи над ними російських військ. Та подальшим діям, спрямованим на возз’єднання України, зашкодила трагічна в історії українського народу подія: 30 січня 1667 р. Росія й Польща таємно, за спиною українців, підписали Андрусівське перемир’я. <…> Згідно з цією угодою Дорошенка змушували визнати владу польського короля, але гетьман плекав широкі національні плани. Наприкінці 1666 р. на Україні з’явились польські війська під орудою Себастіана Маховського. Поляки спалювали та спустошували міста й села, винищували населення.
Дорошенко разом із кримською ордою став на захист краю. <…> На початку 1663 р. було укладено союз із кримським ханом, і тоді, разом з ордою, Дорошенко оточив Яна Собєського біля Підгаєць. Але татари відступили, і майбутній польський король урятувався, уклавши з гетьманом тимчасову угоду. Дорошенко усвідомлював, що для подальшої боротьби з Польщею на спустошеному, обезлюдненому Правобережжі не знайти достатньо власних сил. На підтримку Росії він не міг сподіватися, бо цар віддав Правобережжя Польщі. <…> Залишилося шукати заступництва в турецького сулатана на умовах, на яких підкорилась йому Молдавія й Валахія. Підписану на початку 1669 р. угоду підтримала козацька рада на річці Росаві біля Корсуня. Тут від імені султана гетьманові вручили булаву, бунчук, стяг, а також грамоти, у яких мовилося, чому Порта брала козаків під свій захист.
Взаємини Дорошенка з Росією пожвавилися після підписання польсько-турецької угоди в Бучачі 1672 р. <…> Ведучи вмілу дипломатію, Дорошенко гадав, що цар віддасть йому булаву над усією Україною, але тут він помилився. Московський уряд волів підтримувати таких претендентів, які були б дрібними й покірними владолюбцями й сліпим знаряддям у руках центрального уряду в підкоренні чужих народів. <…>
Ще 1668 р., коли з лівобережних міст вигнали російських воєвод, і кипіла народна ненависть, і козаки шматували тіло Брюховецького, стихія проголосила Дорошенка гетьманом Лівобережжя. <…> Як тільки Дорошенко повернувся на Правобережжя, князь отримав від царя нові інструкції, рушив із військом до Чернігова. Тут він розпочав переговори з козацькою старшиною, і 1669 р. лівобережним гетьманом став чернігівський полковник Дем’ян Многогрішний. Отож, план Дорошенка щодо возз’єднання України залишився нездійсненим.
Наступили нові міжусобиці, кровопролиття; між обома гетьманами спалахнула війна. Два роки палала Україна. <…>
Уперта боротьба розгоряється між Дорошенком і Ханенком, за спиною яких стоять і Туреччина, і Польща. Дорошенко розгромив Ханенка біля Стеблева, Четвертинівки та інших місць, захопив і Умань <…>, і 1672 р. він спричинився до великого турецького нашестя на Польщу. <…>
Дорошенко здійснив першу половину своєї програми, ставши єдиним гетьманом Правобережної України під заступництвом Туреччини. Із 1672 р. він налагоджує жваві стосунки з московським урядом щодо возз’єднання двох частин України під булавою одного гетьмана і захистом царя. Російський уряд готовий був підтримати ідею Дорошенка про возз’єднання, але доручає її своєму ставленикові — новообраному гетьманові Лівобережжя Іванові Самойловичу. <…> Правобережну Україну тоді вважали своєю землею і Туреччина, і Польща, яка не визнавала Бучацького договору й вела із султаном війну за Україну. Сусіди кілька років спустошували міста й села, знищували населення, забирали ясир. Українці Правобережжя масово тікали на Лівобережжя, але їх поселяли далеко від Дніпра. Незабаром цей край перетворився на велику руїну, обезлюднів, здичавів. За три-чотири роки багаті й людні колись міста Ладижин, Умань, Брацлав, Черкаси, Корсунь, Канів та інші стали пусткою, і в народній пам’яті збереглися під іменем — «Руїна». [Історичні постаті України: Іст. нариси: Зб. — Одеса: Маяк, 1993. — С. 192—195]

Запитання до документа
1) Укажіть період гетьманування П. Дорошенка.
2) Коли і за яких умов П. Дорошенко став гетьманом Правобережної України?
3) Чому в 1669 р. П. Дорошенко прийняв протекторат Туреччини?
4) Поясніть, чому спроба цього гетьмана об’єднати Правобережну та Лівобережну Україну зазнала провалу?