Із біографічного довідника про філософські погляди Г. Сковороди

Із біографічного довідника про філософські погляди Г. Сковороди

Найголовнішим доробком творчості, справою всього життя Григорія Сковороди стали численні філософські трактати, присвячені людині, її буттю, — «Наркісс. Розглагол о том: узнай себе» (бл. 1769—1770 рр.), «Симфоніа, нареченная книга Асхань, о познании самого себе» (1770—1771 рр.), «Бесіда, нареченная двоє...» (1772 р.), а також діалоги та притчі «Сіон» (1772—1773 рр.), «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни» (1773—1774 рр.), «Разговор, называемый алфавит, или Букварь мира» (1774 р.), «Икона Алкивиадская» (1776 р.), «Брань архистратига Михаила со Сатаною...» (1783 р.), «Благодарный Еродій» (1787 р.), «Убогій Жайворонок» (1787 р.), «Діалог. Имя ему — Потоп зміин» (1788—1791 рр.). Написані ним байки в 1766—1774 рр. (збірка «Басни Харьковскія») також можна трактувати як маленькі філософські твори, адже, за Сковородою, байка має сприяти пошукам і розкриттю вічної істини.
Найкраще та найясніше сутність його власної філософської системи викладена в трактаті «Потоп зміїний», який, власне, став підсумком усього творчого життя мислителя: «Є три світи. Перший є всезагальний і світ життєвий, де все народжене проживає. Цей складається з незліченних світ світів і є великий світ. Другі два є частковий і малий світи. Перший — мікрокосм, тобто — світик, світик або людина. Другий світ символічний, тобто Біблія... Усі три світи складаються з двох, єдиноскладаючих сутностей, названих матерія і форма». Внутрішня сутність макрокосму й мікрокосму однакова, бо є виявом однієї й тієї ж вічної й безкінечної матерії. Звідси він робить висновок, що досить пізнати мікрокосм — людину, і можна збагнути весь світ — макрокосм. Тому сократівське «пізнай себе» означає в Сковороди пізнати Бога, бо людина (мікрокосм) є активним моментом у гармонійній взаємодії з великим світом (макрокосмом), а єством «внутрішньої» людини, за Сковородою, є Бог. Унікальність його тлумачень полягає в тому, що філософія тлумачиться ним як саме життя, а не якась там теорія сама по собі. «Філософія або любов до мудрості, — наголошує Сковорода, — скеровує все коло діл своїх до тієї мети, щоб дати життя духові нашому, благородство серцю, світлість думкам, яко голові всього. Коли дух веселий, думки спокійні, серце мирне, — то й усе світле, щасливе, блаженне. Оце і є філософія».
Вінцем філософського бачення «сродності» зі світом, природою, рідним краєм є трактат «Икона Алківіадская», де Сковорода дає чітке пояснення «світу символів» — Біблії, яка є третім світом і слугує посередником між макрокосмом і мікрокосмом. І тут, як і в попередніх світах, теж вирізняються дві «натури» — «видима» (предметна образність символу) і «невидима» (смисл, «розшифровка» сенсу символу). «Біблія є брехня і шал Божий не тому, щоб вона брехні нас учила, але тільки у брехні викарбувала сліди й шляхи, що повзучий розум наш возводять до піднесеної правди». У Біблії «в цих брехнях, як у лушпинні, закрилося сім’я істини». Тож шлях до «невидимої» натури лежить через «розшифровку» символів натури «видимої». Сама ж «розшифровка» має метою знайти відповідний «сродний» спосіб гармонійних взаємин зі світом. Головне джерело всіх бід людських — «несродність» (невміння чи небажання творчого пошуку «сродної праці»). «Ори землю або носи зброю, роби купецьку справу або художество твоє. Роби те, для чого народжений...»; «Щасливий, хто з’єднав свою приватну справу із загальною. Сіє і є істинне життя», — закликав Г. Сковорода.
Благородній меті пробудження народу віддав своє життя народний мислитель і справжній просвітитель народу Г. Сковорода. Розповідають, що Катерина ІІ, зустрівшись із філософом, запитала, чому він такий чорний. На що мислитель відповів: «Е! вельможна мати, хіба ж ти де бачила, щоб сковорода була біла, коли на ній печуть та жарять, і вона все у вогні». У цьому глибокий його смисл життя...
Великий і невтомний мислитель-філософ Г. Сковорода помер у с. Іванівка (нині Сковородинівка) 9 листопада 1794 р., де він зробив свою останню в житті зупинку. Там же і його скромна могила, а на могилі камінь із його власною епітафією, що пломеніє відтоді словами: «Світ ловив мене, та не спіймав». [Видатні постаті України: Біогр. довід. — К.: МАУП, 2004.— С. 688—690]

Запитання до документа
1) Що вам відомо про життя та творчість відомого українського філософа Г. Сковороди?
2) Проаналізуйте філософські погляди Г. Сковороди. Прокоментуйте, як ви їх зрозуміли.
3) Доведіть або спростуйте твердження: «Г. Сковорода вважається найсамобутнішим українським мислителем XVIII ст.».