Історія України. 7-9 клас
- Із «Літопису Малоросії…» Ж. Б. Шерера про промову П. Полуботка, виголошену російському царю Петру І (1787 р.)
- З указу Катерини ІІ про ліквідацію гетьманства та утворення Малоросійської колегії
- Із таємної настанови Катерини ІІ П. Рум’янцеву під час призначення його малоросійським генерал-губернатором
- З указу Катерини ІІ про остаточне закріпачення селян на Лівобережній і Слобідській Україні (1783 р.)
- Зі свідчення очевидця про перебіг гайдамацького повстання на Правобережжі під проводом Верлана (1734 р.)
- Із документів Київської губернської канцелярії про дії на Правобережжі повстанських загонів на чолі з М. Залізняком (1768 р.)
- Із листа овруцького стольника Й. Колендовського про трагічну загибель керівника опришків О. Довбуша (1754 р.)
- Із маніфесту Катерини ІІ про ліквідацію Запорозької Січі
- З указу Катерини ІІ про приєднання Кримського півострова до Росії
- Зі статті Г. Квітки-Основ’яненка «Про Харків і повітові міста Харківської губернії»
- З «Енциклопедії освіти» про Києво-Могилянську академію
- Із біографічного довідника про філософські погляди Г. Сковороди
- Із книги «Видатні постаті в історії України (ІХ—ХІХ ст.)» про Д. Бортнянського
- Із книги «Видатні постаті в історії України (ІХ—ХІХ ст.)» про І. Григоровича-Барського
З указу Катерини ІІ про остаточне закріпачення селян на Лівобережній і Слобідській Україні (1783 р.)
З указу Катерини ІІ про остаточне закріпачення селян на Лівобережній і Слобідській Україні (1783 р.)
8. Для певного і правильного одержання казенних прибутків у намісництвах Київському, Чернігівському і Новгород-Сіверському, щоб запобігти всяким утечам і обтяженню поміщиків і інших сільських жителів, кожному з поселян залишитися на своєму місці і при своєму званні, де він записаний нинішньою останньою ревізією, за винятком тих, які відлучилися до оголошення цього нашого указу. На випадок же втеч після оголошення цього указу діяти за загальними державними постановами.
Містам, що знаходяться в намісництвах Київському, Чернігівському і Новгород-Сіверському, надати рівні вигоди і переваги, якими на підставі дарчих грамот наших предків користуються міста Київ, Чернігів, Ніжин і інші, передбачаючи, між іншим, спільні постанови, які ми видаємо для міст нашої імперії, і, крім цього, сприяти перетворенню їх на квітучий стан. <...>
12. Усе це йде мова про такі міста, які не можуть підлягати ніяким сумнівам, із приводу яких не може бути суперечок і які складаються з мешканців казенного відомства і нікому не віддані у володіння. Щодо міст, про які йдуть суперечки, то тут треба спочатку розглянути і вирішити звичайним порядком, кому вони належать. Але через те, що майже в усіх малоросійських містах за дворянами і чиновниками з різних нагод приписані двори із селянами та землі, потрібно запропонувати тамтешньому нашому генерал-губернаторові намагання придбати їх на користь міста шляхом купівлі або обміну, щоб таким чином цілком очистити міста від усього їм не властивого. <...>
15. Право на викуп майна найближчими родичами, про яке в малоросійських правах немає ніякої постанови, поширити і на губернії Київську, Чернігівську і Новгород-Сіверську, оскільки воно відноситься до загального державного законодавства.
...Ми визнали за необхідне вчинити однакове розпорядження і щодо тих повітів, із яких складалися колишня Слобідська Українська губернія і які тепер увійшли до складу Харківського і частково Курського і Воронезького намісництв. [Хрестоматія з історії Української РСР // За ред. І. О. Гуржія. — К., 1959. — Т. 1. — С. 507]
Запитання до документа
1) Як наведене джерело відображає процес закріпачення селян на Лівобережній і Слобідській Україні?
2) Якими були наслідки цієї події для українського селянства?