Із книги «Видатні постаті в історії України (ІХ—ХІХ ст.)» про П. Гулака-Артемовського

Із книги «Видатні постаті в історії України (ІХ—ХІХ ст.)» про П. Гулака-Артемовського

Другим після Котляревського, який зажив гучної слави як український письменник, був Петро Петрович Гулак-Артемовський.
Він народився 6 січня 1790 р. в м. Городище на Черкащині в родині священика. Навчався в церковній школі, потім — у Київській духовній академії, 1817 р. став вільним слухачем словесного (історико-філологічного) факультету Харківського університету. Із 1818 р. Гулак-Артемовський викладає французьку мову в Харківському інституті шляхетних дівчат і польську — в університеті. Захистивши магістерську дисертацію 1821 р., він стає професором історії й викладає в університеті російську історію, географію та статистику. У 1838—1841 рр. Гулак-Артемовський обіймає посаду декана словесного факультету, у 1841—1849 рр. — ректора університету.
Літературна діяльність П. Гулака-Артемовського розпочалася 1813 р., коли він навчався в духовній академії і переклав поему французького поета Н. Буало «Налой». Із 1817 р. він робить вільні переклади російською мовою творів Ж. Ж. Руссо, Ж. Расіна, Дж. Мільтона та Ж. Деліля, які публікує в журналі «Украинский вестник». Початком україномовної літературної творчості П. Гулака-Артемовського прийнято вважати 17 вересня 1817 р., коли було опубліковано його вірш «Справжня Добрість (Писулька до Грицька Пронози)», адресований Г. Квітці-Основ’яненку, у якому звеличується доброта як висока моральна цінність, утверджується громадянська мужність і засуджуються зло та жорстокість.
У нову українську літературу П. Гулак-Артемовський увійшов як поет-байкар. Переклавши десять байок польського поета І. Красіцького українською мовою, він започаткував віршовану байку в новій українській літературі. Новаторство його перекладів полягає в тому, що кілька рядків Красіцького перетворюються в Гулака-Артемовського на півтори сотні, а то й більше. <…> У творчому освоєнні жанру П. Гулак-мгмовський ішов від широкої байки-казки через байку-приказку до власне байки. Він перший в українській літературі зробив вільний переклад сентиментально-романтичної балади А. Міцкевича «Твардовський» і балади Й. В. Гете «Рибалка», кількох од Горація, а також низки віршів побутового характеру, віршованих і прозових послань, філософських віршів, гуморесок тощо. [Видатні постаті в історії України (ІХ—ХІХ ст.): Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети: Довід. вид. (В. І. Гусєв (пер. кол. авт.), В. П. Дрожжин, Ю. О. Калінцев, О. Г. Сокирко, В. І. Червінський. — К.: Вища шк., 2002.. — С. 254—255]

Запитання до документа
1) Яку освіту здобув П. Гулак-Артемовський?
2) Що ви дізналися про його викладацьку діяльність?
3) Схарактеризуйте літературну спадщину П. Гулака-Артемовського. Визначте його внесок у розвиток української літератури.
4) Доведіть або спростуйте твердження: «П. Гулак-Артемовський був і залишається видатним та оригінальним українським поетом, оскільки міг навіть творам на запозичені сюжети надати українського національного колориту та виявити в них власну яскраву індивідуальність».