Історія України. 7-9 клас
- Із Загального Положення 19 лютого 1861 р. про селян, що вийшли з кріпосної залежності
- Із Місцевого положення про поземельне облаштування селян, оселених у Малоросійських губерніях, 19 лютого 1861 р.
- З офіційної довідки гірничого департаменту про утворення «Новоросійського товариства кам’яновугільного, залізничного й рейкового виробництва» Дж. Юза (1875 р.)
- Із книги С. Подолинського «Ремесла й фабрики на Україні» (Женева, 1880 р.) про металургійну промисловість України на початку 70-х рр. ХІХ ст.
- З офіційного статистичного збірника про умови життя шахтарів Донбасу у 80-х рр. ХІХ ст.
- Співвідношення міського та сільського населення України наприкінці ХІХ ст.
- Історико-географічна характеристика Наддніпрянської України за працею М. Грушевського «Українці»
- Із циркуляру міністра внутрішніх справ П. Валуєва про заборону української мови
- Про заснування таємної організації «Братство тарасівців»
Історико-географічна характеристика Наддніпрянської України за працею М. Грушевського «Українці»
Історико-географічна характеристика Наддніпрянської України за працею М. Грушевського «Українці»
Приблизно 9/10 усієї української етнографічної території (тобто території з переважаючим українським населенням) перебуває в кордонах Росії, займаючи майже всю південну частину її — за винятком Подоння і південного Поволжя — і зосереджуючи в собі близько 26 млн українців. Найбільш однорідним складом населення відзначається середнє Подніпров’я (губернія Полтавська, південна частина Чернігівської, східна частина Київської й суміжні частини Катеринославської), де український елемент складає в цілому не менше 90 % населення, коливаючись між 80 і 98 % навіть за офіційним переписом. У західній частині воно більш розріджене інородними елементами, головним чином польським і єврейським.
При такій величезній кількості, займаючи більшу і дуже різнорідну територію, живучи в різних фізичних і культурних умовах, стикаючись із різними народностями і культурами, українське населення неминуче повинно виявити певні відмінності як у своїх психофізичних і етнографічних рисах, так і в культурному, економічному й політичному складі свого життя. Однак значні відмінності в народних рисах зустрічаються в найбільш глухих окраїнах української території — у Карпатському гірському поясі і в Поліській полосі, що менше зазнали колонізаційних пертурбацій, на які така багата була історія українського народу. Уся ж центральна і південно-східна частини української території завдяки цим пертурбаціям, які змішали, так би мовити, усю масу населення, визначаються більшою однорідністю в типі свого населення, виявляючи лише другорядні відмінності у своєму діалекті, в етнографічному складі і в культурі. І цей пануючий тип, до якого належить не менше 5/6 всієї української народності, являє цілком певний національний різновид, відмінний від своїх сусідів — поляків, білорусів, великоросів, і який має певні лінгвістичні, етнографічні, культурні особливості, і який органічно пов’язаний воєдино разом зі своїми окраїнами загальними рисами і свідомістю цієї спільності і цілком ясно протиставляє себе іншим народностям. [Грушевский М. С. Украинцы // Формы национального движения в современных государствах: Австро-Венгрия, Россия, Германия. — СПб., 1910.— С. 309—310]
Запитання до документа
1) Яку історико-георгафічну характеристику Наддніпрянській Україні дає М. Грушевський?
2) Поясніть, як ви зрозуміли поняття «колонізаційні пертурбації», уживане автором джерела.
3) Яким чином, на погляд М. Грушевського, вони вплинули на створення однорідного типу населення Наддніпрянщини?
