Із циркуляру міністра внутрішніх справ П. Валуєва про заборону української мови

Із циркуляру міністра внутрішніх справ П. Валуєва про заборону української мови

Давно вже йде суперечка в нашій пресі про можли вість існування самостійної малоруської літератури. Приводом для цієї суперечки були твори деяких письменників, які відзначалися більш або менш чудовим талантом або своєю оригінальністю. За останній час питання про малоруську літературу набуло іншого характеру, унаслідок обставин суто політичних, що не мають ніякого відношення до інтересів власне літературних. Попередні твори малоруською мовою були розраховані лише на освічені класи південної Росії, а тепер прихильники малоруської народності звернули свої погляди на масу неосвічену, і ті з них, які прагнуть здійснити свої політичні задуми, узялися, під приводом поширення грамотності й освіти, видавати книги для початкового читання, букварів, граматик, географій і т. ін. Серед подібних діячів було багато осіб, про злочинні дії яких проводилась слідча справа в особливій комісії.
У Санкт-Петербурзі навіть збираються пожертви для видання дешевих книг на південноруському наріччі. Багато з цих книг надійшли вже на розгляд до Санкт-Петербурзького цензурного комітету. Чимало таких самих книг буде представлено і в Київський цензурний комітет. Цей останній відчуває деякі ускоаднення з розглядом згаданих видань через такі обставини: навчання в усіх без винятку училищах проводиться загальноруською мовою і вживання в училищах малоруської мови ніде не допущено; саме питання про користь і можливості вживання в школах цього наріччя не тільки не розв’язане, але навіть порушення цього питання прийнято більшістю малоросіян з обуренням, яке часто висловлюється в пресі. Вони досить ґрунтовно доводять, що ніякої окремої малоруської мови не було, немає і не може бути, і що наріччя їх, яке вживається простолюдом, є та сама російська мова, тільки зіпсована впливом на неї Польщі, що загальноруська мова так само зрозуміла для малоросів, як і для великоросів, і навіть значно зрозуміліша, ніж тепер створювана для них деякими малоросами, і особливо поляками, так звана українська мова. Особам того гуртка, який намагається довести протилежне, більшість самих малоросів докоряє в сепаратистських задумах, ворожих Росії і згубних для Малоросії.
Беручи до уваги, з одного боку, теперішнє тривожне становище суспільства, яке хвилюють політичні події, а з другого боку, маючи на увазі, що питання про навчання грамотності на місцевих наріччях не дістало ще достатнього розв’язання в законодавчому порядку, міністр внутрішніх справ визнав за необхідне, надалі до погодження з міністром народної освіти, обер-прокурором св. синода і шефом жандармів щодо друкування книг малоруською мовою, дати по цензурному відомству розпорядження, щоб до друку дозволялись тільки такі твори цією мовою, які належать до галузі красного письменства, пропускання ж книг малоруською мовою, як духовного змісту, так навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу, припинити. [Лемке М. Эпоха цензурных реформ 1859—1865 годов. — СПб., 1904. — С. 302—304]

Запитання до документа
1) Укажіть рік видання Валуєвського циркуляру.
2) Сформулюйте основний зміст цього документа.
3) Чим міністр П. Валуєв обґрунтовує видання циркуляру?
4) Висловте власну думку щодо такого твердження із циркуляру: «Ніякої малоруської мови не було, немає і не може бути».
5) Поміркуйте, чому заборонявся друк підручників і духовної літератури.
6) Які наслідки для України мало впровадження Валуєвського циркуляру?