Історія України. 7-9 клас
- М. Грушевський про українські землі під владою Австро-Угорщини
- Із «Нарису історії українського народу» М. Грушевського про Галичину як духовний П’ємонт для всього українства другої половини ХІХ ст.
- Із листів українських емігрантів до Канади
- Із заяви депутата Сенату Франції К. Делямара про український народ (1869 р.)
Із «Нарису історії українського народу» М. Грушевського про Галичину як духовний П’ємонт для всього українства другої половини ХІХ ст.
Із «Нарису історії українського народу» М. Грушевського про Галичину як духовний П’ємонт для всього українства другої половини ХІХ ст.
Це був саме час, коли поборники національного розвитку української народності в Росії, зустрінувшись із категоричними заборонами уряду, приходять поступово до свідомості необхідності перенести свою діяльність у Галичину, створивши з неї свого роду духовний український П’ємонт — притулок, де б українство могло рухатися і розвиватися, не зазнаючи перерв і крахів, які спіткали його в Росії. <…> Матеріальною і моральною підтримкою, особистим впливом, листуванням, творами, співробітництвом у галицьких виданнях вони сприяють розвитку національного руху в Галичині і створюють ґрунт, на якому він міг здійснювати свою національну програму в культурній, соціальній, політичній сфері. <…>
Уже після заборони української літератури в Росії (1863 р.) багато українських письменників входять у відносини з народовськими гуртками Галичини, беруть участь у їх виданнях, надають їм моральної і матеріальної підтримки, особливо на перших порах, коли народовство спиралося на невеликі гуртки, переважно молоді. І в боротьбі, яку повела ця молодь із консервативною більшістю, з усім, що тоді являла собою громадська думка Галичини, для неї надзвичайно важливо було почувати, так би мовити, у своїх лавах представників зарубіжної, великої, соборної України, яка малювалася крізь серпанок романтичної ідеалізації царством української слави — безмежною, лише тимчасово приспаною силою і могутністю. <…>
Особливо діяльну участь у галицьких виданнях цього періоду, 60-х і початку 70-х років, брав П. Куліш і користувався великим впливом та авторитетом. <…> Крім нього, старанно працюють у галицьких виданнях інші письменники з російської України, як Кониський, Нечуй-Левицький та ін. За слабкості культурних сил галицького народовства ця підтримка відродженої галицької літератури була надзвичайно цінною. Значною мірою їй було зобов’язане своїм зростанням галицьке народовство.
Вирісши з незначних гуртків молоді 60-х років, у 70-х роках воно стає вже значною силою. Це — меншість порівняно з представниками «твердого», або москвофільського, напрямку, але меншість сильна, життєва, така, яка привертала до себе все більш живе в суспільстві. <…> Розпочавши з діяльності літературної (журнал «Правда», товариство «Просвіта» для видання книжок для народу 1868 р., «Товариство ім. Шевченка», засноване на капітал, зібраний українцями в Росії), воно згодом починає брати участь і в політичному житті краю. Із культурних центрів у Галичині переходить воно в провінцію, поступово робить завоювання серед міщанського і селянського населення, залучає до спільного національного життя Буковину. [Грушевский М. С. Очерки истории укранского народа. — К., 1991. — С. 328, 331]
Запитання до документа
1) Поміркуйте, чому саме Галичині в другій половині ХІХ ст., на погляд М. Грушевського, відводилося місце «духовного українського П’ємонту»?
2) Дайте власну оцінку діяльності в західноукраїнських землях народовців і москвофілів. Яким було значення цієї діяльності?
3) Що вам відомо про діяльність культурно-освітнього товариства «Просвіта»? Яким було значення цієї діяльності?