Історія України. 7-9 клас

Зі спогадів М. Старицького про розвиток українського театру

Зі спогадів М. Старицького про розвиток українського театру


У перший період утисків до 1872 року було заборонено цілком у Росії наше слово: ми вимушені були співати в концертах народні пісні на французькій мові. <…> Отож з 1872 р. розрішено було український приватний спектакль: від того часу, крім перекладів, які дозволено було до друку, я узявся й до сцени, вважаючи її за могутній орудок до розвиття самопізнаття народного. Склалося в Києві Товариство сценічних аматорів, і я став на чолі його режисером і постатчиком п’єс; отож і появились тоді лібретта до музики — «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Утоплена», водевіль «Як ковбаса та чарка...».
Вертаючись до того руху, що спалахнув був у Києві в 1872 р., мушу додати, що він швидко й погас: скасував його височайший указ 1876 р. 16 мая. Тим указом українська мова була цілком заборонена, той указ не давав мені видати і моєї драми «Не судилось», яка була в 1876 р. начорно викінчена і читана Матвієву, Косачці, Кониському, Комарову, а потім уже, по дозволі української сцени, читана в 1881 р. цілому гурту. <…> Так ото до сього року все стояло облогом, а з 1881 р. знову стала дозволеною, хоч і тяжкими обставинами, рідна сцена, і я з гарячою вірою завзявся постачати для неї, а потім із 1883 р. і сам став на чолі трупи, поклавши на її розвиток усю свою спадщину. [Про мистецтво театру // Мистецтво. — К., 1954. — С. 108—110]

Запитання до документа
1) Чому, на ваш погляд, царизм чинив перешкоди розвитку українського театру? Якими були наслідки таких заходів російського уряду для розвитку української драматургії?
2) Визначте внесок М. Старицького в розвиток української драматургії.

 

Перед відвідуванням сайту оберіть один з варіантів: