Народ втілює у загадках
свою схильність до таємничості, шифрування
свою обережність, звичку остерігатися ворогів і недругів
своє почуття гумору
свої уявлення про дивовижний і загадковий навколишній світ
В акровірші Л. Глібова «Хто сестра і брат?» просо говорить
про манну кашу
про пшоняний куліш
про ячну кашу
про геркулесову кашу
Прислів’я і приказки ще називають
приповідками, примовками
скоромовками
забавлянками
притчами
Найпоширенішими художніми засобами у загадках є
метафори
антоніми
пестливі слова
порівняння
В акровірші «Хто розмовляє?» складають пісні
про ружу
про троянду
про вербу
про калину
Акровірш — це
короткий дворядковий вірш
вірш-загадка з відповіддю
вірш, кожний рядок якого починається з одного й того самого слова
вірш без рими
Закінченням прислів’я «Як дбаєш, …» є
так і маєш
так і вродить
так і буде
стільки і надбаєш
Приказку «І за холодну воду не береться» вживають стосовно людини
байдужої до всього
лінивої
співчутливої
спокійної
У віршованій загадці Л. Глібова «Химерний, маленький…» говориться
про м’ячик
про вареник
про клубочок ниток
про колобка
У прислів’ї «Гуртом можна й море загатити» йдеться
про способи побудови гребель
про дружбу та згуртованість
про силу людської думки
про почесну справу моряків
Муху з акровірша Л. Глібова «Що за птиця?» порівнюють
із набридливою іграшкою
із комаром, сорокою
із жабою-скрекотухою
із пташкою, старцем
У віршованій загадці Л. Глібова «Химерний, маленький…» вареник був
гречаний
із картоплею
із капустою
із вишнями
