Народ втілює у загадках
свою обережність, звичку остерігатися ворогів і недругів
свою схильність до таємничості, шифрування
свої уявлення про дивовижний і загадковий навколишній світ
своє почуття гумору
В акровірші Л. Глібова «Хто сестра і брат?» просо говорить
про пшоняний куліш
про манну кашу
про геркулесову кашу
про ячну кашу
Прислів’я і приказки ще називають
скоромовками
приповідками, примовками
притчами
забавлянками
Найпоширенішими художніми засобами у загадках є
антоніми
метафори
порівняння
пестливі слова
В акровірші «Хто розмовляє?» складають пісні
про троянду
про ружу
про калину
про вербу
Акровірш — це
вірш-загадка з відповіддю
короткий дворядковий вірш
вірш без рими
вірш, кожний рядок якого починається з одного й того самого слова
Закінченням прислів’я «Як дбаєш, …» є
так і вродить
так і маєш
стільки і надбаєш
так і буде
Приказку «І за холодну воду не береться» вживають стосовно людини
лінивої
байдужої до всього
спокійної
співчутливої
У віршованій загадці Л. Глібова «Химерний, маленький…» говориться
про вареник
про м’ячик
про колобка
про клубочок ниток
У прислів’ї «Гуртом можна й море загатити» йдеться
про дружбу та згуртованість
про способи побудови гребель
про почесну справу моряків
про силу людської думки
Муху з акровірша Л. Глібова «Що за птиця?» порівнюють
із комаром, сорокою
із набридливою іграшкою
із пташкою, старцем
із жабою-скрекотухою
У віршованій загадці Л. Глібова «Химерний, маленький…» вареник був
із картоплею
гречаний
із вишнями
із капустою
