Народ втілює у загадках
своє почуття гумору
свою обережність, звичку остерігатися ворогів і недругів
свої уявлення про дивовижний і загадковий навколишній світ
свою схильність до таємничості, шифрування
В акровірші Л. Глібова «Хто сестра і брат?» просо говорить
про ячну кашу
про пшоняний куліш
про геркулесову кашу
про манну кашу
Прислів’я і приказки ще називають
забавлянками
скоромовками
притчами
приповідками, примовками
Найпоширенішими художніми засобами у загадках є
пестливі слова
антоніми
порівняння
метафори
В акровірші «Хто розмовляє?» складають пісні
про вербу
про троянду
про калину
про ружу
Акровірш — це
вірш, кожний рядок якого починається з одного й того самого слова
вірш-загадка з відповіддю
вірш без рими
короткий дворядковий вірш
Закінченням прислів’я «Як дбаєш, …» є
так і буде
так і вродить
стільки і надбаєш
так і маєш
Приказку «І за холодну воду не береться» вживають стосовно людини
співчутливої
лінивої
спокійної
байдужої до всього
У віршованій загадці Л. Глібова «Химерний, маленький…» говориться
про клубочок ниток
про вареник
про колобка
про м’ячик
У прислів’ї «Гуртом можна й море загатити» йдеться
про силу людської думки
про дружбу та згуртованість
про почесну справу моряків
про способи побудови гребель
Муху з акровірша Л. Глібова «Що за птиця?» порівнюють
із жабою-скрекотухою
із комаром, сорокою
із пташкою, старцем
із набридливою іграшкою
У віршованій загадці Л. Глібова «Химерний, маленький…» вареник був
із капустою
із картоплею
із вишнями
гречаний
