Укажіть речення, у якому відокремлене означення стоїть перед означуваним словом.
Перед військо, у коло, утворене передньою сотнею, в’їхало кілька вершників.
Від розлогого яру, порослого густим чорноліссям, долинули вигуки.
Розморений спекою, я вже не був такий уважний до вудки та спінінгів.
З лускотом і зойком летить десь в долину дерево, зрубане в лісі.
Укажіть речення, у якому поширене означення не виділяється комами (окремі розділові знаки опущено).
Чугайстер оживлений звуками пісні знов вище підкидав п’яти, заплющив од вдоволення очі й наче забув про утому.
І знову з провалля, з-під його ніг, дійшов до нього слабенький поклик заглушений лісом.
Тепло дихнула в лице пухка чорна рілля повна спокою й надії.
На краю обривистого, занесеного снігом рівчака зупинилися.
Укажіть речення, у якому є помилка у відокремленні прикладки.
Вмить витерши сльози, вона хутенько зняла ікону — ще своє благословіння і, намагаючись бути щасливою, благословила.
Здоровенна самиця, грізний екземпляр старого уссурійського тигра, лежала на розкопирсаному снігу.
По ліву руку, притримуючи гарячого гнідка, їхав хлопець років шістнадцяти — старший син отамана Тиміш.
В історію він увійшов як Петро Калнишевський — останній кошовий отаман Запорозької Січі.
Укажіть речення, у якому допущено помилку у відокремленні обставини.
Він скакав по каміннях, як дикий баран, ледве ловлячи віддих одкритим ротом, і тратив часами ґрунт під ногами.
Він схопивсь на рівні ноги, і заслонившись від мене тремтячими руками, кинувся, не мовлячи ні слова, в байрак.
Зморені коні ледве тюпали, кволо переставляючи ноги, та й самі вершники ледве трималися в сідлах.
Втративши надію на закон і справедливість у лядській державі, він кинув усе набуте і разом з товаришами подався шукати свою долю на Запорожжя.
Укажіть правильно побудоване речення з відокремленою обставиною.
Піднімаючи температуру до максимальної позначки, нагрівання потрібно припинити.
Вступивши до університету, розпочався новий період у його житті.
Всупереч прогнозів фахівців урожай був не нижчим за минулорічний.
Завдяки матусиній турботі я швидко одужав.
Укажіть випадок ускладнення уточнювальними членами речення.
Ще здалеку, їдучи полем, почув церковний дзвін.
За столом, на покуті, стоїть великий сніп жита, прев’язаний перевеслом із лугового сіна.
Десь під снігом зараз, вимощені в ямках, поховались гнізда вівсянок.
Ось північ вдарила, найкращий праці час.
Укажіть речення, у якому є помилка у відокремленні уточнювальних членів.
Сіроманець віднині і навіки житиме в обласному звіринці, тобто в зоопарку.
Нижче од фабрики, між зеленими вербами, біліли рядки німецьких мурованих домків.
Осторонь кошар, на белебні, височить кущик тополь.
Тепер, узимку мені так виразно пригадалась ця зустріч із вухатою совою.
Укажіть випадок, де неправильно визначено відокремлений член речення.
На розі бульвару, під годинником, продавали синювато-білі проліски. (уточнювальна обставина)
Другого дня, після приїзду Сірка з Хабаровська, надвечір, прибіг Заливай. (відокремлена прикладка)
Але він, зручний і звиклий до гір, умів спинитись на краю кручі. (відокремлене поширене означення)
Обіймала за шию Івана, тулячи до його лиця біляву голівку, стиха співала йому над вухом. (відокремлена обставина)
Укажіть речення з пунктуаційною помилкою
Вершники зупинилися, і піднявши голови, почали роздивлятися вал.
Вальдшнеп, або лісовий кулик,— благородна птиця.
Я впізнав у ньому лелеку, званого ще бузьком.
Тим часом ординці гуртувалися в загони і, розділившись на дві частини, почали охоплювати Київ.
Укажіть речення, де допущено помилку в оформленні прямої мови.
На превеликий подив Добрині Кирик підвів очі і твердо відповів: «Князі винні!»
«Оце моє село!» — глухо промовив Добриня.
«Не сплять мої»,— сказав боярин.— «Та й кому до сну тепер?»
«Кого ж ти, княже, залишиш замість себе в Києві?» — спитав єпископ.
Укажіть речення з непрямою мовою, побудоване правильно.
Шевченко писав, що я все покину і полину до самого Бога молитися.
Максим сказав Мирославі, щоб вона не боялась за нього.
Мирослава благала батька, що хай він лишається тут, між своїми людьми.
Мати сказала Миколі, що восени пошлемо старостів до Варки.
Укажіть речення, у якому правильно розставлено розділові знаки.
«Хто це?» — спитав сина стурбований князь.
«Тут почувся голос Кузьми: До вечері! До вечері, дорогі гості!»
«Прощавайте, люди добрі! Прощавайте! — голосно прощався з козаками бранець».
«Ну чого ж тебе понесло в поле? Чого?» допитувалась мати...