Укажіть речення з прямою мовою (розділові знаки опущено).
Так минуло півроку чи рік і я сказав Милані що хочу побратися з нею.
Я вважаю що на сьогодні матеріалом кінематографії повинен бути день сьогоднішній і день завтрашній.
Пилипку це ти здивувалася мати сплескуючи долонями.
Учитель порадив школярам скористатися навчальними таблицями.
Позначте речення, що відповідає схемі А: «П, (... !?)» (розділові знаки опущено, велика літера замінена малою).
Княже несподівано голосно вигукнув Добриня не вір цьому чоловікові.
Я відразу впізнаю Любин голос підводжуся на санях і гукаю через став Любо не застуди голос.
Не чуєш як літо пішло нашим городом дивується мати.
Михайлику хочеш побачити диво обертається до мене дядько Себастіян і грає засніженими віями.
Укажіть випадок, коли треба вжити велику літеру.
«Тату, я хочу сполоснутись!» — (П, п)ропищало гусенятко.
«А ким ти був лелеко?» — (П, п)итає грек лелеку на вербі.
«Чи будемо проситись до багатих, чи до бідних?» — (О,о)бізвався один бурлака.
А за вербами причаїлась дрімота і шепче: «(З,з)асни собі, засни собі...»
Укажіть речення, де допущено помилку в оформленні прямої мови.
«Бачиш,— кивнула на вікно,— у небі наче на грозу збирається».
«Не сплять мої,— сказав боярин.— Та й кому до сну тепер?»
Дід приходить до липки: «липко, липко, казала баба, щоб ти дала конячку з возом».
«Кого ж ти, княже, залишиш замість себе в Києві?» — спитав єпископ.
Укажіть речення, у якому правильно розставлено розділові знаки (в окремих випадках розділові знаки опущено, велика літера замінена малою).
«Мушу йти в полонину, Марічко», — відказав Іван.
Щоб угадати ім’я судженого, питали перехожих чоловіків: Дядьку, як вас звати?
«Ну чого ж тебе понесло в поле? Чого? — допитувалась мати...».
«Прощавайте, люди добрі! Прощавайте! — Голосно прощався з козаками бранець.— Повісять мене вражі ляхи».
Укажіть речення з непрямою мовою.
«А що, хлопці, будемо рушати», — каже дід.
«Що там, — дума Чіпка. — Там, мабуть, гарно так».
Перед від’їздом до Львова на навчання батько наказував Соломії, щоб вона чесно виконувала свої обов’язки, вчилася і йшла вперед.
Синоптики попереджали про можливість ускладнення погодних умов.
Укажіть речення з непрямою мовою, побудоване правильно.
Чіпка думав, що мати моя грішна, бо вона мене била малого.
Микола сказав батькам, що я не хочу сватать Варки.
Нимидора сказала Миколі, що я весь свій дитячий і дівчачий вік поневірялась у чужій хаті.
Старий Джеря просив Миколу, щоб той не зачіпав осавулу та не дражнив пана.
Укажіть діалог, у якому правильно розставлені розділові знаки.
— «Що то, бабусю?», — указує Чіпка на зорі. — То? Зорі. — Що ж то за зорі?
— А хто ж ти? — Я… Чіпка. — Ти Чепіга, а не Чіпка! — крикне хто із середини.
— Чого ти тут ходиш? — обізвалась вона перша. — А ти чого хліб толочиш? — — Хіба це твій хліб?
— Чи воно, діду, є там люди? — — Де? — — На небі… — — Нема, сину! Там Бог святий, янголи його та душі праведні...
Укажіть правильний варіант оформлення цитати.
Взагалі ж після переїзду (з Німеччини) до Франції Винниченко припиняє активну політичну діяльність: «Обтрушує із себе всякий порох політики», якщо скористатися його власним виразом.
Взагалі ж після переїзду (з Німеччини) до Франції Винниченко припиняє активну політичну діяльність: «обтрушує із себе всякий порох політики, якщо скористатися його власним виразом.
Взагалі ж після переїзду (з Німеччини) до Франції Винниченко припиняє активну політичну діяльність: «Обтрушує із себе всякий порох політики», якщо скористатися його власним виразом».
Взагалі ж після переїзду (з Німеччини) до Франції Винниченко припиняє активну політичну діяльність, «обтрушує із себе всякий порох політики», якщо скористатися його власним виразом.
Укажіть речення, де правильно оформлена цитата.
Шевченко вірить у те, що «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине».
З болем пише Шевченко про українське село: Чорніше чорної землі Блукають люди; повсихали Сади зелені.
Шевченко докоряє тим українцям, які запопадливо чекають, коли: «німець історію нашу нам розкаже».
Поет ставить грізне питання-пересторогу: чи довго ще на сім світі катам панувати?
Укажіть речення з прямою мовою, до якого правильно складено схему.
«Се твоє поле?» — боязко спитала вона Чіпку. «П ?»,— а.
«Голова за булаву? — глузливий сміх козацький дзвінким ляпасом хльоснув Яремі в обличчя. — Мала плата, ясновельможний пане, за голову Хмельницького». «П?» — а.— «П».
Коли батько сказав, що мене прийняли у другу групу, мати одразу сумно повторила своє: «І що тільки буде з цієї дитини?» «П»:— а ?.
«Дякую панове! — сміючись відповів Богун. — Лазня непогана!» «А! — а. — П!»
Укажіть правильне твердження.
Уживання розділових знаків між прямою мовою і словами автора не залежить від їх взаєморозташування.
Непряма мова береться в лапки.
Коли слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка.
Цитата завжди пишеться з великої літери.