Василь Стефаник належить до
Кирило-Мефодіївського братства
київських неокласиків
«братства тарасівців»
«Руської трійці»
«Покутської трійці»
Новела «Камінний хрест» написана в руслі
експресіонізму
постмодернізму
романтизму
сентименталізму
імпресіонізму
У центрі психологічної новели «Камінний хрест» — образ
горба
землі
хреста
Америки
Івана Дідуха
Прізвище головного героя новели «Камінний хрест» вказує на
світське походження
матеріальну нужду
споконвічне хліборобське коріння
безпросвітну бідність
глибоку старість
У творі «Камінний хрест» порушено всі названі проблеми, ОКРІМ
кохання і зради
зв’язку з рідною землею
економічної хвилі еміграції
влади землі над людиною
життя і смерті
Символом страдницької хліборобської праці в новелі «Камінний хрест» є
хрест
село
каміння
хата
кінь
Образ Івана Дідуха нагадує міфічного
Велеса
Ярила
Прометея
Геракла
Сізіфа
Найвищий вияв туги через розлуку з рідним краєм передано у рядку
Як уходили назад до хати, то ціла хата заридала.
Плоти попри дороги тріщали і падали — всі люди випроваджували Івана.
Чим старівся, тим тяжче було йому... сходити з горба.
Гостей у Івана повна хата, ґазди і ґаздині.
Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі.
Установіть відповідність.
експозиція
зав’язка
кульмінація
розв’язка
«Ймив стару за шию і пустився з неню в танець... Люди задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її живу з рук».
«Блимає той камінь, мертвими блисками, відбитими від сходу і заходу сонця, і кам’яними очима своїми глядить на живу воду і сумує».
«Вік свій збув на тім горбі. Чим старівся, тим тяжче було йому, поломаному, сходити з горба».
«Ця земля не годна стільки народу здержати та й стільки біди витримати».
«Видиш, стара, наш хрестик? Там є вибито і твоє намено. Не біси, є і моє, і твоє».
напружені жили
хатній поріг
камінь
могила
тяжка праця
далекий невідомий край
бездушність природи
рідна домівка
українська гостинність
банувати
файно
патороч
данець
гарно
танок
бігати
шкодувати
клопіт
порівняння
метафора
постійний епітет
гіпербола
«...сивими очима хотів навіки закопати в серцях гостей свою просьбу».
«Плоти попри дороги тріщали і падали — всі люди випроваджували Івана».
«Іван та й Михайло отак співали за молодії літа...»
«Вбігли сини і силоміць винесли обох із хати».
«Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі.»