Василь Стефаник належить до
«Руської трійці»
«Покутської трійці»
київських неокласиків
Кирило-Мефодіївського братства
«братства тарасівців»
Новела «Камінний хрест» написана в руслі
сентименталізму
імпресіонізму
постмодернізму
експресіонізму
романтизму
У центрі психологічної новели «Камінний хрест» — образ
Америки
Івана Дідуха
землі
горба
хреста
Прізвище головного героя новели «Камінний хрест» вказує на
безпросвітну бідність
глибоку старість
матеріальну нужду
світське походження
споконвічне хліборобське коріння
У творі «Камінний хрест» порушено всі названі проблеми, ОКРІМ
влади землі над людиною
життя і смерті
зв’язку з рідною землею
кохання і зради
економічної хвилі еміграції
Символом страдницької хліборобської праці в новелі «Камінний хрест» є
хата
кінь
село
хрест
каміння
Образ Івана Дідуха нагадує міфічного
Геракла
Сізіфа
Ярила
Велеса
Прометея
Найвищий вияв туги через розлуку з рідним краєм передано у рядку
Гостей у Івана повна хата, ґазди і ґаздині.
Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі.
Плоти попри дороги тріщали і падали — всі люди випроваджували Івана.
Як уходили назад до хати, то ціла хата заридала.
Чим старівся, тим тяжче було йому... сходити з горба.
Установіть відповідність.
експозиція
зав’язка
кульмінація
розв’язка
«Ця земля не годна стільки народу здержати та й стільки біди витримати».
«Блимає той камінь, мертвими блисками, відбитими від сходу і заходу сонця, і кам’яними очима своїми глядить на живу воду і сумує».
«Вік свій збув на тім горбі. Чим старівся, тим тяжче було йому, поломаному, сходити з горба».
«Видиш, стара, наш хрестик? Там є вибито і твоє намено. Не біси, є і моє, і твоє».
«Ймив стару за шию і пустився з неню в танець... Люди задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її живу з рук».
напружені жили
хатній поріг
камінь
могила
бездушність природи
українська гостинність
рідна домівка
далекий невідомий край
тяжка праця
банувати
файно
патороч
данець
клопіт
гарно
танок
бігати
шкодувати
порівняння
метафора
постійний епітет
гіпербола
«Іван та й Михайло отак співали за молодії літа...»
«Плоти попри дороги тріщали і падали — всі люди випроваджували Івана».
«...сивими очима хотів навіки закопати в серцях гостей свою просьбу».
«Вбігли сини і силоміць винесли обох із хати».
«Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі.»