Микола Куліш родом із
Харківщини
Сумщини
Херсонщини
Черкащини
Львівщини
М. Куліш був одним з ініціаторів утворення
Національної спілки письменників
Асоціації українських письменників
Київської школи поетів
ЛуГоСаду
ВАПЛіте
М. Куліш належить до
Кирило-Мефодіївського братства
Нью-Йоркської групи поетів
митців «розстріляного відродження»
сучасних прозаїків
шістдесятників
Твір «Мина Мазайло» близький за тематикою до п’єси
«Наталка Полтавка» І. Котляревського
«Украдене щастя» І. Франка
«Народний Малахій» М. Куліша
«Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого
«Лісова пісня» Лесі Українки
Ідеєю комедії «Мина Мазайло» є
засудження національної упередженості
відтворення побуту харків’ян початку ХХ століття
змалювання життя харківської інтелігенції
дослідження етимології українських прізвищ
зображення українізації та міщанства
До засобів творення комічного належить
алітерація
іронія
інверсія
метонімія
паралелізм
П’єса «Мина Мазайло» М. Куліша за жанром —
трагікомедія
психологічна комедія
власне драма
сатирична комедія
драма-феєрія
Слова «Їхня українізація — це спосіб виявити усіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було» належать
тьоті Моті
дядькові Тарасу
Мині Мазайлові
Килині Мазайло
Мокієві
Трагічним елементом у комедії «Мина Мазайло» є
прохання Рини до подруги, щоб та закохала в себе Мокія
зображення суперечностей українського суспільства
невміння Мини правильно розмовляти російською
раптовий приїзд дядька Тараса
докази Мокія щодо того, що Уля — українка
Події в комедії «Мина Мазайло» М. Куліша розгортаються в такій послідовності:
поява діда-запорожця у мареннях Мини — звільнення з посади Мазайла — обурення тьоті Моті через український напис на вокзалі — приїзд дядька Тараса.
звільнення з посади Мазайла — обурення тьоті Моті через український напис на вокзалі — приїзд дядька Тараса — поява діда-запорожця у мареннях Мини.
приїзд дядька Тараса — обурення тьоті Моті через український напис на вокзалі — поява діда-запорожця у мареннях Мини — звільнення з посади Мазайла
обурення тьоті Моті через український напис на вокзалі — приїзд дядька Тараса — поява діда-запорожця у мареннях Мини — звільнення з посади Мазайла.
приїзд дядька Тараса — поява діда-запорожця у мареннях Мини — звільнення з посади Мазайла — обурення тьоті Моті через український напис на вокзалі.
Доберіть приклади до художніх засобів.
порівняння
синоніми
епітети
фразеологізм
«Не знаю, де я, чого прийшов. Серця вже не чую. І раптом воно тьох!»
«...Галичани — наші брати українці, яких одірвали од нас, а нас од них...»
«А тьотя Мотя ходила Наполеоном і думала...»
«Та ось вам на одне слово “говорити” аж цілих тридцять нюансових: говорити, казати, мовити, балакати, гомоніти...»
«А як хочеться знайти собі такого друга, теплого, щирого, щоб до нього можна було примовитись словом з Грінченкового словника...»
Визначте, яким персонажам належать подані репліки.
дядько Тарас
тьотя Мотя
Мина
Уля
«Як стане коло української афіші: читає-читає, думає-думає, чи справжньою мовою написано, чи фальшивою...»
«Тільки з умовою: подумай, Мино! Подумай, що скажуть на тім світі діди й прадіди наші, почувши, що ти міняєш прізвище...»
«Не бачили, не читали? “Харків” — написано. Тільки що під’їхали до вокзалу, дивлюсь — отакими великими літерами: “Харків”. Дивлюсь — не “Харьков”, а “Харків”! Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?»
«І знаєш, “дружина” — це краще, як “жінка” або “супруга”, бо “жінка” — то означає “рождающая”, “супруга” ж повкраїнському — “пара волів”, а “дружина”...»
«Серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади»
