Микола Куліш родом із
Херсонщини
Черкащини
Харківщини
Сумщини
Львівщини
М. Куліш був одним з ініціаторів утворення
Київської школи поетів
ЛуГоСаду
Національної спілки письменників
Асоціації українських письменників
ВАПЛіте
М. Куліш належить до
митців «розстріляного відродження»
сучасних прозаїків
Кирило-Мефодіївського братства
Нью-Йоркської групи поетів
шістдесятників
Твір «Мина Мазайло» близький за тематикою до п’єси
«Народний Малахій» М. Куліша
«Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого
«Наталка Полтавка» І. Котляревського
«Украдене щастя» І. Франка
«Лісова пісня» Лесі Українки
Ідеєю комедії «Мина Мазайло» є
змалювання життя харківської інтелігенції
дослідження етимології українських прізвищ
засудження національної упередженості
відтворення побуту харків’ян початку ХХ століття
зображення українізації та міщанства
До засобів творення комічного належить
інверсія
метонімія
алітерація
іронія
паралелізм
П’єса «Мина Мазайло» М. Куліша за жанром —
власне драма
сатирична комедія
трагікомедія
психологічна комедія
драма-феєрія
Слова «Їхня українізація — це спосіб виявити усіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було» належать
Мині Мазайлові
Килині Мазайло
тьоті Моті
дядькові Тарасу
Мокієві
Трагічним елементом у комедії «Мина Мазайло» є
невміння Мини правильно розмовляти російською
раптовий приїзд дядька Тараса
прохання Рини до подруги, щоб та закохала в себе Мокія
зображення суперечностей українського суспільства
докази Мокія щодо того, що Уля — українка
Події в комедії «Мина Мазайло» М. Куліша розгортаються в такій послідовності:
приїзд дядька Тараса — обурення тьоті Моті через український напис на вокзалі — поява діда-запорожця у мареннях Мини — звільнення з посади Мазайла
обурення тьоті Моті через український напис на вокзалі — приїзд дядька Тараса — поява діда-запорожця у мареннях Мини — звільнення з посади Мазайла.
поява діда-запорожця у мареннях Мини — звільнення з посади Мазайла — обурення тьоті Моті через український напис на вокзалі — приїзд дядька Тараса.
звільнення з посади Мазайла — обурення тьоті Моті через український напис на вокзалі — приїзд дядька Тараса — поява діда-запорожця у мареннях Мини.
приїзд дядька Тараса — поява діда-запорожця у мареннях Мини — звільнення з посади Мазайла — обурення тьоті Моті через український напис на вокзалі.
Доберіть приклади до художніх засобів.
порівняння
синоніми
епітети
фразеологізм
«Та ось вам на одне слово “говорити” аж цілих тридцять нюансових: говорити, казати, мовити, балакати, гомоніти...»
«А тьотя Мотя ходила Наполеоном і думала...»
«...Галичани — наші брати українці, яких одірвали од нас, а нас од них...»
«Не знаю, де я, чого прийшов. Серця вже не чую. І раптом воно тьох!»
«А як хочеться знайти собі такого друга, теплого, щирого, щоб до нього можна було примовитись словом з Грінченкового словника...»
Визначте, яким персонажам належать подані репліки.
дядько Тарас
тьотя Мотя
Мина
Уля
«Тільки з умовою: подумай, Мино! Подумай, що скажуть на тім світі діди й прадіди наші, почувши, що ти міняєш прізвище...»
«Серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади»
«Як стане коло української афіші: читає-читає, думає-думає, чи справжньою мовою написано, чи фальшивою...»
«Не бачили, не читали? “Харків” — написано. Тільки що під’їхали до вокзалу, дивлюсь — отакими великими літерами: “Харків”. Дивлюсь — не “Харьков”, а “Харків”! Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?»
«І знаєш, “дружина” — це краще, як “жінка” або “супруга”, бо “жінка” — то означає “рождающая”, “супруга” ж повкраїнському — “пара волів”, а “дружина”...»