Тестовий зошит. Варіант 1

Українська мова. Українська література.

  • Час: 00:00/00:30:00
  • Питання: 0/57
  1. Третій склад наголошений у слові 

    (Кількість балів 1.00)

  2. Апостроф треба писати в усіх словах рядка 

    (Кількість балів 1.00)

  3. Спільнокореневим до слова бічний є всі слова, ОКРІМ 

    (Кількість балів 1.00)

  4. Лексичну помилку допущено в рядку 

    (Кількість балів 1.00)

  5. Неправильно вжито прийменник у словосполученні 

    (Кількість балів 1.00)

  6. Потребує редагування речення 

    (Кількість балів 1.00)

  7. Разом у тексті треба писати слово

    (Кількість балів 1.00)



    (1) Повівав холодний вітерець. (2) З/краю неба насувались білі наче молочні хмари. (3) Разно бігли мишасті коненята. (4) Дорога була слизька, і сани йшли в/затоки.
    (5) На обидва боки від дороги, скільки скинеш оком, розстелилось поле, вкрите снігом, мов білою скатеркою. (6) Твердий синявий сніг грав на сонці само/цвітами. (7) Чорне вороння сідало громадами на сніг і знов здіймалося з/місця. 

  8. Відокремленим означенням ускладнено речення 

    (Кількість балів 1.00)



    (1) Повівав холодний вітерець. (2) З/краю неба насувались білі наче молочні хмари. (3) Разно бігли мишасті коненята. (4) Дорога була слизька, і сани йшли в/затоки.
    (5) На обидва боки від дороги, скільки скинеш оком, розстелилось поле, вкрите снігом, мов білою скатеркою. (6) Твердий синявий сніг грав на сонці само/цвітами. (7) Чорне вороння сідало громадами на сніг і знов здіймалося з/місця.  

  9. Пунктуаційну помилку допущено в реченні 

    (Кількість балів 1.00)



    (1) Повівав холодний вітерець. (2) З/краю неба насувались білі наче молочні хмари. (3) Разно бігли мишасті коненята. (4) Дорога була слизька, і сани йшли в/затоки.
    (5) На обидва боки від дороги, скільки скинеш оком, розстелилось поле, вкрите снігом, мов білою скатеркою. (6) Твердий синявий сніг грав на сонці само/цвітами. (7) Чорне вороння сідало громадами на сніг і знов здіймалося з/місця.  

  10. Діалектизм ужито в реченні 

    (Кількість балів 1.00)



    (1) Повівав холодний вітерець. (2) З/краю неба насувались білі наче молочні хмари. (3) Разно бігли мишасті коненята. (4) Дорога була слизька, і сани йшли в/затоки.
    (5) На обидва боки від дороги, скільки скинеш оком, розстелилось поле, вкрите снігом, мов білою скатеркою. (6) Твердий синявий сніг грав на сонці само/цвітами. (7) Чорне вороння сідало громадами на сніг і знов здіймалося з/місця.  

  11. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка 

    (Кількість балів 1.00)

  12. Літеру и треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка 

    (Кількість балів 1.00)

  13. Антонімами є всі пари слів, ОКРІМ 

    (Кількість балів 1.00)

  14. Помилку в написанні слова іншомовного походження допущено в рядку 

    (Кількість балів 1.00)

  15. Разом треба писати частку не зі словом у варіанті 

    (Кількість балів 1.00)

  16. Дієслово у формі наказового способу вжито в рядку 

    (Кількість балів 1.00)

  17. Помилку у творенні ступенів порівняння прикметників допущено в рядку 

    (Кількість балів 1.00)

  18. Прочитайте фрагмент кіноанонсу, у якому пропущено окремі слова.

    ... фентезі в ... традиціях саги про Гоббіта — яскрава видовищна історія про
    небезпечну і сповнену пригод подорож відважного Еспена та його друзів у Землю ... .


    Граматично правильним є варіант послідовного заповнення пропусків 

    (Кількість балів 1.00)

  19. Неправильно утворено відмінкову форму числівника в реченні 

    (Кількість балів 1.00)

  20. Виділене слово є вставним у реченні (розділові знаки пропущені)

    (Кількість балів 1.00)

  21. НЕПРАВИЛЬНО оформлено пряму мову в рядку 

    (Кількість балів 1.00)

  22. Кому треба поставити в складносурядному реченні 

    (Кількість балів 1.00)

  23. Складнопідрядне речення з підрядною умови утвориться, якщо до речення «Книги корисні, ...» додати 

    (Кількість балів 1.00)

  24. Поєднайте слова обох колонок, утворивши фразеологізми. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        гордіїв 

      • 2

        всесвітній 

      • 3

        гомеричний 

      • 4

        дамоклів 

      • А

        вогонь 

      • Б

        потоп 

      • В

        вузол 

      • Г

        меч 

      • Д

        сміх 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  25. Установіть відповідність між прикладом речення та назвою компонента, яким це речення ускладнено (розділові знаки пропущені). 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        Болять мені мамо руки твої. 

      • 2

        Гумор і поезія є золотими воротами до всього чесного благородного. 

      • 3

        Усі жанри гарні крім нудного. 

      • 4

        Є на жаль у нашому житті ще чимало об’єктів для сатири. 

      • А

        відокремлений додаток 

      • Б

        однорідні члени речення 

      • В

        звертання 

      • Г

        вставна конструкція 

      • Д

        відокремлена обставина 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  26. Установіть відповідність між типом односкладного речення та його прикладом. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        означено-особове 

      • 2

        неозначено-особове 

      • 3

        безособове 

      • 4

        називне 

      • А

        Завжди усміхайся світові. 

      • Б

        Живуть задля праці й любові. 

      • В

        Нестерпна спека. 

      • Г

        Чесне діло роби сміло. 

      • Д

        Розумну річ приємно й слухать. 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  27. З’ясуйте, якою частиною мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово).
    Є тисячі доріг, (1) мільйон вузьких (2) стежинок; є тисячі ланів, (3) але один (4) лиш мій. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        1

      • 2

        2

      • 3

        3

      • 4

        4

      • А

        частка 

      • Б

        прислівник 

      • В

        іменник 

      • Г

        сполучник 

      • Д

        числівник 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  28. З’ясуйте, який вид підрядної частини відповідає кожному фрагменту складного речення.

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        мети 

      • 2

        допусту 

      • 3

        означальне 

      • 4

        з’ясувальне 

      • А

        Треба самому бути зворушеним, щоб... 

      • Б

        Сонце зайшло в ріку, де... 

      • В

        Стояла нестерпна спека, хоча... 

      • Г

        Скажи мені, скільки... 

      • Д

        Чотири літа пролетіло, мов... 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  29. За текстом скіфи 

    (Кількість балів 1.00)



    Хто такі скіфи?
    (1—8) Російський поет Олександр Блок у 1918 р. назвав скіфами росіян. А член гуманітарної ради при президенті України професор Валерій Бебик стверджує, що трипільці, скіфи, сармати — це ті ж українці, але під іншими назвами. То хто ж ці загадкові скіфи — росіяни, українці, трипільці чи «зизоокі азійці»? Наука свідчить, що жодне з цих тверджень не відповідає історичній правді. Скіфи — це грецька назва іраномовних кочовиків українських степів VII ст. до н. е. — IV ст. н. е., які називали себе сколотами. Першу згадку про скіфів маємо в ассирійському джерелі 674 р. до н. е.
    (9—15) Культура скіфів українських степів була місцевим своєрідним виявом культури величезного кочового іраномовного світу євразійських степів, що розвивався протягом І тис. до н. е. на просторах від Алтаю до Нижнього Дунаю. Формувалася вона на ґрунті культури попередників кіммерійців. Під час походів за Кавказький хребет скіфи сприйняли багато передньоазійських здобутків. З V ст. до н. е. Скіфія розвивалася під сильним культурним впливом античної Греції, переважно з міст-колоній Чорноморського узбережжя.
    (16—21) Визначальний внесок у вивчення культури й побуту скіфів зроблено при розкопках скіфських курганів Північного Надчорномор’я. Серед тисяч поховань рядових скіфів виділяються грандіозні поховальні споруди скіфських царів, перекриті курганами заввишки з шестиповерховий будинок. Найбагатші з них — могили Солоха, Чортомлик, Куль-Оба, Огуз, Лита, Товста, Гайманова, кургани Мелітопольський, Бердянський, які містили численні шедеври стародавніх ювелірів.
    (22—28) Старожитності скіфів археологи розрізняють за так званою скіфською тріадою — своєрідною зброєю, кінською упряжжю та звіриним стилем у прикладному мистецтві. У могилах скіфських воїнів знаходять короткі залізні мечі-акінаки, бронзові трилопатеві наконечники стріл, залізні вістря списів, сокири. Висока боєздатність скіфської кінноти значною мірою була зумовлена досконалою кінською упряжжю. Зображення диких тварин у динамічних позах (звіриний стиль) прикрашали зброю, кінську упряж, одяг, предмети побуту.
    (29—35) Скіфи були кочовими скотарями і весь час рухалися слідом за табунами коней й отарами овець. Чоловіки їхали верхи, а жінки та діти в кибитках — чотири- чи навіть шестиколісних возах, які були вкриті повстю від негоди. Узимку скіфи пасли худобу на малосніжних низинах Нижнього Подніпров’я, Надчорномор’я, Надазов’я, Північного Криму. Літо проводили на півночі — у лісостепах, де було більше води, а трава на пасовиськах менше вигорала під сонцем.
    (36—42) Уявлення про зовнішність, одяг, озброєння скіфів дають численні зображення на срібному й золотому посуді та інших ювелірних виробах, знайдених у скіфських могилах. Скіфські чоловіки носили бороди, вдягалися в короткі каптани, вузькі штани, шкіряні черевики. Голову прикривали повстяним башликом конічної форми. Одяг прикрашався хутром та орнаментом, для аристократії — золотими орнаментованими платівками, число яких іноді сягало кількох тисяч.
    (43—48) Основа скіфського війська — легка кіннота, озброєна короткими мечами-акінаками, сокирами, списами. Проте головною зброєю були лук та стріли. Невеликий потужний скіфський лук стріляв на відстань до 500 м. Досконалий лук та вправні лучники були добре відомі за межами Скіфії. Навіть далека Греція запозичила наконечники стріл скіфських типів, а найманці — скіфи-лучники несли поліцейську службу в Афінах.
    (49—52) Ударною силою скіфського війська була важкоозброєна кіннота. Вона складалася зі скіфських вельмож, які могли придбати коштовний захисний обладунок. Останній, окрім щита, включав шкіряні куртку, штани та шолом, обшиті, як лускою, залізними чи бронзовими пластинами.
    (53—58) Скіфські вірування являють собою типовий приклад індоіранських релігій. Головними скіфськими божествами були богиня домашнього вогнища Табіті, уособлення неба Папай та його дружина, богиня землі й води Апі. Важливе місце в пантеоні займали бог сонця Гойтасир, богиня родючості та життя Аргімпаса, бог-герой Геракл та божество війни Арей. Геродот яскраво змалював поклоніння скіфів мечу, який був символом Арея, та принесення в жертву йому військовополонених.
    (59—62) Вражаюча різниця між грандіозними поховальними спорудами царів та бідними могилами рядових скіфів демонструє ступінь майнового та соціального розшарування скіфського суспільства. Є всі підстави говорити про початок формування скіфської держави.
    (63—66) Низка несприятливих факторів призвела до краху Великої Скіфії у ІІІ тис. до н. е. Серед них і виснаження степових пасовиськ, посилене зростанням посушливості клімату; і неконкурентність скіфського хліба на ринках Греції, куди почало надходити дешеве зерно з Єгипту; і тиск з боку східних сусідів-сарматів.
    (67—70) У III ст. до н. е. у Північному Надчорномор’ї зникають кургани степових скіфів. Скіфське населення концентрується в регіонах, придатних для землеробства
    та осілого скотарства: на Нижньому Дніпрі, у Нижньому Подунав’ї, у Криму. Спустілий скіфський степ між Доном і Дніпром заселили сарматські племена з-за Дону.
    За Л. Залізняком, журнал «Український тиждень» 

  30. НЕ ВІДПОВІДАЄ змісту тексту твердження 

    (Кількість балів 1.00)



    Хто такі скіфи?
    (1—8) Російський поет Олександр Блок у 1918 р. назвав скіфами росіян. А член гуманітарної ради при президенті України професор Валерій Бебик стверджує, що трипільці, скіфи, сармати — це ті ж українці, але під іншими назвами. То хто ж ці загадкові скіфи — росіяни, українці, трипільці чи «зизоокі азійці»? Наука свідчить, що жодне з цих тверджень не відповідає історичній правді. Скіфи — це грецька назва іраномовних кочовиків українських степів VII ст. до н. е. — IV ст. н. е., які називали себе сколотами. Першу згадку про скіфів маємо в ассирійському джерелі 674 р. до н. е.
    (9—15) Культура скіфів українських степів була місцевим своєрідним виявом культури величезного кочового іраномовного світу євразійських степів, що розвивався протягом І тис. до н. е. на просторах від Алтаю до Нижнього Дунаю. Формувалася вона на ґрунті культури попередників кіммерійців. Під час походів за Кавказький хребет скіфи сприйняли багато передньоазійських здобутків. З V ст. до н. е. Скіфія розвивалася під сильним культурним впливом античної Греції, переважно з міст-колоній Чорноморського узбережжя.
    (16—21) Визначальний внесок у вивчення культури й побуту скіфів зроблено при розкопках скіфських курганів Північного Надчорномор’я. Серед тисяч поховань рядових скіфів виділяються грандіозні поховальні споруди скіфських царів, перекриті курганами заввишки з шестиповерховий будинок. Найбагатші з них — могили Солоха, Чортомлик, Куль-Оба, Огуз, Лита, Товста, Гайманова, кургани Мелітопольський, Бердянський, які містили численні шедеври стародавніх ювелірів.
    (22—28) Старожитності скіфів археологи розрізняють за так званою скіфською тріадою — своєрідною зброєю, кінською упряжжю та звіриним стилем у прикладному мистецтві. У могилах скіфських воїнів знаходять короткі залізні мечі-акінаки, бронзові трилопатеві наконечники стріл, залізні вістря списів, сокири. Висока боєздатність скіфської кінноти значною мірою була зумовлена досконалою кінською упряжжю. Зображення диких тварин у динамічних позах (звіриний стиль) прикрашали зброю, кінську упряж, одяг, предмети побуту.
    (29—35) Скіфи були кочовими скотарями і весь час рухалися слідом за табунами коней й отарами овець. Чоловіки їхали верхи, а жінки та діти в кибитках — чотири- чи навіть шестиколісних возах, які були вкриті повстю від негоди. Узимку скіфи пасли худобу на малосніжних низинах Нижнього Подніпров’я, Надчорномор’я, Надазов’я, Північного Криму. Літо проводили на півночі — у лісостепах, де було більше води, а трава на пасовиськах менше вигорала під сонцем.
    (36—42) Уявлення про зовнішність, одяг, озброєння скіфів дають численні зображення на срібному й золотому посуді та інших ювелірних виробах, знайдених у скіфських могилах. Скіфські чоловіки носили бороди, вдягалися в короткі каптани, вузькі штани, шкіряні черевики. Голову прикривали повстяним башликом конічної форми. Одяг прикрашався хутром та орнаментом, для аристократії — золотими орнаментованими платівками, число яких іноді сягало кількох тисяч.
    (43—48) Основа скіфського війська — легка кіннота, озброєна короткими мечами-акінаками, сокирами, списами. Проте головною зброєю були лук та стріли. Невеликий потужний скіфський лук стріляв на відстань до 500 м. Досконалий лук та вправні лучники були добре відомі за межами Скіфії. Навіть далека Греція запозичила наконечники стріл скіфських типів, а найманці — скіфи-лучники несли поліцейську службу в Афінах.
    (49—52) Ударною силою скіфського війська була важкоозброєна кіннота. Вона складалася зі скіфських вельмож, які могли придбати коштовний захисний обладунок. Останній, окрім щита, включав шкіряні куртку, штани та шолом, обшиті, як лускою, залізними чи бронзовими пластинами.
    (53—58) Скіфські вірування являють собою типовий приклад індоіранських релігій. Головними скіфськими божествами були богиня домашнього вогнища Табіті, уособлення неба Папай та його дружина, богиня землі й води Апі. Важливе місце в пантеоні займали бог сонця Гойтасир, богиня родючості та життя Аргімпаса, бог-герой Геракл та божество війни Арей. Геродот яскраво змалював поклоніння скіфів мечу, який був символом Арея, та принесення в жертву йому військовополонених.
    (59—62) Вражаюча різниця між грандіозними поховальними спорудами царів та бідними могилами рядових скіфів демонструє ступінь майнового та соціального розшарування скіфського суспільства. Є всі підстави говорити про початок формування скіфської держави.
    (63—66) Низка несприятливих факторів призвела до краху Великої Скіфії у ІІІ тис. до н. е. Серед них і виснаження степових пасовиськ, посилене зростанням посушливості клімату; і неконкурентність скіфського хліба на ринках Греції, куди почало надходити дешеве зерно з Єгипту; і тиск з боку східних сусідів-сарматів.
    (67—70) У III ст. до н. е. у Північному Надчорномор’ї зникають кургани степових скіфів. Скіфське населення концентрується в регіонах, придатних для землеробства
    та осілого скотарства: на Нижньому Дніпрі, у Нижньому Подунав’ї, у Криму. Спустілий скіфський степ між Доном і Дніпром заселили сарматські племена з-за Дону.
    За Л. Залізняком, журнал «Український тиждень»  

  31. Різниця між грандіозними поховальними спорудами царів і бідними могилами рядових скіфів указує на 

    (Кількість балів 1.00)



    Хто такі скіфи?
    (1—8) Російський поет Олександр Блок у 1918 р. назвав скіфами росіян. А член гуманітарної ради при президенті України професор Валерій Бебик стверджує, що трипільці, скіфи, сармати — це ті ж українці, але під іншими назвами. То хто ж ці загадкові скіфи — росіяни, українці, трипільці чи «зизоокі азійці»? Наука свідчить, що жодне з цих тверджень не відповідає історичній правді. Скіфи — це грецька назва іраномовних кочовиків українських степів VII ст. до н. е. — IV ст. н. е., які називали себе сколотами. Першу згадку про скіфів маємо в ассирійському джерелі 674 р. до н. е.
    (9—15) Культура скіфів українських степів була місцевим своєрідним виявом культури величезного кочового іраномовного світу євразійських степів, що розвивався протягом І тис. до н. е. на просторах від Алтаю до Нижнього Дунаю. Формувалася вона на ґрунті культури попередників кіммерійців. Під час походів за Кавказький хребет скіфи сприйняли багато передньоазійських здобутків. З V ст. до н. е. Скіфія розвивалася під сильним культурним впливом античної Греції, переважно з міст-колоній Чорноморського узбережжя.
    (16—21) Визначальний внесок у вивчення культури й побуту скіфів зроблено при розкопках скіфських курганів Північного Надчорномор’я. Серед тисяч поховань рядових скіфів виділяються грандіозні поховальні споруди скіфських царів, перекриті курганами заввишки з шестиповерховий будинок. Найбагатші з них — могили Солоха, Чортомлик, Куль-Оба, Огуз, Лита, Товста, Гайманова, кургани Мелітопольський, Бердянський, які містили численні шедеври стародавніх ювелірів.
    (22—28) Старожитності скіфів археологи розрізняють за так званою скіфською тріадою — своєрідною зброєю, кінською упряжжю та звіриним стилем у прикладному мистецтві. У могилах скіфських воїнів знаходять короткі залізні мечі-акінаки, бронзові трилопатеві наконечники стріл, залізні вістря списів, сокири. Висока боєздатність скіфської кінноти значною мірою була зумовлена досконалою кінською упряжжю. Зображення диких тварин у динамічних позах (звіриний стиль) прикрашали зброю, кінську упряж, одяг, предмети побуту.
    (29—35) Скіфи були кочовими скотарями і весь час рухалися слідом за табунами коней й отарами овець. Чоловіки їхали верхи, а жінки та діти в кибитках — чотири- чи навіть шестиколісних возах, які були вкриті повстю від негоди. Узимку скіфи пасли худобу на малосніжних низинах Нижнього Подніпров’я, Надчорномор’я, Надазов’я, Північного Криму. Літо проводили на півночі — у лісостепах, де було більше води, а трава на пасовиськах менше вигорала під сонцем.
    (36—42) Уявлення про зовнішність, одяг, озброєння скіфів дають численні зображення на срібному й золотому посуді та інших ювелірних виробах, знайдених у скіфських могилах. Скіфські чоловіки носили бороди, вдягалися в короткі каптани, вузькі штани, шкіряні черевики. Голову прикривали повстяним башликом конічної форми. Одяг прикрашався хутром та орнаментом, для аристократії — золотими орнаментованими платівками, число яких іноді сягало кількох тисяч.
    (43—48) Основа скіфського війська — легка кіннота, озброєна короткими мечами-акінаками, сокирами, списами. Проте головною зброєю були лук та стріли. Невеликий потужний скіфський лук стріляв на відстань до 500 м. Досконалий лук та вправні лучники були добре відомі за межами Скіфії. Навіть далека Греція запозичила наконечники стріл скіфських типів, а найманці — скіфи-лучники несли поліцейську службу в Афінах.
    (49—52) Ударною силою скіфського війська була важкоозброєна кіннота. Вона складалася зі скіфських вельмож, які могли придбати коштовний захисний обладунок. Останній, окрім щита, включав шкіряні куртку, штани та шолом, обшиті, як лускою, залізними чи бронзовими пластинами.
    (53—58) Скіфські вірування являють собою типовий приклад індоіранських релігій. Головними скіфськими божествами були богиня домашнього вогнища Табіті, уособлення неба Папай та його дружина, богиня землі й води Апі. Важливе місце в пантеоні займали бог сонця Гойтасир, богиня родючості та життя Аргімпаса, бог-герой Геракл та божество війни Арей. Геродот яскраво змалював поклоніння скіфів мечу, який був символом Арея, та принесення в жертву йому військовополонених.
    (59—62) Вражаюча різниця між грандіозними поховальними спорудами царів та бідними могилами рядових скіфів демонструє ступінь майнового та соціального розшарування скіфського суспільства. Є всі підстави говорити про початок формування скіфської держави.
    (63—66) Низка несприятливих факторів призвела до краху Великої Скіфії у ІІІ тис. до н. е. Серед них і виснаження степових пасовиськ, посилене зростанням посушливості клімату; і неконкурентність скіфського хліба на ринках Греції, куди почало надходити дешеве зерно з Єгипту; і тиск з боку східних сусідів-сарматів.
    (67—70) У III ст. до н. е. у Північному Надчорномор’ї зникають кургани степових скіфів. Скіфське населення концентрується в регіонах, придатних для землеробства
    та осілого скотарства: на Нижньому Дніпрі, у Нижньому Подунав’ї, у Криму. Спустілий скіфський степ між Доном і Дніпром заселили сарматські племена з-за Дону.
    За Л. Залізняком, журнал «Український тиждень»  

  32. Темою тексту є розповідь про 

    (Кількість балів 1.00)



    Хто такі скіфи?
    (1—8) Російський поет Олександр Блок у 1918 р. назвав скіфами росіян. А член гуманітарної ради при президенті України професор Валерій Бебик стверджує, що трипільці, скіфи, сармати — це ті ж українці, але під іншими назвами. То хто ж ці загадкові скіфи — росіяни, українці, трипільці чи «зизоокі азійці»? Наука свідчить, що жодне з цих тверджень не відповідає історичній правді. Скіфи — це грецька назва іраномовних кочовиків українських степів VII ст. до н. е. — IV ст. н. е., які називали себе сколотами. Першу згадку про скіфів маємо в ассирійському джерелі 674 р. до н. е.
    (9—15) Культура скіфів українських степів була місцевим своєрідним виявом культури величезного кочового іраномовного світу євразійських степів, що розвивався протягом І тис. до н. е. на просторах від Алтаю до Нижнього Дунаю. Формувалася вона на ґрунті культури попередників кіммерійців. Під час походів за Кавказький хребет скіфи сприйняли багато передньоазійських здобутків. З V ст. до н. е. Скіфія розвивалася під сильним культурним впливом античної Греції, переважно з міст-колоній Чорноморського узбережжя.
    (16—21) Визначальний внесок у вивчення культури й побуту скіфів зроблено при розкопках скіфських курганів Північного Надчорномор’я. Серед тисяч поховань рядових скіфів виділяються грандіозні поховальні споруди скіфських царів, перекриті курганами заввишки з шестиповерховий будинок. Найбагатші з них — могили Солоха, Чортомлик, Куль-Оба, Огуз, Лита, Товста, Гайманова, кургани Мелітопольський, Бердянський, які містили численні шедеври стародавніх ювелірів.
    (22—28) Старожитності скіфів археологи розрізняють за так званою скіфською тріадою — своєрідною зброєю, кінською упряжжю та звіриним стилем у прикладному мистецтві. У могилах скіфських воїнів знаходять короткі залізні мечі-акінаки, бронзові трилопатеві наконечники стріл, залізні вістря списів, сокири. Висока боєздатність скіфської кінноти значною мірою була зумовлена досконалою кінською упряжжю. Зображення диких тварин у динамічних позах (звіриний стиль) прикрашали зброю, кінську упряж, одяг, предмети побуту.
    (29—35) Скіфи були кочовими скотарями і весь час рухалися слідом за табунами коней й отарами овець. Чоловіки їхали верхи, а жінки та діти в кибитках — чотири- чи навіть шестиколісних возах, які були вкриті повстю від негоди. Узимку скіфи пасли худобу на малосніжних низинах Нижнього Подніпров’я, Надчорномор’я, Надазов’я, Північного Криму. Літо проводили на півночі — у лісостепах, де було більше води, а трава на пасовиськах менше вигорала під сонцем.
    (36—42) Уявлення про зовнішність, одяг, озброєння скіфів дають численні зображення на срібному й золотому посуді та інших ювелірних виробах, знайдених у скіфських могилах. Скіфські чоловіки носили бороди, вдягалися в короткі каптани, вузькі штани, шкіряні черевики. Голову прикривали повстяним башликом конічної форми. Одяг прикрашався хутром та орнаментом, для аристократії — золотими орнаментованими платівками, число яких іноді сягало кількох тисяч.
    (43—48) Основа скіфського війська — легка кіннота, озброєна короткими мечами-акінаками, сокирами, списами. Проте головною зброєю були лук та стріли. Невеликий потужний скіфський лук стріляв на відстань до 500 м. Досконалий лук та вправні лучники були добре відомі за межами Скіфії. Навіть далека Греція запозичила наконечники стріл скіфських типів, а найманці — скіфи-лучники несли поліцейську службу в Афінах.
    (49—52) Ударною силою скіфського війська була важкоозброєна кіннота. Вона складалася зі скіфських вельмож, які могли придбати коштовний захисний обладунок. Останній, окрім щита, включав шкіряні куртку, штани та шолом, обшиті, як лускою, залізними чи бронзовими пластинами.
    (53—58) Скіфські вірування являють собою типовий приклад індоіранських релігій. Головними скіфськими божествами були богиня домашнього вогнища Табіті, уособлення неба Папай та його дружина, богиня землі й води Апі. Важливе місце в пантеоні займали бог сонця Гойтасир, богиня родючості та життя Аргімпаса, бог-герой Геракл та божество війни Арей. Геродот яскраво змалював поклоніння скіфів мечу, який був символом Арея, та принесення в жертву йому військовополонених.
    (59—62) Вражаюча різниця між грандіозними поховальними спорудами царів та бідними могилами рядових скіфів демонструє ступінь майнового та соціального розшарування скіфського суспільства. Є всі підстави говорити про початок формування скіфської держави.
    (63—66) Низка несприятливих факторів призвела до краху Великої Скіфії у ІІІ тис. до н. е. Серед них і виснаження степових пасовиськ, посилене зростанням посушливості клімату; і неконкурентність скіфського хліба на ринках Греції, куди почало надходити дешеве зерно з Єгипту; і тиск з боку східних сусідів-сарматів.
    (67—70) У III ст. до н. е. у Північному Надчорномор’ї зникають кургани степових скіфів. Скіфське населення концентрується в регіонах, придатних для землеробства
    та осілого скотарства: на Нижньому Дніпрі, у Нижньому Подунав’ї, у Криму. Спустілий скіфський степ між Доном і Дніпром заселили сарматські племена з-за Дону.
    За Л. Залізняком, журнал «Український тиждень»  

  33. У тексті НЕМАЄ мікротеми 

    (Кількість балів 1.00)



    Хто такі скіфи?
    (1—8) Російський поет Олександр Блок у 1918 р. назвав скіфами росіян. А член гуманітарної ради при президенті України професор Валерій Бебик стверджує, що трипільці, скіфи, сармати — це ті ж українці, але під іншими назвами. То хто ж ці загадкові скіфи — росіяни, українці, трипільці чи «зизоокі азійці»? Наука свідчить, що жодне з цих тверджень не відповідає історичній правді. Скіфи — це грецька назва іраномовних кочовиків українських степів VII ст. до н. е. — IV ст. н. е., які називали себе сколотами. Першу згадку про скіфів маємо в ассирійському джерелі 674 р. до н. е.
    (9—15) Культура скіфів українських степів була місцевим своєрідним виявом культури величезного кочового іраномовного світу євразійських степів, що розвивався протягом І тис. до н. е. на просторах від Алтаю до Нижнього Дунаю. Формувалася вона на ґрунті культури попередників кіммерійців. Під час походів за Кавказький хребет скіфи сприйняли багато передньоазійських здобутків. З V ст. до н. е. Скіфія розвивалася під сильним культурним впливом античної Греції, переважно з міст-колоній Чорноморського узбережжя.
    (16—21) Визначальний внесок у вивчення культури й побуту скіфів зроблено при розкопках скіфських курганів Північного Надчорномор’я. Серед тисяч поховань рядових скіфів виділяються грандіозні поховальні споруди скіфських царів, перекриті курганами заввишки з шестиповерховий будинок. Найбагатші з них — могили Солоха, Чортомлик, Куль-Оба, Огуз, Лита, Товста, Гайманова, кургани Мелітопольський, Бердянський, які містили численні шедеври стародавніх ювелірів.
    (22—28) Старожитності скіфів археологи розрізняють за так званою скіфською тріадою — своєрідною зброєю, кінською упряжжю та звіриним стилем у прикладному мистецтві. У могилах скіфських воїнів знаходять короткі залізні мечі-акінаки, бронзові трилопатеві наконечники стріл, залізні вістря списів, сокири. Висока боєздатність скіфської кінноти значною мірою була зумовлена досконалою кінською упряжжю. Зображення диких тварин у динамічних позах (звіриний стиль) прикрашали зброю, кінську упряж, одяг, предмети побуту.
    (29—35) Скіфи були кочовими скотарями і весь час рухалися слідом за табунами коней й отарами овець. Чоловіки їхали верхи, а жінки та діти в кибитках — чотири- чи навіть шестиколісних возах, які були вкриті повстю від негоди. Узимку скіфи пасли худобу на малосніжних низинах Нижнього Подніпров’я, Надчорномор’я, Надазов’я, Північного Криму. Літо проводили на півночі — у лісостепах, де було більше води, а трава на пасовиськах менше вигорала під сонцем.
    (36—42) Уявлення про зовнішність, одяг, озброєння скіфів дають численні зображення на срібному й золотому посуді та інших ювелірних виробах, знайдених у скіфських могилах. Скіфські чоловіки носили бороди, вдягалися в короткі каптани, вузькі штани, шкіряні черевики. Голову прикривали повстяним башликом конічної форми. Одяг прикрашався хутром та орнаментом, для аристократії — золотими орнаментованими платівками, число яких іноді сягало кількох тисяч.
    (43—48) Основа скіфського війська — легка кіннота, озброєна короткими мечами-акінаками, сокирами, списами. Проте головною зброєю були лук та стріли. Невеликий потужний скіфський лук стріляв на відстань до 500 м. Досконалий лук та вправні лучники були добре відомі за межами Скіфії. Навіть далека Греція запозичила наконечники стріл скіфських типів, а найманці — скіфи-лучники несли поліцейську службу в Афінах.
    (49—52) Ударною силою скіфського війська була важкоозброєна кіннота. Вона складалася зі скіфських вельмож, які могли придбати коштовний захисний обладунок. Останній, окрім щита, включав шкіряні куртку, штани та шолом, обшиті, як лускою, залізними чи бронзовими пластинами.
    (53—58) Скіфські вірування являють собою типовий приклад індоіранських релігій. Головними скіфськими божествами були богиня домашнього вогнища Табіті, уособлення неба Папай та його дружина, богиня землі й води Апі. Важливе місце в пантеоні займали бог сонця Гойтасир, богиня родючості та життя Аргімпаса, бог-герой Геракл та божество війни Арей. Геродот яскраво змалював поклоніння скіфів мечу, який був символом Арея, та принесення в жертву йому військовополонених.
    (59—62) Вражаюча різниця між грандіозними поховальними спорудами царів та бідними могилами рядових скіфів демонструє ступінь майнового та соціального розшарування скіфського суспільства. Є всі підстави говорити про початок формування скіфської держави.
    (63—66) Низка несприятливих факторів призвела до краху Великої Скіфії у ІІІ тис. до н. е. Серед них і виснаження степових пасовиськ, посилене зростанням посушливості клімату; і неконкурентність скіфського хліба на ринках Греції, куди почало надходити дешеве зерно з Єгипту; і тиск з боку східних сусідів-сарматів.
    (67—70) У III ст. до н. е. у Північному Надчорномор’ї зникають кургани степових скіфів. Скіфське населення концентрується в регіонах, придатних для землеробства
    та осілого скотарства: на Нижньому Дніпрі, у Нижньому Подунав’ї, у Криму. Спустілий скіфський степ між Доном і Дніпром заселили сарматські племена з-за Дону.
    За Л. Залізняком, журнал «Український тиждень»  

  34. Рядки

    «Мені з жінкою не возиться,
    А тютюн та люлька
    Козаку в дорозі
    Знадобиться!»

    є в 

    (Кількість балів 1.00)

  35. Народження нового міста на горах біля ріки пророкує 

    (Кількість балів 1.00)

  36. В уривку «...красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, — яке у неї до-
    бре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща,
    яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить»
    сказано про 

    (Кількість балів 1.00)

  37. Уривок «Капосна груша, неначе на злість, ще більше розрослась і вшир і вгору, знов уродила і стояла рясна, як облита. Груш уродило мішків зо три, коли не більше. Груші були здорові і дорого коштували на ярмарку» узято з твору 

    (Кількість балів 1.00)

  38. Розділи «Двужон», «З легкої руки», «На своїм добрі» є у творі, де діють герої 

    (Кількість балів 1.00)

  39. Рядки

    Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий,
    Та повний віри; хоч гіркий, та вільний,
    Твоїй будущині задаток, слізьми злитий,
    Твойому генію мій скромний дар весільний.

    є в (у) 

    (Кількість балів 1.00)

  40. Присвяту кононівським полям має твір 

    (Кількість балів 1.00)

  41. «От і знов берусь здіймати “сізіфовий камінь” догори!..» — пише в листі автор (авторка) твору, у якому є образ 

    (Кількість балів 1.00)

  42. Захоплення ліричного героя величчю своєї країни передано у творі 

    (Кількість балів 1.00)

  43. Слова «Любив я, коли хтось на дорозі вночі, незнайомий, проходячи повз, казав до нас: “Здрастуйте”. І любив, коли дід одказував: «Дай Бог здрастувать» належать героєві твору 

    (Кількість балів 1.00)

  44. Кульмінацією комедії «Залізний острів» є уривок 

    (Кількість балів 1.00)

  45. — Дайте покататися, дядьку!
    А ні, то візьміть хоч на раму,
    Дядьку, хіба вам жалко?! —

    благає персонаж 

    (Кількість балів 1.00)

  46. Малюнок є ілюстрацією до твору 

    (Кількість балів 1.00)

  47. Образ Полтави часів Хмельницького, яка витримала зимову чотиритижневу облогу польського війська, постає у творі 

    (Кількість балів 1.00)

  48. Темою твору «Чорна рада» є 

    (Кількість балів 1.00)

  49. В уривку «Тускло горить лампадка перед образом Марії. Перед лампадою, як різьблення, стоїть моя зажурна мати. Але я вже нічого не думаю. Мою голову гладить тихий голубий сон» наявні художні засоби 

    (Кількість балів 1.00)

  50. «...це огниста інвектива проти темного царства...» — сказано про твір 

    (Кількість балів 1.00)

  51. «Коли сокіл до гнізда відлітає, —
    То опутаймо соколя його
    Красною дівчиною» —

    радить герой твору 

    (Кількість балів 1.00)

  52. Тобілевич — справжнє прізвище автора 

    (Кількість балів 1.00)

  53. Яскраві риси постмодернізму має творчість 

    (Кількість балів 1.00)

  54. Укажіть твори одного жанру. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        «Тигролови» 

      • 2

        «Маруся» 

      • 3

        «Дитинство» 

      • 4

        «Блакитна Панна» 

      • А

        «Залізний острів» 

      • Б

        «Чорна рада» 

      • В

        «Кайдашева сім’я» 

      • Г

        «Чари ночі» 

      • Д

        «Ви знаєте, як липа шелестить» 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  55. Поєднайте епізод твору з його назвою. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        мати випікає жайворонків у день Сорока святих 

      • 2

        дівчина складає і виконує співанки 

      • 3

        наймит ховає лист у шапку 

      • 4

        героїня переїздить жити у сім’ю доньки 

      • А

        «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» 

      • Б

        «Тіні забутих предків» 

      • В

        «Дитинство» 

      • Г

        «Зачарована Десна» 

      • Д

        «Мартин Боруля» 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  56. Співвіднесіть жанр твору та уривок із нього. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        гумореска 

      • 2

        новела 

      • 3

        кіноповість 

      • 4

        комедія 

      • А

        «Вчив мене хороший вчитель Іван Максимович, доброї душі
        дідуган, білий-білий, як білі бувають у нас перед Зеленими
        святами хати». 

      • Б

        «Марфа ворушить губами і проводжає мене далі, аж доки
        я не увійду в сосни “великі”, — у нас їх називають ще: ті,
        що твій тато садив. 

      • В

        «Височенна, чотириярусна тайга, буйна й непролазна, як
        африканський праліс, стояла навколо зачарована». 

      • Г

        «Олеся оглянулась — Василь! Це був він і не він. Він був
        інший, і не тому, що був поранений у голову і руку. Щось
        було в ньому інше, щось незмірне, невимовне». 

      • Д

        «Або кажуть — думка бринить. Це треба так розуміти:
        тільки-тільки береться, вона ще неясна — бринить. Спів бри-
        нить. Це, наприклад, у степу далеко ледве чутно пісню...». 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  57. Визначте, кому з митців належить наведене висловлювання. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        В. Підмогильний 

      • 2

        О. Гончар 

      • 3

        О. Довженко 

      • 4

        Остап Вишня 

      • А

        «У моєму сміхові завжди бачив народ: хорошо-
        го чоловіка, привітну жінку, дівчину веселооку,
        дитину, бабу з дідом... І так мені хотілося, щоб
        усміхнулися вони, щоб веселі вони були, радісні...» 

      • Б

        «А вчора, пишучи спогади про дитинство, про
        хату, про сінокіс, один собі у маленькій кімна-
        тоньці сміявся і плакав... Скільки краси на Десні,
        на сінокосі і скрізь-усюди...» 

      • В

        «Січовик заповідав класти в могилу —під голо-
        ву — сідло козацьке... А що я заповів би? Мені
        покласти під голову три книги: “Тронку”, “Со-
        бор” і “Зорю”». 

      • Г

        «Нехай же знають і наших! Бо є такі люди, що
        з нас кепкують і говорять та й пишуть, буцім-
        то з наших ніхто не втне, щоб було і звичайне,
        і ніжне, і розумне». 

      • Д

        «Написав “Місто”, бо люблю місто і не мислю
        поза ним ні себе, ні своєї роботи. ...Занадто вже
        довго жили ми під стріхами, щоб лишатись ро-
        мантиками їх». 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
Час вичерпано
Перед відвідуванням сайту оберіть один з варіантів: