Тестовий зошит. Варіант 2

Українська мова. Українська література.

  • Час: 00:00/00:30:00
  • Питання: 0/57
  1. Правильно підкреслено літеру на позначення наголошеного звука у слові 

    (Кількість балів 1.00)

  2. Суфікс -ов- має прикметник, утворений від іменника 

    (Кількість балів 1.00)

  3. Спільнокореневим до слова радити є слово 

    (Кількість балів 1.00)

  4. Лексичну помилку допущено в рядку 

    (Кількість балів 1.00)

  5. Граматично правильним є словосполучення 

    (Кількість балів 1.00)

  6. Граматично правильне речення утвориться, якщо до частини «Гуляючи лісом...» додати частину, наведену в рядку 

    (Кількість балів 1.00)

  7. Разом у тексті треба писати всі виділені сполуки, ОКРІМ 

    (Кількість балів 1.00)



    (1) Широкою долиною між двома рядками розложистих гір не/спішно тече по Васильківщині не/величка річка Раставиця. (2) Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби, там ніби потонуло у вербах село Вербівка. (3) Між вербами дуже виразно і ясно блищить проти сонця висока біла церква з трьома банями, а коло неї маленька дзвіниця не/наче заплуталась у зеленому гіллі старих груш. (4) Подекуди з/поміж верб та садків [...] білі хати, та чорніють покрівлі високих клунь. 

  8. Складним безсполучниковим є речення 

    (Кількість балів 1.00)



    (1) Широкою долиною між двома рядками розложистих гір не/спішно тече по Васильківщині не/величка річка Раставиця. (2) Серед долини зеленіють розкішні густі
    та високі верби, там ніби потонуло у вербах село Вербівка. (3) Між вербами дуже виразно і ясно блищить проти сонця висока біла церква з трьома банями, а коло неї
    маленька дзвіниця не/наче заплуталась у зеленому гіллі старих груш. (4) Подекуди з/поміж верб та садків [...] білі хати, та чорніють покрівлі високих клунь.

  9. Пунктуаційну помилку допущено в реченні 

    (Кількість балів 1.00)



    (1) Широкою долиною між двома рядками розложистих гір не/спішно тече по Васильківщині не/величка річка Раставиця. (2) Серед долини зеленіють розкішні густі
    та високі верби, там ніби потонуло у вербах село Вербівка. (3) Між вербами дуже виразно і ясно блищить проти сонця висока біла церква з трьома банями, а коло неї
    маленька дзвіниця не/наче заплуталась у зеленому гіллі старих груш. (4) Подекуди з/поміж верб та садків [...] білі хати, та чорніють покрівлі високих клунь. 

  10. На місці пропуску в четвертому реченні має бути слово 

    (Кількість балів 1.00)



    (1) Широкою долиною між двома рядками розложистих гір не/спішно тече по Васильківщині не/величка річка Раставиця. (2) Серед долини зеленіють розкішні густі
    та високі верби, там ніби потонуло у вербах село Вербівка. (3) Між вербами дуже виразно і ясно блищить проти сонця висока біла церква з трьома банями, а коло неї
    маленька дзвіниця не/наче заплуталась у зеленому гіллі старих груш. (4) Подекуди з/поміж верб та садків [...] білі хати, та чорніють покрівлі високих клунь. 

  11. Звук [ж] є в кожному слові рядка 

    (Кількість балів 1.00)

  12. Літеру у на місці всіх пропусків треба писати в рядку 

    (Кількість балів 1.00)

  13. Подвоєне нн треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка 

    (Кількість балів 1.00)

  14. Закінчення -е (-є) у формі кличного відмінка мають усі іменники в рядку 

    (Кількість балів 1.00)

  15. Літеру и треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка 

    (Кількість балів 1.00)

  16. Через дефіс треба писати всі складні прикметники в рядку 

    (Кількість балів 1.00)

  17. Правильну відмінкову форму числівника наведено в рядку 

    (Кількість балів 1.00)

  18. Прочитайте фрагмент статті, у якому пропущено окремі слова.

    Острів Святої Єлени відкрили близько ... років тому, але зараз ... вперше
    зможуть дістатися до нього літаком. Це ... територія Великої Британії, місце,
    де Наполеон у вигнанні провів останні шість років життя.

    Граматично правильним є варіант послідовного заповнення пропусків 

    (Кількість балів 1.00)

  19. Закінчення -емо в першій особі множини теперішнього часу має особова форма дієслова, утворена від інфінітива 

    (Кількість балів 1.00)

  20. Прочитайте речення (цифра позначає попередній розділовий знак).

    Данило відсунув двері,(1) вдихнув сирої погрібної пітьми,(2) напоєної духом
    підопрілого сіна з примістки й торішнього акацієвого насіння,(3) що лишилося
    невисіяним,(4) і сів на доріжку,(5) відчуваючи,(6) що вже ніколи в світі не піде
    звідси,(7) з розсадника.

    НЕПРАВИЛЬНИМ є обґрунтування пунктуації, запропоноване в рядку 

    (Кількість балів 1.00)

  21. Двокрапку треба поставити в складному безсполучниковому реченні (розділові знаки пропущено) 

    (Кількість балів 1.00)

  22. Відокремленим означенням можна замінити підрядну частину в реченні 

    (Кількість балів 1.00)

  23. Складнопідрядне речення з підрядною порівняльною частиною утвориться, якщо до речення «Я тебе люблю, ...» додати 

    (Кількість балів 1.00)

  24. Доберіть до кожного фразеологізму антонім.

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        у чорта на болоті 

      • 2

        стріляний горобець 

      • 3

        відкривати очі 

      • 4

        глека розбити 

      • А

        під носом 

      • Б

        уводити в оману 

      • В

        душа в душу 

      • Г

        скреготати зубами 

      • Д

        не нюхати пороху 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  25. З’ясуйте синтаксичну роль виділених слів (цифра позначає наступне слово).

    (1)Найважливіше — не забувати (2)насолоджуватися спортом, адже саме (3)завдяки цьому ти завойовуєш (4)перше місце! 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

      • 2

      • 3

      • 4

      • А

        додаток 

      • Б

        підмет 

      • В

        присудок 

      • Г

        означення 

      • Д

        обставина 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  26. Установіть відповідність між видом односкладного речення та його прикладом. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        означено-особове 

      • 2

        неозначено-особове 

      • 3

        безособове 

      • 4

        називне 

      • А

        Можна все на світі вибирати, сину... 

      • Б

        Вечір, тиша, зорі. 

      • В

        Поети — це біографи народу. 

      • Г

        Не шукаю до тебе ні стежки, ні броду. 

      • Д

        Пісні співають і в радості, і в печалі. 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  27. З’ясуйте, якими частинами мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово).

    Північний і Південний полюси (1)оточені льодом, (2)який може в (3)майбутньому розтанути (4)й одного дня зникнути. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

      • 2

      • 3

      • 4

      • А

        сполучник 

      • Б

        займенник 

      • В

        прикметник 

      • Г

        дієприкметник (форма дієслова) 

      • Д

        іменник 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  28. Доберіть приклад до кожного виду складного речення. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        складносурядне 

      • 2

        складнопідрядне 

      • 3

        безсполучникове 

      • 4

        з різними видами зв’язку 

      • А

        Гнало вітрами з півдня, проте ще холодно не було. 

      • Б

        Уже скотилось із неба сонце, заглянув місяць у моє віконце. 

      • В

        Любов і дружба — взаємна луна: вони дають стільки, скільки беруть. 

      • Г

        Людину, яка першою виготовила папір, звали Цай Лунь. 

      • Д

        На кладці, обнявшись, стояли дві дівчини і, забувши про все на світі, виводили стару сумовиту пісню. 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  29. За текстом «береза» — це 

    (Кількість балів 1.00)



    Традиційне дозвілля української молоді
    (1—5) Молодіжне дозвілля — особлива царина духовної культури нашого народу. Це не лише спілкування між юнаками та дівчатами, але й важлива форма виховання,
    засвоєння традиційної моралі, успадкування мистецьких набутків. На вечорницях і досвітках юнки не тільки веселились і розважались, але й пряли, шили, вишивали, дерли пір’я, писали писанки, а на Гуцульщині й толокували — лущили кукурудзу, шаткували капусту тощо.
    (6—9) Хлопці різьбили, лагодили дрібний реманент, допомагали дівчатам ремонтувати гребені, прядки. Щоправда, робили це здебільшого в будні дні й особливо в запусти, коли християнська мораль забороняла веселитися. На свята й вихідні влаштовували забави, ігри, танцювали, співали, збиралися «на складчину».
    (10—12) Вечорниці, як і досвітки, влаштовували в осінньо-зимовий період, коли настигали холоди й коротшали дні; натомість «колоди» чи «вулиці», коли молодь збиралася на гулі просто неба, тривали з середини весни і до середини осені.
    (13—23) Символічно межею «літніх колод», коли юнь уже завершувала свої гулі на природі, було свято Семена (14 вересня) (а започатковувались вони після Великодніх свят). Після цього дівочі та парубочі гурти, зібравшись на сходини, вирішували, в кого будуть квартирувати (наймати) хату для вечорниць. Тут же привселюдно парубки й дівчата обирали своїх ватагів. Хлопці таємним голосуванням визначали, хто буде «ватагою» чи «березою»; переважно це мали бути веселі, компанійські юнаки з організаторськими здібностями, які мали авторитет серед молоді. Дівчата з-поміж себе вибирали «отаманшу» — найповажнішу дівчину, яка впродовж усього сезону, як і «ватага», керувала вечорницями. Вони мали необмежене право вирішувати всі справи молодіжного дозвілля,
    збирати юначі гурти на спільні толоки: лагодити шляхи, копати гуртівні криниці, допомагати бідним людям тощо.
    (24—31) Керівники і парубочих, і дівочих ватаг обиралися щорічно. Якщо хтось не міг упоратися з покладеними на нього обов’язками, громада мала право його переобрати. «Ватазі» у свою чергу дозволялося оголошувати присуди бешкетникам чи порушникам усталених канонів: якщо хлопець лихословив, з’являвся напідпитку, ображав дівчат чи збезчестив юнку, грубіянив, сварився з «вечорничками», «ватага» робив попередження, а часом навіть вилучав з гурту, тобто позбавляв права з’являтися на молодіжні гулі, що було для неслухнявців найбільшою карою. Крім того, «береза» був найавторитетнішим суддею і в обряді «посвяти в парубоцтво».
    (32—36) «Ватага» з «отаманшею» спільно вирішували, де і в кого найматимуть вечорницьку оселю. Здебільшого квартирували хату в самотньої вдови. Парубки зобов’язувалися забезпечити її паливом на зиму, а дівчата мали постійно прибирати світлицю. За обопільною згодою визначали дні, коли збиратимуться на вечорниці та досвітки чи організовуватимуть «складчину».
    (37—43) Оскільки осінньо-зимовий період вельми багатий на свята, то молодь, щоб якнайкраще відзначити їх, влаштовувала колективні застілля, котрі називали «складчинами». Юнки приносили харчі й готували обрядові страви, а хлопці купували медівку й наймали музик. Зазвичай на святкові розваги не приймали одружених чоловіків та жінок. Як засвідчують етнографічні джерела, нерідко таких сміливців піднімали на кпини або ж виставляли за двері. Найвідоміші складчини припадали на переддень постів, на різдвяно-новорічні празники.
    (44—48) Традиційно на вечорниці молодь збиралася звечора, а закінчувались вони опівночі. На досвітки залишалися з переночівком. Господиня оселі дозволяла внести у хату солому, якою застеляли долівку, а зверху покривали домотканим рядном. Це і було місце переночівки, а вдосвіта дівчата бралися за роботу — пряли пряжу. Здебільшого досвітки влаштовувалися в піст.
    (49—54) Відомо, що на вечорницях практикували спільну ночівлю молоді. Особливо поширена була ця практика на Поліссі, Полтавщині, Харківщині, Чернігівщині, Слобожанщині. На Правобережній Україні такого звичаю не зафіксовано. У відомостях, де знаходимо інформацію про спільну ночівлю української молоді на досвітках і вечорницях, трапляються досить протилежні судження щодо її моральності: від переконання в безневинності до впевненості в абсолютній розбещеності подібної практики.
    (55—64) Важливо усвідомлювати, що молодіжне дозвілля (вечорниці, досвітки та «літні колоди») не було винятково розвагою: юнаки й дівчата були, як кажуть, «на виду», що допомагало краще розпізнати одне одного, виявити й позитивні, і негативні риси характеру. Тобто однією з найголовніших функцій українських вечорниць було створення сприятливих умов саме для вибору шлюбного партнера. Зосібна це стосувалося юнок, адже на вечорницях кожна засвідчувала, на що вона здатна: гарно прясти чи вишивати, або ж над усе полюбляла розваги. Відтак створювалася громадська опінія про майбутню дружину. Це стосувалось і хлопців. Отже, на таких зібраннях не тільки переймався кращий досвід, але й закріплювалися навики до праці, кукібливості, норми громадських взаємин, вироблялися стереотипи «позитивного героя», котрі свідомо чи підсвідомо ставали нормою і життєвою потребою.
    За В. Скуратівським 

  30. НЕ ВІДПОВІДАЄ змісту тексту твердження 

    (Кількість балів 1.00)



    Традиційне дозвілля української молоді
    (1—5) Молодіжне дозвілля — особлива царина духовної культури нашого народу. Це не лише спілкування між юнаками та дівчатами, але й важлива форма виховання,
    засвоєння традиційної моралі, успадкування мистецьких набутків. На вечорницях і досвітках юнки не тільки веселились і розважались, але й пряли, шили, вишивали, дерли пір’я, писали писанки, а на Гуцульщині й толокували — лущили кукурудзу, шаткували капусту тощо.
    (6—9) Хлопці різьбили, лагодили дрібний реманент, допомагали дівчатам ремонтувати гребені, прядки. Щоправда, робили це здебільшого в будні дні й особливо в запусти, коли християнська мораль забороняла веселитися. На свята й вихідні влаштовували забави, ігри, танцювали, співали, збиралися «на складчину».
    (10—12) Вечорниці, як і досвітки, влаштовували в осінньо-зимовий період, коли настигали холоди й коротшали дні; натомість «колоди» чи «вулиці», коли молодь збиралася на гулі просто неба, тривали з середини весни і до середини осені.
    (13—23) Символічно межею «літніх колод», коли юнь уже завершувала свої гулі на природі, було свято Семена (14 вересня) (а започатковувались вони після Великодніх свят). Після цього дівочі та парубочі гурти, зібравшись на сходини, вирішували, в кого будуть квартирувати (наймати) хату для вечорниць. Тут же привселюдно парубки й дівчата обирали своїх ватагів. Хлопці таємним голосуванням визначали, хто буде «ватагою» чи «березою»; переважно це мали бути веселі, компанійські юнаки з організаторськими здібностями, які мали авторитет серед молоді. Дівчата з-поміж себе вибирали «отаманшу» — найповажнішу дівчину, яка впродовж усього сезону, як і «ватага», керувала вечорницями. Вони мали необмежене право вирішувати всі справи молодіжного дозвілля,
    збирати юначі гурти на спільні толоки: лагодити шляхи, копати гуртівні криниці, допомагати бідним людям тощо.
    (24—31) Керівники і парубочих, і дівочих ватаг обиралися щорічно. Якщо хтось не міг упоратися з покладеними на нього обов’язками, громада мала право його переобрати. «Ватазі» у свою чергу дозволялося оголошувати присуди бешкетникам чи порушникам усталених канонів: якщо хлопець лихословив, з’являвся напідпитку, ображав дівчат чи збезчестив юнку, грубіянив, сварився з «вечорничками», «ватага» робив попередження, а часом навіть вилучав з гурту, тобто позбавляв права з’являтися на молодіжні гулі, що було для неслухнявців найбільшою карою. Крім того, «береза» був найавторитетнішим суддею і в обряді «посвяти в парубоцтво».
    (32—36) «Ватага» з «отаманшею» спільно вирішували, де і в кого найматимуть вечорницьку оселю. Здебільшого квартирували хату в самотньої вдови. Парубки зобов’язувалися забезпечити її паливом на зиму, а дівчата мали постійно прибирати світлицю. За обопільною згодою визначали дні, коли збиратимуться на вечорниці та досвітки чи організовуватимуть «складчину».
    (37—43) Оскільки осінньо-зимовий період вельми багатий на свята, то молодь, щоб якнайкраще відзначити їх, влаштовувала колективні застілля, котрі називали «складчинами». Юнки приносили харчі й готували обрядові страви, а хлопці купували медівку й наймали музик. Зазвичай на святкові розваги не приймали одружених чоловіків та жінок. Як засвідчують етнографічні джерела, нерідко таких сміливців піднімали на кпини або ж виставляли за двері. Найвідоміші складчини припадали на переддень постів, на різдвяно-новорічні празники.
    (44—48) Традиційно на вечорниці молодь збиралася звечора, а закінчувались вони опівночі. На досвітки залишалися з переночівком. Господиня оселі дозволяла внести у хату солому, якою застеляли долівку, а зверху покривали домотканим рядном. Це і було місце переночівки, а вдосвіта дівчата бралися за роботу — пряли пряжу. Здебільшого досвітки влаштовувалися в піст.
    (49—54) Відомо, що на вечорницях практикували спільну ночівлю молоді. Особливо поширена була ця практика на Поліссі, Полтавщині, Харківщині, Чернігівщині, Слобожанщині. На Правобережній Україні такого звичаю не зафіксовано. У відомостях, де знаходимо інформацію про спільну ночівлю української молоді на досвітках і вечорницях, трапляються досить протилежні судження щодо її моральності: від переконання в безневинності до впевненості в абсолютній розбещеності подібної практики.
    (55—64) Важливо усвідомлювати, що молодіжне дозвілля (вечорниці, досвітки та «літні колоди») не було винятково розвагою: юнаки й дівчата були, як кажуть, «на виду», що допомагало краще розпізнати одне одного, виявити й позитивні, і негативні риси характеру. Тобто однією з найголовніших функцій українських вечорниць було створення сприятливих умов саме для вибору шлюбного партнера. Зосібна це стосувалося юнок, адже на вечорницях кожна засвідчувала, на що вона здатна: гарно прясти чи вишивати, або ж над усе полюбляла розваги. Відтак створювалася громадська опінія про майбутню дружину. Це стосувалось і хлопців. Отже, на таких зібраннях не тільки переймався кращий досвід, але й закріплювалися навики до праці, кукібливості, норми громадських взаємин, вироблялися стереотипи «позитивного героя», котрі свідомо чи підсвідомо ставали нормою і життєвою потребою.
    За В. Скуратівським  

  31. Вечорниці, досвітки й «літні колоди» організовували, щоб 

    (Кількість балів 1.00)



    Традиційне дозвілля української молоді
    (1—5) Молодіжне дозвілля — особлива царина духовної культури нашого народу. Це не лише спілкування між юнаками та дівчатами, але й важлива форма виховання,
    засвоєння традиційної моралі, успадкування мистецьких набутків. На вечорницях і досвітках юнки не тільки веселились і розважались, але й пряли, шили, вишивали, дерли пір’я, писали писанки, а на Гуцульщині й толокували — лущили кукурудзу, шаткували капусту тощо.
    (6—9) Хлопці різьбили, лагодили дрібний реманент, допомагали дівчатам ремонтувати гребені, прядки. Щоправда, робили це здебільшого в будні дні й особливо в запусти, коли християнська мораль забороняла веселитися. На свята й вихідні влаштовували забави, ігри, танцювали, співали, збиралися «на складчину».
    (10—12) Вечорниці, як і досвітки, влаштовували в осінньо-зимовий період, коли настигали холоди й коротшали дні; натомість «колоди» чи «вулиці», коли молодь збиралася на гулі просто неба, тривали з середини весни і до середини осені.
    (13—23) Символічно межею «літніх колод», коли юнь уже завершувала свої гулі на природі, було свято Семена (14 вересня) (а започатковувались вони після Великодніх свят). Після цього дівочі та парубочі гурти, зібравшись на сходини, вирішували, в кого будуть квартирувати (наймати) хату для вечорниць. Тут же привселюдно парубки й дівчата обирали своїх ватагів. Хлопці таємним голосуванням визначали, хто буде «ватагою» чи «березою»; переважно це мали бути веселі, компанійські юнаки з організаторськими здібностями, які мали авторитет серед молоді. Дівчата з-поміж себе вибирали «отаманшу» — найповажнішу дівчину, яка впродовж усього сезону, як і «ватага», керувала вечорницями. Вони мали необмежене право вирішувати всі справи молодіжного дозвілля,
    збирати юначі гурти на спільні толоки: лагодити шляхи, копати гуртівні криниці, допомагати бідним людям тощо.
    (24—31) Керівники і парубочих, і дівочих ватаг обиралися щорічно. Якщо хтось не міг упоратися з покладеними на нього обов’язками, громада мала право його переобрати. «Ватазі» у свою чергу дозволялося оголошувати присуди бешкетникам чи порушникам усталених канонів: якщо хлопець лихословив, з’являвся напідпитку, ображав дівчат чи збезчестив юнку, грубіянив, сварився з «вечорничками», «ватага» робив попередження, а часом навіть вилучав з гурту, тобто позбавляв права з’являтися на молодіжні гулі, що було для неслухнявців найбільшою карою. Крім того, «береза» був найавторитетнішим суддею і в обряді «посвяти в парубоцтво».
    (32—36) «Ватага» з «отаманшею» спільно вирішували, де і в кого найматимуть вечорницьку оселю. Здебільшого квартирували хату в самотньої вдови. Парубки зобов’язувалися забезпечити її паливом на зиму, а дівчата мали постійно прибирати світлицю. За обопільною згодою визначали дні, коли збиратимуться на вечорниці та досвітки чи організовуватимуть «складчину».
    (37—43) Оскільки осінньо-зимовий період вельми багатий на свята, то молодь, щоб якнайкраще відзначити їх, влаштовувала колективні застілля, котрі називали «складчинами». Юнки приносили харчі й готували обрядові страви, а хлопці купували медівку й наймали музик. Зазвичай на святкові розваги не приймали одружених чоловіків та жінок. Як засвідчують етнографічні джерела, нерідко таких сміливців піднімали на кпини або ж виставляли за двері. Найвідоміші складчини припадали на переддень постів, на різдвяно-новорічні празники.
    (44—48) Традиційно на вечорниці молодь збиралася звечора, а закінчувались вони опівночі. На досвітки залишалися з переночівком. Господиня оселі дозволяла внести у хату солому, якою застеляли долівку, а зверху покривали домотканим рядном. Це і було місце переночівки, а вдосвіта дівчата бралися за роботу — пряли пряжу. Здебільшого досвітки влаштовувалися в піст.
    (49—54) Відомо, що на вечорницях практикували спільну ночівлю молоді. Особливо поширена була ця практика на Поліссі, Полтавщині, Харківщині, Чернігівщині, Слобожанщині. На Правобережній Україні такого звичаю не зафіксовано. У відомостях, де знаходимо інформацію про спільну ночівлю української молоді на досвітках і вечорницях, трапляються досить протилежні судження щодо її моральності: від переконання в безневинності до впевненості в абсолютній розбещеності подібної практики.
    (55—64) Важливо усвідомлювати, що молодіжне дозвілля (вечорниці, досвітки та «літні колоди») не було винятково розвагою: юнаки й дівчата були, як кажуть, «на виду», що допомагало краще розпізнати одне одного, виявити й позитивні, і негативні риси характеру. Тобто однією з найголовніших функцій українських вечорниць було створення сприятливих умов саме для вибору шлюбного партнера. Зосібна це стосувалося юнок, адже на вечорницях кожна засвідчувала, на що вона здатна: гарно прясти чи вишивати, або ж над усе полюбляла розваги. Відтак створювалася громадська опінія про майбутню дружину. Це стосувалось і хлопців. Отже, на таких зібраннях не тільки переймався кращий досвід, але й закріплювалися навики до праці, кукібливості, норми громадських взаємин, вироблялися стереотипи «позитивного героя», котрі свідомо чи підсвідомо ставали нормою і життєвою потребою.
    За В. Скуратівським  

  32. Темою тексту є розповідь про 

    (Кількість балів 1.00)



    Традиційне дозвілля української молоді
    (1—5) Молодіжне дозвілля — особлива царина духовної культури нашого народу. Це не лише спілкування між юнаками та дівчатами, але й важлива форма виховання,
    засвоєння традиційної моралі, успадкування мистецьких набутків. На вечорницях і досвітках юнки не тільки веселились і розважались, але й пряли, шили, вишивали, дерли пір’я, писали писанки, а на Гуцульщині й толокували — лущили кукурудзу, шаткували капусту тощо.
    (6—9) Хлопці різьбили, лагодили дрібний реманент, допомагали дівчатам ремонтувати гребені, прядки. Щоправда, робили це здебільшого в будні дні й особливо в запусти, коли християнська мораль забороняла веселитися. На свята й вихідні влаштовували забави, ігри, танцювали, співали, збиралися «на складчину».
    (10—12) Вечорниці, як і досвітки, влаштовували в осінньо-зимовий період, коли настигали холоди й коротшали дні; натомість «колоди» чи «вулиці», коли молодь збиралася на гулі просто неба, тривали з середини весни і до середини осені.
    (13—23) Символічно межею «літніх колод», коли юнь уже завершувала свої гулі на природі, було свято Семена (14 вересня) (а започатковувались вони після Великодніх свят). Після цього дівочі та парубочі гурти, зібравшись на сходини, вирішували, в кого будуть квартирувати (наймати) хату для вечорниць. Тут же привселюдно парубки й дівчата обирали своїх ватагів. Хлопці таємним голосуванням визначали, хто буде «ватагою» чи «березою»; переважно це мали бути веселі, компанійські юнаки з організаторськими здібностями, які мали авторитет серед молоді. Дівчата з-поміж себе вибирали «отаманшу» — найповажнішу дівчину, яка впродовж усього сезону, як і «ватага», керувала вечорницями. Вони мали необмежене право вирішувати всі справи молодіжного дозвілля,
    збирати юначі гурти на спільні толоки: лагодити шляхи, копати гуртівні криниці, допомагати бідним людям тощо.
    (24—31) Керівники і парубочих, і дівочих ватаг обиралися щорічно. Якщо хтось не міг упоратися з покладеними на нього обов’язками, громада мала право його переобрати. «Ватазі» у свою чергу дозволялося оголошувати присуди бешкетникам чи порушникам усталених канонів: якщо хлопець лихословив, з’являвся напідпитку, ображав дівчат чи збезчестив юнку, грубіянив, сварився з «вечорничками», «ватага» робив попередження, а часом навіть вилучав з гурту, тобто позбавляв права з’являтися на молодіжні гулі, що було для неслухнявців найбільшою карою. Крім того, «береза» був найавторитетнішим суддею і в обряді «посвяти в парубоцтво».
    (32—36) «Ватага» з «отаманшею» спільно вирішували, де і в кого найматимуть вечорницьку оселю. Здебільшого квартирували хату в самотньої вдови. Парубки зобов’язувалися забезпечити її паливом на зиму, а дівчата мали постійно прибирати світлицю. За обопільною згодою визначали дні, коли збиратимуться на вечорниці та досвітки чи організовуватимуть «складчину».
    (37—43) Оскільки осінньо-зимовий період вельми багатий на свята, то молодь, щоб якнайкраще відзначити їх, влаштовувала колективні застілля, котрі називали «складчинами». Юнки приносили харчі й готували обрядові страви, а хлопці купували медівку й наймали музик. Зазвичай на святкові розваги не приймали одружених чоловіків та жінок. Як засвідчують етнографічні джерела, нерідко таких сміливців піднімали на кпини або ж виставляли за двері. Найвідоміші складчини припадали на переддень постів, на різдвяно-новорічні празники.
    (44—48) Традиційно на вечорниці молодь збиралася звечора, а закінчувались вони опівночі. На досвітки залишалися з переночівком. Господиня оселі дозволяла внести у хату солому, якою застеляли долівку, а зверху покривали домотканим рядном. Це і було місце переночівки, а вдосвіта дівчата бралися за роботу — пряли пряжу. Здебільшого досвітки влаштовувалися в піст.
    (49—54) Відомо, що на вечорницях практикували спільну ночівлю молоді. Особливо поширена була ця практика на Поліссі, Полтавщині, Харківщині, Чернігівщині, Слобожанщині. На Правобережній Україні такого звичаю не зафіксовано. У відомостях, де знаходимо інформацію про спільну ночівлю української молоді на досвітках і вечорницях, трапляються досить протилежні судження щодо її моральності: від переконання в безневинності до впевненості в абсолютній розбещеності подібної практики.
    (55—64) Важливо усвідомлювати, що молодіжне дозвілля (вечорниці, досвітки та «літні колоди») не було винятково розвагою: юнаки й дівчата були, як кажуть, «на виду», що допомагало краще розпізнати одне одного, виявити й позитивні, і негативні риси характеру. Тобто однією з найголовніших функцій українських вечорниць було створення сприятливих умов саме для вибору шлюбного партнера. Зосібна це стосувалося юнок, адже на вечорницях кожна засвідчувала, на що вона здатна: гарно прясти чи вишивати, або ж над усе полюбляла розваги. Відтак створювалася громадська опінія про майбутню дружину. Це стосувалось і хлопців. Отже, на таких зібраннях не тільки переймався кращий досвід, але й закріплювалися навики до праці, кукібливості, норми громадських взаємин, вироблялися стереотипи «позитивного героя», котрі свідомо чи підсвідомо ставали нормою і життєвою потребою.
    За В. Скуратівським  

  33. У тексті НЕМАЄ мікротеми 

    (Кількість балів 1.00)



    Традиційне дозвілля української молоді
    (1—5) Молодіжне дозвілля — особлива царина духовної культури нашого народу. Це не лише спілкування між юнаками та дівчатами, але й важлива форма виховання,
    засвоєння традиційної моралі, успадкування мистецьких набутків. На вечорницях і досвітках юнки не тільки веселились і розважались, але й пряли, шили, вишивали, дерли пір’я, писали писанки, а на Гуцульщині й толокували — лущили кукурудзу, шаткували капусту тощо.
    (6—9) Хлопці різьбили, лагодили дрібний реманент, допомагали дівчатам ремонтувати гребені, прядки. Щоправда, робили це здебільшого в будні дні й особливо в запусти, коли християнська мораль забороняла веселитися. На свята й вихідні влаштовували забави, ігри, танцювали, співали, збиралися «на складчину».
    (10—12) Вечорниці, як і досвітки, влаштовували в осінньо-зимовий період, коли настигали холоди й коротшали дні; натомість «колоди» чи «вулиці», коли молодь збиралася на гулі просто неба, тривали з середини весни і до середини осені.
    (13—23) Символічно межею «літніх колод», коли юнь уже завершувала свої гулі на природі, було свято Семена (14 вересня) (а започатковувались вони після Великодніх свят). Після цього дівочі та парубочі гурти, зібравшись на сходини, вирішували, в кого будуть квартирувати (наймати) хату для вечорниць. Тут же привселюдно парубки й дівчата обирали своїх ватагів. Хлопці таємним голосуванням визначали, хто буде «ватагою» чи «березою»; переважно це мали бути веселі, компанійські юнаки з організаторськими здібностями, які мали авторитет серед молоді. Дівчата з-поміж себе вибирали «отаманшу» — найповажнішу дівчину, яка впродовж усього сезону, як і «ватага», керувала вечорницями. Вони мали необмежене право вирішувати всі справи молодіжного дозвілля,
    збирати юначі гурти на спільні толоки: лагодити шляхи, копати гуртівні криниці, допомагати бідним людям тощо.
    (24—31) Керівники і парубочих, і дівочих ватаг обиралися щорічно. Якщо хтось не міг упоратися з покладеними на нього обов’язками, громада мала право його переобрати. «Ватазі» у свою чергу дозволялося оголошувати присуди бешкетникам чи порушникам усталених канонів: якщо хлопець лихословив, з’являвся напідпитку, ображав дівчат чи збезчестив юнку, грубіянив, сварився з «вечорничками», «ватага» робив попередження, а часом навіть вилучав з гурту, тобто позбавляв права з’являтися на молодіжні гулі, що було для неслухнявців найбільшою карою. Крім того, «береза» був найавторитетнішим суддею і в обряді «посвяти в парубоцтво».
    (32—36) «Ватага» з «отаманшею» спільно вирішували, де і в кого найматимуть вечорницьку оселю. Здебільшого квартирували хату в самотньої вдови. Парубки зобов’язувалися забезпечити її паливом на зиму, а дівчата мали постійно прибирати світлицю. За обопільною згодою визначали дні, коли збиратимуться на вечорниці та досвітки чи організовуватимуть «складчину».
    (37—43) Оскільки осінньо-зимовий період вельми багатий на свята, то молодь, щоб якнайкраще відзначити їх, влаштовувала колективні застілля, котрі називали «складчинами». Юнки приносили харчі й готували обрядові страви, а хлопці купували медівку й наймали музик. Зазвичай на святкові розваги не приймали одружених чоловіків та жінок. Як засвідчують етнографічні джерела, нерідко таких сміливців піднімали на кпини або ж виставляли за двері. Найвідоміші складчини припадали на переддень постів, на різдвяно-новорічні празники.
    (44—48) Традиційно на вечорниці молодь збиралася звечора, а закінчувались вони опівночі. На досвітки залишалися з переночівком. Господиня оселі дозволяла внести у хату солому, якою застеляли долівку, а зверху покривали домотканим рядном. Це і було місце переночівки, а вдосвіта дівчата бралися за роботу — пряли пряжу. Здебільшого досвітки влаштовувалися в піст.
    (49—54) Відомо, що на вечорницях практикували спільну ночівлю молоді. Особливо поширена була ця практика на Поліссі, Полтавщині, Харківщині, Чернігівщині, Слобожанщині. На Правобережній Україні такого звичаю не зафіксовано. У відомостях, де знаходимо інформацію про спільну ночівлю української молоді на досвітках і вечорницях, трапляються досить протилежні судження щодо її моральності: від переконання в безневинності до впевненості в абсолютній розбещеності подібної практики.
    (55—64) Важливо усвідомлювати, що молодіжне дозвілля (вечорниці, досвітки та «літні колоди») не було винятково розвагою: юнаки й дівчата були, як кажуть, «на виду», що допомагало краще розпізнати одне одного, виявити й позитивні, і негативні риси характеру. Тобто однією з найголовніших функцій українських вечорниць було створення сприятливих умов саме для вибору шлюбного партнера. Зосібна це стосувалося юнок, адже на вечорницях кожна засвідчувала, на що вона здатна: гарно прясти чи вишивати, або ж над усе полюбляла розваги. Відтак створювалася громадська опінія про майбутню дружину. Це стосувалось і хлопців. Отже, на таких зібраннях не тільки переймався кращий досвід, але й закріплювалися навики до праці, кукібливості, норми громадських взаємин, вироблялися стереотипи «позитивного героя», котрі свідомо чи підсвідомо ставали нормою і життєвою потребою.
    За В. Скуратівським  

  34. Рядки

    — Принесла я вам літечко,
    Ще й запашненьке зіллячко,
    Ще й зеленую травицю,
    І холодную водицю

    є в 

    (Кількість балів 1.00)

  35. «Якщо ж ви мене щиро просите, то пришліте до мене знатних мужів, хай у великій честі піду я за вашого князя. А то не пустять мене люди київські», — говорить 

    (Кількість балів 1.00)

  36. Рядки

    А мої куряни — вправні воїни,
    Під сурмами сповиті,
    Під шоломом викохані,
    З кінця списа годовані

    є в 

    (Кількість балів 1.00)

  37. Кульмінацію драми «Наталка Полтавка» містить уривок 

    (Кількість балів 1.00)

  38. Як понесе з України
    У синєє море
    Кров ворожу... отоді я
    І лани, і гори —
    Все покину і полину
    До самого Бога
    Молитися... —

    стверджує ліричний герой твору Тараса Шевченка 

    (Кількість балів 1.00)

  39. Малюнок став ілюстрацією до твору 

    (Кількість балів 1.00)

  40. Уривок «Коло свекрухи Галя, як коло рідної матері, ходить; годить їй у всячині. Нашила їй очіпків, платків надарувала, сорочок надавала...» узято з твору 

    (Кількість балів 1.00)

  41. Біблійна цитата «И плачуся и день и нощь о побиенных...» стала епіграфом до твору Т. Шевченка 

    (Кількість балів 1.00)

  42. Темою твору «Мартин Боруля» є 

    (Кількість балів 1.00)

  43. «...Сміливим маніфестом слова проти темного царства», «першим у Росії сміливим і прямим ударом на гниль і неправду кріпацтва» вважається твір 

    (Кількість балів 1.00)

  44. Образ зозулі, яку названо найближчою товаришкою, є у творі 

    (Кількість балів 1.00)

  45. Про міфічного велетня-сліпця Оріона, якого постійно плутав поводир по дорозі до сонця, розповідає 

    (Кількість балів 1.00)

  46. Косач — справжнє прізвище автора 

    (Кількість балів 1.00)

  47. В уривку «...Сонце зайшло. Конає вечір. Надходить ніч» основним художнім засобом є 

    (Кількість балів 1.00)

  48. «Власне, живописна, майже ідилічна картина українського села постає крізь призму дитячого світовідчуття маленького героя» — сказано про твір, у якому є такий епізод 

    (Кількість балів 1.00)

  49. Розділи «Гінець до гетьмана», «Страта», «Проща» є у творі, де діють герої 

    (Кількість балів 1.00)

  50. Образ іржавого корабля, який був схожий на сталеву безжиттєву скелю, є у творі 

    (Кількість балів 1.00)

  51. Що ж мені, кричати?..
    Які мені сказати їм слова?..
    Дівчаточка, дівчатонька, дівчата!
    Цю не співайте, я ж іще жива —

    благає персонаж твору 

    (Кількість балів 1.00)

  52. Слова «Грабунок, братку, каюсь. Але що зробиш? Могло бути гірше, адже правда? Але знай, — з усіх злочинів, сотворених мною і за життя, — це найбільший
    і за це варто приліпити мені двадцять п’ять років. А то мені приліпили лихо його знає за що...»
    належать героєві твору 

    (Кількість балів 1.00)

  53. Риси постмодернізму має творчість 

    (Кількість балів 1.00)

  54. Укажіть твори одного жанру. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        «Українське альфреско» 

      • 2

        «Вершники» 

      • 3

        «Тіні забутих предків» 

      • 4

        «Три зозулі з поклоном» 

      • А

        «Маруся» 

      • Б

        «Intermezzo» 

      • В

        «Ти знаєш, що ти — людина?» 

      • Г

        «Сом» 

      • Д

        «Тронка» 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  55. Поєднайте епізод твору з його назвою. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        хлопчик збирає в степу їстівні рослини 

      • 2

        родич допомагає закоханим зустрітися 

      • 3

        героїня пропонує поїхати на прощу до Києва 

      • 4

        перехожий москаль згоджується похрестити дитину 

      • А

        «Наталка Полтавка» 

      • Б

        «Чорна рада»
         

      • В

        «Мина Мазайло» 

      • Г

        «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» 

      • Д

        «Дитинство» 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  56. Співвіднесіть жанр твору та уривок із нього. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        байка 

      • 2

        кіноповість 

      • 3

        новела 

      • 4

        психологічний роман 

      • А

        «Тут де не поїдеш — то з Києва виїдеш, а в Чернігівку приїдеш, з Чернігівки виїдеш — в Полтавку приїдеш, в Катеринославку, в Переяславку... По всім Уссурі і по всьому Амуру, як дома...» 

      • Б

        «Сонце! я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий засів — хто знає, що вийде з того насіння? Може, вогні? Ти дороге для мене. Я п’ю тебе, сонце, твій теплий зцілющий напій...» 

      • В

        «Нащо, мовляв, учитися, коли не матимете достатку?.. Кажуть се, незважаючи на слова Сіраха: “Веселість серця — життя для людини” — і не тямлять, що природжене діло є для неї найсолодша втіха» 

      • Г

        «З такими відрадними думками Степан непомітно дійшов до Хрещатика, відразу опинившись у гущині натовпу. Він озирнувся — і вперше побачив місто вночі» 

      • Д

        «До самого ранку горів у нас вогонь біля куреня над Десною. Мені було страшно і чомусь жалко лева. Ми не знали з батьком, що робити, коли почне він їсти наших коней чи діда, що спав під дубом» 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  57. Визначте, про кого з митців наведене висловлювання. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        Іван Драч 

      • 2

        Остап Вишня 

      • 3

        Ліна Костенко 

      • 4

        Євген Маланюк 

      • А

        «...Реформував жанр балади, відкинувши традиційні легендарно-історичні, героїчні й фантастичні її атрибути, але залишивши ліро-епічну структуру, напружений сюжет» 

      • Б

        «Виростає образ поета — не поета (бо це ж до болю мало), а незламногордого імператора залізних строф, що сурмить майбутньому салют» 

      • В

        «усвідомлює своє надскладне завдання: сказане мільярди разів слово треба вимовити, як уперше, треба сказати так, як до тебе ніхто й ніколи не говорив» 

      • Г

        «Уставав дуже рано, їв раз на день, без м’яса і риби, був завжди веселий, сильний, рухливий, з усього задоволений...» 

      • Д

        «...Він скоро завоював село, його ім’я стало чи не найпопулярнішим після Т. Шевченка. Адже півмільйонний тираж книжки в ті далекі тепер часи, кінець 20-х років, щось-таки значив» 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
Час вичерпано
Перед відвідуванням сайту оберіть один з варіантів: