Василь Стефаник належить до
Кирило-Мефодіївського братства
«братства тарасівців»
«Руської трійці»
«Покутської трійці»
київських неокласиків
Новела «Камінний хрест» написана в руслі
експресіонізму
романтизму
сентименталізму
імпресіонізму
постмодернізму
У центрі психологічної новели «Камінний хрест» — образ
горба
хреста
Америки
Івана Дідуха
землі
Прізвище головного героя новели «Камінний хрест» вказує на
світське походження
споконвічне хліборобське коріння
безпросвітну бідність
глибоку старість
матеріальну нужду
У творі «Камінний хрест» порушено всі названі проблеми, ОКРІМ
кохання і зради
економічної хвилі еміграції
влади землі над людиною
життя і смерті
зв’язку з рідною землею
Символом страдницької хліборобської праці в новелі «Камінний хрест» є
хрест
каміння
хата
кінь
село
Образ Івана Дідуха нагадує міфічного
Велеса
Прометея
Геракла
Сізіфа
Ярила
Найвищий вияв туги через розлуку з рідним краєм передано у рядку
Як уходили назад до хати, то ціла хата заридала.
Чим старівся, тим тяжче було йому... сходити з горба.
Гостей у Івана повна хата, ґазди і ґаздині.
Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі.
Плоти попри дороги тріщали і падали — всі люди випроваджували Івана.
Установіть відповідність.
експозиція
зав’язка
кульмінація
розв’язка
«Ймив стару за шию і пустився з неню в танець... Люди задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її живу з рук».
«Видиш, стара, наш хрестик? Там є вибито і твоє намено. Не біси, є і моє, і твоє».
«Вік свій збув на тім горбі. Чим старівся, тим тяжче було йому, поломаному, сходити з горба».
«Блимає той камінь, мертвими блисками, відбитими від сходу і заходу сонця, і кам’яними очима своїми глядить на живу воду і сумує».
«Ця земля не годна стільки народу здержати та й стільки біди витримати».
напружені жили
хатній поріг
камінь
могила
українська гостинність
тяжка праця
далекий невідомий край
рідна домівка
бездушність природи
банувати
файно
патороч
данець
гарно
клопіт
танок
шкодувати
бігати
порівняння
метафора
постійний епітет
гіпербола
«...сивими очима хотів навіки закопати в серцях гостей свою просьбу».
«Вбігли сини і силоміць винесли обох із хати».
«Плоти попри дороги тріщали і падали — всі люди випроваджували Івана».
«Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі.»
«Іван та й Михайло отак співали за молодії літа...»