Василь Стефаник належить до
Кирило-Мефодіївського братства
київських неокласиків
«Покутської трійці»
«братства тарасівців»
«Руської трійці»
Новела «Камінний хрест» написана в руслі
експресіонізму
постмодернізму
імпресіонізму
романтизму
сентименталізму
У центрі психологічної новели «Камінний хрест» — образ
горба
землі
Івана Дідуха
хреста
Америки
Прізвище головного героя новели «Камінний хрест» вказує на
світське походження
матеріальну нужду
глибоку старість
споконвічне хліборобське коріння
безпросвітну бідність
У творі «Камінний хрест» порушено всі названі проблеми, ОКРІМ
кохання і зради
зв’язку з рідною землею
життя і смерті
економічної хвилі еміграції
влади землі над людиною
Символом страдницької хліборобської праці в новелі «Камінний хрест» є
хрест
село
кінь
каміння
хата
Образ Івана Дідуха нагадує міфічного
Велеса
Ярила
Сізіфа
Прометея
Геракла
Найвищий вияв туги через розлуку з рідним краєм передано у рядку
Як уходили назад до хати, то ціла хата заридала.
Плоти попри дороги тріщали і падали — всі люди випроваджували Івана.
Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі.
Чим старівся, тим тяжче було йому... сходити з горба.
Гостей у Івана повна хата, ґазди і ґаздині.
Установіть відповідність.
експозиція
зав’язка
кульмінація
розв’язка
«Видиш, стара, наш хрестик? Там є вибито і твоє намено. Не біси, є і моє, і твоє».
«Ця земля не годна стільки народу здержати та й стільки біди витримати».
«Блимає той камінь, мертвими блисками, відбитими від сходу і заходу сонця, і кам’яними очима своїми глядить на живу воду і сумує».
«Вік свій збув на тім горбі. Чим старівся, тим тяжче було йому, поломаному, сходити з горба».
«Ймив стару за шию і пустився з неню в танець... Люди задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її живу з рук».
напружені жили
хатній поріг
камінь
могила
українська гостинність
далекий невідомий край
бездушність природи
тяжка праця
рідна домівка
банувати
файно
патороч
данець
танок
бігати
шкодувати
клопіт
гарно
порівняння
метафора
постійний епітет
гіпербола
«Вбігли сини і силоміць винесли обох із хати».
«Плоти попри дороги тріщали і падали — всі люди випроваджували Івана».
«Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі.»
«Іван та й Михайло отак співали за молодії літа...»
«...сивими очима хотів навіки закопати в серцях гостей свою просьбу».