Василь Стефаник належить до
«Покутської трійці»
Кирило-Мефодіївського братства
київських неокласиків
«братства тарасівців»
«Руської трійці»
Новела «Камінний хрест» написана в руслі
імпресіонізму
експресіонізму
постмодернізму
романтизму
сентименталізму
У центрі психологічної новели «Камінний хрест» — образ
Івана Дідуха
горба
землі
хреста
Америки
Прізвище головного героя новели «Камінний хрест» вказує на
глибоку старість
світське походження
матеріальну нужду
споконвічне хліборобське коріння
безпросвітну бідність
У творі «Камінний хрест» порушено всі названі проблеми, ОКРІМ
життя і смерті
кохання і зради
зв’язку з рідною землею
економічної хвилі еміграції
влади землі над людиною
Символом страдницької хліборобської праці в новелі «Камінний хрест» є
кінь
хрест
село
каміння
хата
Образ Івана Дідуха нагадує міфічного
Сізіфа
Велеса
Ярила
Прометея
Геракла
Найвищий вияв туги через розлуку з рідним краєм передано у рядку
Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі.
Як уходили назад до хати, то ціла хата заридала.
Плоти попри дороги тріщали і падали — всі люди випроваджували Івана.
Чим старівся, тим тяжче було йому... сходити з горба.
Гостей у Івана повна хата, ґазди і ґаздині.
Установіть відповідність.
експозиція
зав’язка
кульмінація
розв’язка
«Ця земля не годна стільки народу здержати та й стільки біди витримати».
«Видиш, стара, наш хрестик? Там є вибито і твоє намено. Не біси, є і моє, і твоє».
«Ймив стару за шию і пустився з неню в танець... Люди задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її живу з рук».
«Вік свій збув на тім горбі. Чим старівся, тим тяжче було йому, поломаному, сходити з горба».
«Блимає той камінь, мертвими блисками, відбитими від сходу і заходу сонця, і кам’яними очима своїми глядить на живу воду і сумує».
напружені жили
хатній поріг
камінь
могила
рідна домівка
тяжка праця
бездушність природи
українська гостинність
далекий невідомий край
банувати
файно
патороч
данець
гарно
бігати
шкодувати
клопіт
танок
порівняння
метафора
постійний епітет
гіпербола
«Плоти попри дороги тріщали і падали — всі люди випроваджували Івана».
«Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі.»
«Іван та й Михайло отак співали за молодії літа...»
«Вбігли сини і силоміць винесли обох із хати».
«...сивими очима хотів навіки закопати в серцях гостей свою просьбу».