Василь Стефаник належить до
«Покутської трійці»
Кирило-Мефодіївського братства
«братства тарасівців»
київських неокласиків
«Руської трійці»
Новела «Камінний хрест» написана в руслі
імпресіонізму
експресіонізму
романтизму
постмодернізму
сентименталізму
У центрі психологічної новели «Камінний хрест» — образ
Івана Дідуха
горба
хреста
землі
Америки
Прізвище головного героя новели «Камінний хрест» вказує на
глибоку старість
світське походження
споконвічне хліборобське коріння
матеріальну нужду
безпросвітну бідність
У творі «Камінний хрест» порушено всі названі проблеми, ОКРІМ
життя і смерті
кохання і зради
економічної хвилі еміграції
зв’язку з рідною землею
влади землі над людиною
Символом страдницької хліборобської праці в новелі «Камінний хрест» є
кінь
хрест
каміння
село
хата
Образ Івана Дідуха нагадує міфічного
Сізіфа
Велеса
Прометея
Ярила
Геракла
Найвищий вияв туги через розлуку з рідним краєм передано у рядку
Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі.
Як уходили назад до хати, то ціла хата заридала.
Чим старівся, тим тяжче було йому... сходити з горба.
Плоти попри дороги тріщали і падали — всі люди випроваджували Івана.
Гостей у Івана повна хата, ґазди і ґаздині.
Установіть відповідність.
експозиція
зав’язка
кульмінація
розв’язка
«Вік свій збув на тім горбі. Чим старівся, тим тяжче було йому, поломаному, сходити з горба».
«Блимає той камінь, мертвими блисками, відбитими від сходу і заходу сонця, і кам’яними очима своїми глядить на живу воду і сумує».
«Ймив стару за шию і пустився з неню в танець... Люди задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її живу з рук».
«Ця земля не годна стільки народу здержати та й стільки біди витримати».
«Видиш, стара, наш хрестик? Там є вибито і твоє намено. Не біси, є і моє, і твоє».
напружені жили
хатній поріг
камінь
могила
рідна домівка
бездушність природи
тяжка праця
далекий невідомий край
українська гостинність
банувати
файно
патороч
данець
клопіт
шкодувати
танок
бігати
гарно
порівняння
метафора
постійний епітет
гіпербола
«Плоти попри дороги тріщали і падали — всі люди випроваджували Івана».
«Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі.»
«Вбігли сини і силоміць винесли обох із хати».
«Іван та й Михайло отак співали за молодії літа...»
«...сивими очима хотів навіки закопати в серцях гостей свою просьбу».
