Новела «Три зозулі з поклоном» Г. Тютюнника не містить
портретних характеристик персонажів
діалогів Марфи з Михайлом
символічного образу дерева
діалогів матері з сином
вставної новели
У якій частині новели вжито вислів «три зозулі з поклоном»?
в «Останньому листі від тата»
у міркуваннях оповідача
у розповіді Марфи
у материних спогадах
у присвяті
У творі «Три зозулі з поклоном» Г. Тютюнника зображено трагічну долю
зрадженого чоловіка
жінки, закоханої в одруженого чоловіка
усього українського народу
студента-сироти
ув’язненої жінки
Події в новелі «Три зозулі з поклоном» Г. Тютюнника викладено в такій послідовності:
хлопець-студент приїжджає до рідного села — Марфа просить потримати листа — Марфа і Карпо ходять у гості до сусідів — Михайло сумує за улюбленою справою
Михайло сумує за улюбленою справою — хлопець-студент приїжджає до рідного села — Марфа просить потримати листа — Марфа і Карпо ходять у гості до сусідів
хлопець-студент приїжджає до рідного села — Марфа і Карпо ходять у гості до сусідів — Михайло сумує за улюбленою справою — Марфа просить потримати листа
хлопець-студент приїжджає до рідного села — Марфа просить потримати листа — Михайло сумує за улюбленою справою — Марфа і Карпо ходять у гості до сусідів
Марфа і Карпо ходять у гості до сусідів — хлопець-студент приїжджає до рідного села — Марфа просить потримати листа — Михайло сумує за улюбленою справою
Слова «Навіщо людину мучити, як вона і так мучиться» говорить
син про батька
Карпо про Марфу
чоловік про дружину
Михайло про Софію
Михайло про Марфу
Прочитайте рядки. Годують такою смачною юшкою, що навіть Карпо Ярковий п’ятнадцять мисок умолотив би, ще й добавки попросив! В уривку використано форму комічного
гротеск
сарказм
карикатуру
гумор
іронію
Джерелом сюжету новели «Три зозулі з поклоном» став
твір Тараса Шевченка
народний переказ
давньогрецький міф
епізод із життя батьків автора
сюжет народної балади
Словосполучення «Сибір неісходима» запозичено з твору
Миколи Куліша
Тараса Шевченка
Івана Багряного
Григорія Сковороди
Івана Котляревського
Установіть відповідність.
Михайло
Карпо
дядько Левко
Марфа
«сокіл був, ставний такий смуглий, очі так і печуть, чорнющі»
«височенний, худющий, як сама худорба, з брезентовою поштарською сумкою через гостро підняте плече»
«в новенькому дешевому костюмі і з чемоданчиком у руці»
«тонесенька, тендітна, в благенькій вишиваній сорочині й рясній спідничині над босими ногами»
«Товстопикий був, товстоногий. І рудий — матінко ти моя... Як стара солома»
