Новела «Три зозулі з поклоном» Г. Тютюнника не містить
діалогів Марфи з Михайлом
вставної новели
символічного образу дерева
діалогів матері з сином
портретних характеристик персонажів
У якій частині новели вжито вислів «три зозулі з поклоном»?
у міркуваннях оповідача
у присвяті
у розповіді Марфи
у материних спогадах
в «Останньому листі від тата»
У творі «Три зозулі з поклоном» Г. Тютюнника зображено трагічну долю
жінки, закоханої в одруженого чоловіка
ув’язненої жінки
усього українського народу
студента-сироти
зрадженого чоловіка
Події в новелі «Три зозулі з поклоном» Г. Тютюнника викладено в такій послідовності:
Михайло сумує за улюбленою справою — хлопець-студент приїжджає до рідного села — Марфа просить потримати листа — Марфа і Карпо ходять у гості до сусідів
Марфа і Карпо ходять у гості до сусідів — хлопець-студент приїжджає до рідного села — Марфа просить потримати листа — Михайло сумує за улюбленою справою
хлопець-студент приїжджає до рідного села — Марфа і Карпо ходять у гості до сусідів — Михайло сумує за улюбленою справою — Марфа просить потримати листа
хлопець-студент приїжджає до рідного села — Марфа просить потримати листа — Михайло сумує за улюбленою справою — Марфа і Карпо ходять у гості до сусідів
хлопець-студент приїжджає до рідного села — Марфа просить потримати листа — Марфа і Карпо ходять у гості до сусідів — Михайло сумує за улюбленою справою
Слова «Навіщо людину мучити, як вона і так мучиться» говорить
Карпо про Марфу
Михайло про Марфу
чоловік про дружину
Михайло про Софію
син про батька
Прочитайте рядки. Годують такою смачною юшкою, що навіть Карпо Ярковий п’ятнадцять мисок умолотив би, ще й добавки попросив! В уривку використано форму комічного
сарказм
іронію
карикатуру
гумор
гротеск
Джерелом сюжету новели «Три зозулі з поклоном» став
народний переказ
сюжет народної балади
давньогрецький міф
епізод із життя батьків автора
твір Тараса Шевченка
Словосполучення «Сибір неісходима» запозичено з твору
Тараса Шевченка
Івана Котляревського
Івана Багряного
Григорія Сковороди
Миколи Куліша
Установіть відповідність.
Михайло
Карпо
дядько Левко
Марфа
«сокіл був, ставний такий смуглий, очі так і печуть, чорнющі»
«височенний, худющий, як сама худорба, з брезентовою поштарською сумкою через гостро підняте плече»
«в новенькому дешевому костюмі і з чемоданчиком у руці»
«тонесенька, тендітна, в благенькій вишиваній сорочині й рясній спідничині над босими ногами»
«Товстопикий був, товстоногий. І рудий — матінко ти моя... Як стара солома»