(1) А віща скрипка і срібний відгомін бринять, єднаються над моїм дитинством, підіймають на крила мою душу і забирають її в нерозгадану далину. (2) І хороше, і дивно, і радісно стає мені малому, в цім світі... (3) «Так-так-так», — притирається до моєї ноги стара, з перебитим крилом качка. (4) Вона чогось непокоїться, викручує рухливу шию і то одним, то другим оком придивляється до неба і тріпоче єдиним крилом. (5) Їй щось дуже важливе хочеться сказати мені, та вона більше не знає слів.