Прочитайте тексти (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання 29—33.
Зброя від Оксани Забужко
(1—4) Коли людина добре володіє знаннями, вона може впевнено й переконливо
їх передавати. Саме це чудово вдається письменниці й філософу Оксані Забужко. Її
знання — необхідна, надто в нинішній воєнний час, зброя, котрою вона вправно во-
лодіє й котрою ділиться. Берімо, не лінуймося.
(5—13) Про книжку «І знов я влізаю в танк…» написано багато. Відомо, що її
назва — рядок із вірша Оксани Забужко, написаного 2008 року, коли почалася росій-
ська агресія в Грузії. Своєрідний «путінсько-імперський» знак, що таке може статися
будь-де на теренах колишнього Союзу, в Україні зокрема. Однак більшість із нас
того не завважила. Як загалом не завважила (чи вдавала, що не завважує) інфор-
маційної війни, що велася (і ведеться) проти нас, «бомблячи» не міста, а мізки, як
каже Забужко. «Приспали» Україну «лукаві», як пророчив ще Шевченко, «і в огні її,
окраденую, збудили». Довгі роки «бомбардування» й «зомбування» мізків українців
призвели до анексії Криму й окупації Донбасу.
(14—18) «Виробництво рабів, несвідомих свого рабства, — це якраз реальність сьо-
годнішньої війни», — пише авторка. І додає: «Змусити людей самих зруйнувати своє
життя, вселивши в них страх і ненависть до уявного ворога, розхитати “соціальний
організм”. Саме по цьому, як у них, чекістів, заведено казати, “невидимому фронту”
й завдають головного удару».
(19—25) Позаяк Оксані Забужко «не однаково», вона як інтелектуалка й мист-
киня, що має добрий слух і нюх (який називає собачим), відстежує механізми цієї
невидимої, гібридної війни й розповідає про них, зокрема в новій книжці. До слова,
війна ця, на думку авторки, ведеться не лише на теренах нашої країни, вона набуває
масштабів світової. А Україна в ній — на передньому краї. «Вже до 2020 року мапа
світу матиме інший вигляд», — переконана письменниця.
(26—38) «І знов я влізаю в танк…» складається з вибраних текстів 2012—2016 ро-
ків (статей, есе, інтерв’ю, спогадів, частина з яких не відомі українському читачеві,
бо публікувалися іншими мовами для іноземних видань), де Забужко ділиться «автор-
ським портретом доби», історією «персональної війни», яку веде здавна. (Згадаймо,
приміром, її статтю про «Дім Булґакова», котрий насправді був домом українського
архітектора, інженера, почесного громадянина Києва Василя Листовничого, але якого
київська «приспана» спільнота забула й не згадує, натомість возвеличує «невдячного
квартиранта», — якою бурхливою була реакція на той текст). Тобто письменниці зале-
жить на проговорюванні й аналізі фактів, що стосуються цієї особливої епохи, «коли
по нас увесь час “стріляють” невидимими кулями» цієї довготривалої інформаційної
війни, спрямованої заполонити простір людської свідомості. Й письменниця робить
це доступно, розкладає усе по поличках, зберігаючи при цьому свій багатогранний,
вишуканий стиль викладу думки.
(39—42) Фактично все, написане Забужко в збірці, темпераментне, емоційно напов-
нене: гостротою, колючістю й водночас відчутним розпачем; сарказмом і ущипливим
гумором; різкістю й прямолінійністю; відвертою гордістю й піднесеністю; жартівли-
вістю й іронічністю…
(43—48) Тобто найсильніші емоції, якими, ймовірно, не спеціально, але ділиться
Оксана Забужко зі своїм читачем-співрозмовником, — це велика любов та вболівання
за Україну. Причому любов ця, «забужківська», є й результатом правдивих знань: про
своїх батьків і родину, про українське минуле, про нашу історію й культуру, про те,
як все це нищила й нищить імперська Росія і як це можемо (й повинні!) врятувати
вже ми.
(49—51) Бо байдужість і незнання вже не раз ледь не коштували нам країни. Цей
«раз» — іще триває, тому нехай наш арсенал зброї поповнюється ще й ґрунтовними
знаннями.
За Ж. Куявою, «Українська літературна газета»
Довідка з Вікіпедії:
Інформаційна війна (англ. Information War) — використання й управління
інформацією з метою набуття конкурентоздатної переваги над супротивником.
Інформаційна війна — це маніпулювання інформацією, якій довіряє об’єкт, без
відома об’єкта, щоб об’єкт приймав рішення проти своїх інтересів, але в інтересах
того, хто веде інформаційну війну. Як наслідок, незрозуміло, коли починається
інформаційна війна, наскільки вона сильна або руйнівна і коли закінчується.
|