Варіант 6

Варіант 6

  • Час: 00:00/01:00:00
  • Питання: 0/57
  1. Частина 1
    Українська мова
    Завдання 1—10 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний.
    Виберіть і позначте правильний варіант. За кожне правильно виконане завдання ви отримаєте один бал.

     

    На перший склад падає наголос у слові

    (Кількість балів 1.00)

  2. Неправильно поєднано іменник із числівником у реченні

    (Кількість балів 1.00)

  3. Лексичну помилку допущено в усіх рядках, ОКРІМ

    (Кількість балів 1.00)

  4. Синонімами до слова вірний є всі слова, ОКРІМ

    (Кількість балів 1.00)

  5. Потребує редагування речення

    (Кількість балів 1.00)

  6. Похідним від слова коло є слово

    (Кількість балів 1.00)

  7. Прочитайте текст і виконайте завдання 7—10.

    Подвоєні літери на місці пропуску треба писати в усіх словах, ОКРІМ

    (Кількість балів 1.00)



    (1) Пірнути у мову — то ніби пізнати кохан..я. (2) Є значення слів і прихован..і
    сенси звучан..я. (3) Легенько пробігти по хвилі і канути вглиб. (4) А як відтворити
    у мові шаленство і подив, і крихкість мовчан..я, і важкість зітхання, і подих, і муки
    розбитого серця, і втомлений схлип?

  8. Підмет виражений інфінітивом у реченні

    (Кількість балів 1.00)



    (1) Пірнути у мову — то ніби пізнати кохан..я. (2) Є значення слів і прихован..і
    сенси звучан..я. (3) Легенько пробігти по хвилі і канути вглиб. (4) А як відтворити
    у мові шаленство і подив, і крихкість мовчан..я, і важкість зітхання, і подих, і муки
    розбитого серця, і втомлений схлип?

  9. Пунктуаційну помилку допущено в реченні

    (Кількість балів 1.00)



    (1) Пірнути у мову — то ніби пізнати кохан..я. (2) Є значення слів і прихован..і
    сенси звучан..я. (3) Легенько пробігти по хвилі і канути вглиб. (4) А як відтворити
    у мові шаленство і подив, і крихкість мовчан..я, і важкість зітхання, і подих, і муки
    розбитого серця, і втомлений схлип?

  10. Однорідними членами ускладнено всі речення, ОКРІМ

    (Кількість балів 1.00)



    (1) Пірнути у мову — то ніби пізнати кохан..я. (2) Є значення слів і прихован..і
    сенси звучан..я. (3) Легенько пробігти по хвилі і канути вглиб. (4) А як відтворити
    у мові шаленство і подив, і крихкість мовчан..я, і важкість зітхання, і подих, і муки
    розбитого серця, і втомлений схлип?

  11. Завдання 11—23 мають по п’ять варіантів відповіді, серед яких лише один правильний.
    Виберіть і позначте правильний варіант. За кожне правильно виконане завдання ви отримаєте один бал.

     

    Літеру и треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка

    (Кількість балів 1.00)

  12. Уподібнення приголосних відбувається в кожному слові рядка

    (Кількість балів 1.00)

  13. Апостроф треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка

    (Кількість балів 1.00)

  14. Подовження приголосних відбувається у формі Ор. в. однини всіх іменників рядка

    (Кількість балів 1.00)

  15. Прочитайте текст.

    Правил уживання великої літери дотримано в усіх реченнях, ОКРІМ

    (Кількість балів 1.00)



    (1) День української писемності та  мови  — свято, яке щороку відзначають
    в Україні 9 листопада. (2) За православним календарем, це день ушанування
    пам’яті Преподобного Нестора Літописця. (3) Він був ченцем Києво-Печерсько-
    го монастиря. (4) У цей день стартує Міжнародний конкурс знавців української
    мови імені Петра Яцика. (5) Захід проводиться за підтримки Міністерства
    Освіти і Науки України та Ліги Українських Меценатів.

  16. Неповним є речення

    (Кількість балів 1.00)

  17. Правильно утворено ступені порівняння прислівників у рядку

    (Кількість балів 1.00)

  18. НЕПРАВИЛЬНО утворено форму прізвища в рядку

    (Кількість балів 1.00)

  19. Складнопідрядне речення з підрядним означальним утвориться, якщо до частини «Завжди знаходьте час подзвонити батькам…» додати

    (Кількість балів 1.00)

  20. Закінчення -а/-я в родовому відмінку однини мають усі іменники рядка

    (Кількість балів 1.00)

  21. Вставною конструкцією ускладнено речення (розділові знаки пропущено)

    (Кількість балів 1.00)

  22. Потребує редагування речення

    (Кількість балів 1.00)

  23. Інфінітив є додатком у реченні

    (Кількість балів 1.00)

  24. У завданнях 24—28 до кожного з чотирьох рядків, позначених цифрами, доберіть один варіант, позначений буквою. За кожне правильно виконане завдання ви отримаєте 4 бали.

     

    Увідповідніть фразеологізм із його значенням.

    (Кількість балів 4.00)

      • 1

        зводити на манівці

      • 2

        зводити рахунки

      • 3

        зводити з розуму

      • 4

        зводити нанівець

      • А

        послаблювати значення чогось

      • Б

        погано впливати на психіку

      • В

        прирівняти одне до одного

      • Г

        навмисне заплутувати

      • Д

        мститися

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  25. З’ясуйте, який відокремлений член речення є в кожному прикладі.

    (Кількість балів 4.00)

      • 1

        означення

      • 2

        прикладка (різновид означення)

      • 3

        додаток

      • 4

        обставина

      • А

        Окрім вищої освіти, треба мати хоча б середній інтелект і як мінімум початкове виховання.

      • Б

        Футбол, найпопулярніша гра у світі, виник в Англії.

      • В

        Закінчивши школу, випускник отримує атестат про середню освіту.

      • Г

        Ніким не помічена, заходжу й озираюся.

      • Д

        Тепер ця тіниста алея з дев’яноста дубів — нагадування про давні часи.

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  26. З’ясуйте, якою частиною мови є виділені слова в реченнях.

    (Кількість балів 4.00)

      • 1

        Що написане пером, того не вивезеш і волом!

      • 2

        Так йому на роду написано.

      • 3

        Написане в журналі усіх здивувало.

      • 4

        Він просидів за комп’ютером усю ніч, не написавши й слова.

      • А

        іменник

      • Б

        прикметник

      • В

        форма дієслова (дієприслівник)

      • Г

        форма дієслова (дієприкметник)

      • Д

        безособове дієслово

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  27. Увідповідніть вид односкладного речення із його прикладом.

    (Кількість балів 4.00)

      • 1

        означено-особове

      • 2

        неозначено-особове

      • 3

        безособове

      • 4

        узагальнено-особове

      • А

        Легко тобі казати!

      • Б

        Їсти хочеш?

      • В

        На завтра обіцяють снігопад!

      • Г

        Їж з голоду, а люби змолоду.

      • Д

        Я тебе чудово розумію.

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  28. З’ясуйте, якими частинами мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово).

    (Кількість балів 4.00)



    Дві години поспіль (1) крокуючи (2) проти вітру, (3) подорожнi вийшли на дорогу, (4) засипану снiгом.

      • 1

        1

      • 2

        2

      • 3

        3

      • 4

        4

      • А

        форма дієслова (дієприкметник)

      • Б

        форма дієслова (дієприслівник)

      • В

        прикметник

      • Г

        іменник

      • Д

        прийменник

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  29. Читання й аналіз тексту
    Завдання 29—33 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний.
    Виберіть і позначте правильний варіант. За кожне правильно виконане завдання ви отримаєте один бал.

     

    Згідно з текстами, НЕ є ознакою інформаційної війни

    (Кількість балів 1.00)



    Прочитайте тексти (цифри в дужках позначають номери рядківі виконайте завдання 29—33.
    Зброя від Оксани Забужко
    (1—4) Коли людина добре володіє знаннями, вона може впевнено й переконливо
    їх передавати. Саме це чудово вдається письменниці й філософу Оксані Забужко. Її
    знання — необхідна, надто в нинішній воєнний час, зброя, котрою вона вправно во-
    лодіє й котрою ділиться. Берімо, не лінуймося.
    (5—13) Про книжку «І знов я влізаю в танк…» написано багато. Відомо, що її
    назва — рядок із вірша Оксани Забужко, написаного 2008 року, коли почалася росій-
    ська агресія в Грузії. Своєрідний «путінсько-імперський» знак, що таке може статися
    будь-де на теренах колишнього Союзу, в Україні зокрема. Однак більшість із нас
    того не завважила. Як загалом не завважила (чи вдавала, що не завважує) інфор-
    маційної війни, що велася (і ведеться) проти нас, «бомблячи» не міста, а мізки, як
    каже Забужко. «Приспали» Україну «лукаві», як пророчив ще Шевченко, «і в огні її,
    окраденую, збудили». Довгі роки «бомбардування» й «зомбування» мізків українців
    призвели до анексії Криму й окупації Донбасу.
    (14—18) «Виробництво рабів, несвідомих свого рабства, — це якраз реальність сьо-
    годнішньої війни», — пише авторка. І додає: «Змусити людей самих зруйнувати своє
    життя, вселивши в них страх і ненависть до уявного ворога, розхитати “соціальний

    організм”. Саме по цьому, як у них, чекістів, заведено казати, “невидимому фронту”
    й завдають головного удару».
    (19—25) Позаяк Оксані Забужко «не однаково», вона як інтелектуалка й мист-
    киня, що має добрий слух і нюх (який називає собачим), відстежує механізми цієї
    невидимої, гібридної війни й розповідає про них, зокрема в новій книжці. До слова,
    війна ця, на думку авторки, ведеться не лише на теренах нашої країни, вона набуває
    масштабів світової. А Україна в ній — на передньому краї. «Вже до 2020 року мапа
    світу матиме інший вигляд», — переконана письменниця.
    (26—38) «І знов я влізаю в танк…» складається з вибраних текстів 2012—2016 ро-
    ків (статей, есе, інтерв’ю, спогадів, частина з яких не відомі українському читачеві,
    бо публікувалися іншими мовами для іноземних видань), де Забужко ділиться «автор-
    ським портретом доби», історією «персональної війни», яку веде здавна. (Згадаймо,
    приміром, її статтю про «Дім Булґакова», котрий насправді був домом українського
    архітектора, інженера, почесного громадянина Києва Василя Листовничого, але якого
    київська «приспана» спільнота забула й не згадує, натомість возвеличує «невдячного
    квартиранта», — якою бурхливою була реакція на той текст). Тобто письменниці зале-
    жить на проговорюванні й аналізі фактів, що стосуються цієї особливої епохи, «коли
    по нас увесь час “стріляють” невидимими кулями» цієї довготривалої інформаційної
    війни, спрямованої заполонити простір людської свідомості. Й письменниця робить
    це доступно, розкладає усе по поличках, зберігаючи при цьому свій багатогранний,
    вишуканий стиль викладу думки.
    (39—42) Фактично все, написане Забужко в збірці, темпераментне, емоційно напов-
    нене: гостротою, колючістю й водночас відчутним розпачем; сарказмом і ущипливим
    гумором; різкістю й прямолінійністю; відвертою гордістю й піднесеністю; жартівли-
    вістю й іронічністю…
    (43—48) Тобто найсильніші емоції, якими, ймовірно, не спеціально, але ділиться
    Оксана Забужко зі своїм читачем-співрозмовником, — це велика любов та вболівання
    за Україну. Причому любов ця, «забужківська», є й результатом правдивих знань: про
    своїх батьків і родину, про українське минуле, про нашу історію й культуру, про те,
    як все це нищила й нищить імперська Росія і як це можемо (й повинні!) врятувати
    вже ми.
    (49—51) Бо байдужість і незнання вже не раз ледь не коштували нам країни. Цей
    «раз» — іще триває, тому нехай наш арсенал зброї поповнюється ще й ґрунтовними
    знаннями.
    За Ж. Куявою, «Українська літературна газета»


    Довідка з Вікіпедії:

    Інформаційна війна (англ. Information War) — використання й управління
    інформацією з метою набуття конкурентоздатної переваги над супротивником.
    Інформаційна війна — це маніпулювання інформацією, якій довіряє об’єкт, без
    відома об’єкта, щоб об’єкт приймав рішення проти своїх інтересів, але в інтересах
    того, хто веде інформаційну війну. Як наслідок, незрозуміло, коли починається
    інформаційна війна, наскільки вона сильна або руйнівна і коли закінчується.

  30. На думку Оксани Забужко, правильним є твердження про те, що інформаційна війна

    (Кількість балів 1.00)



    Прочитайте тексти (цифри в дужках позначають номери рядківі виконайте завдання 29—33.
    Зброя від Оксани Забужко
    (1—4) Коли людина добре володіє знаннями, вона може впевнено й переконливо
    їх передавати. Саме це чудово вдається письменниці й філософу Оксані Забужко. Її
    знання — необхідна, надто в нинішній воєнний час, зброя, котрою вона вправно во-
    лодіє й котрою ділиться. Берімо, не лінуймося.
    (5—13) Про книжку «І знов я влізаю в танк…» написано багато. Відомо, що її
    назва — рядок із вірша Оксани Забужко, написаного 2008 року, коли почалася росій-
    ська агресія в Грузії. Своєрідний «путінсько-імперський» знак, що таке може статися
    будь-де на теренах колишнього Союзу, в Україні зокрема. Однак більшість із нас
    того не завважила. Як загалом не завважила (чи вдавала, що не завважує) інфор-
    маційної війни, що велася (і ведеться) проти нас, «бомблячи» не міста, а мізки, як
    каже Забужко. «Приспали» Україну «лукаві», як пророчив ще Шевченко, «і в огні її,
    окраденую, збудили». Довгі роки «бомбардування» й «зомбування» мізків українців
    призвели до анексії Криму й окупації Донбасу.
    (14—18) «Виробництво рабів, несвідомих свого рабства, — це якраз реальність сьо-
    годнішньої війни», — пише авторка. І додає: «Змусити людей самих зруйнувати своє
    життя, вселивши в них страх і ненависть до уявного ворога, розхитати “соціальний

    організм”. Саме по цьому, як у них, чекістів, заведено казати, “невидимому фронту”
    й завдають головного удару».
    (19—25) Позаяк Оксані Забужко «не однаково», вона як інтелектуалка й мист-
    киня, що має добрий слух і нюх (який називає собачим), відстежує механізми цієї
    невидимої, гібридної війни й розповідає про них, зокрема в новій книжці. До слова,
    війна ця, на думку авторки, ведеться не лише на теренах нашої країни, вона набуває
    масштабів світової. А Україна в ній — на передньому краї. «Вже до 2020 року мапа
    світу матиме інший вигляд», — переконана письменниця.
    (26—38) «І знов я влізаю в танк…» складається з вибраних текстів 2012—2016 ро-
    ків (статей, есе, інтерв’ю, спогадів, частина з яких не відомі українському читачеві,
    бо публікувалися іншими мовами для іноземних видань), де Забужко ділиться «автор-
    ським портретом доби», історією «персональної війни», яку веде здавна. (Згадаймо,
    приміром, її статтю про «Дім Булґакова», котрий насправді був домом українського
    архітектора, інженера, почесного громадянина Києва Василя Листовничого, але якого
    київська «приспана» спільнота забула й не згадує, натомість возвеличує «невдячного
    квартиранта», — якою бурхливою була реакція на той текст). Тобто письменниці зале-
    жить на проговорюванні й аналізі фактів, що стосуються цієї особливої епохи, «коли
    по нас увесь час “стріляють” невидимими кулями» цієї довготривалої інформаційної
    війни, спрямованої заполонити простір людської свідомості. Й письменниця робить
    це доступно, розкладає усе по поличках, зберігаючи при цьому свій багатогранний,
    вишуканий стиль викладу думки.
    (39—42) Фактично все, написане Забужко в збірці, темпераментне, емоційно напов-
    нене: гостротою, колючістю й водночас відчутним розпачем; сарказмом і ущипливим
    гумором; різкістю й прямолінійністю; відвертою гордістю й піднесеністю; жартівли-
    вістю й іронічністю…
    (43—48) Тобто найсильніші емоції, якими, ймовірно, не спеціально, але ділиться
    Оксана Забужко зі своїм читачем-співрозмовником, — це велика любов та вболівання
    за Україну. Причому любов ця, «забужківська», є й результатом правдивих знань: про
    своїх батьків і родину, про українське минуле, про нашу історію й культуру, про те,
    як все це нищила й нищить імперська Росія і як це можемо (й повинні!) врятувати
    вже ми.
    (49—51) Бо байдужість і незнання вже не раз ледь не коштували нам країни. Цей
    «раз» — іще триває, тому нехай наш арсенал зброї поповнюється ще й ґрунтовними
    знаннями.
    За Ж. Куявою, «Українська літературна газета»


    Довідка з Вікіпедії:

    Інформаційна війна (англ. Information War) — використання й управління
    інформацією з метою набуття конкурентоздатної переваги над супротивником.
    Інформаційна війна — це маніпулювання інформацією, якій довіряє об’єкт, без
    відома об’єкта, щоб об’єкт приймав рішення проти своїх інтересів, але в інтересах
    того, хто веде інформаційну війну. Як наслідок, незрозуміло, коли починається
    інформаційна війна, наскільки вона сильна або руйнівна і коли закінчується.
  31. До збірки Оксани Забужко «І знов я влізаю в танк…» не входять

    (Кількість балів 1.00)



    Прочитайте тексти (цифри в дужках позначають номери рядківі виконайте завдання 29—33.
    Зброя від Оксани Забужко
    (1—4) Коли людина добре володіє знаннями, вона може впевнено й переконливо
    їх передавати. Саме це чудово вдається письменниці й філософу Оксані Забужко. Її
    знання — необхідна, надто в нинішній воєнний час, зброя, котрою вона вправно во-
    лодіє й котрою ділиться. Берімо, не лінуймося.
    (5—13) Про книжку «І знов я влізаю в танк…» написано багато. Відомо, що її
    назва — рядок із вірша Оксани Забужко, написаного 2008 року, коли почалася росій-
    ська агресія в Грузії. Своєрідний «путінсько-імперський» знак, що таке може статися
    будь-де на теренах колишнього Союзу, в Україні зокрема. Однак більшість із нас
    того не завважила. Як загалом не завважила (чи вдавала, що не завважує) інфор-
    маційної війни, що велася (і ведеться) проти нас, «бомблячи» не міста, а мізки, як
    каже Забужко. «Приспали» Україну «лукаві», як пророчив ще Шевченко, «і в огні її,
    окраденую, збудили». Довгі роки «бомбардування» й «зомбування» мізків українців
    призвели до анексії Криму й окупації Донбасу.
    (14—18) «Виробництво рабів, несвідомих свого рабства, — це якраз реальність сьо-
    годнішньої війни», — пише авторка. І додає: «Змусити людей самих зруйнувати своє
    життя, вселивши в них страх і ненависть до уявного ворога, розхитати “соціальний

    організм”. Саме по цьому, як у них, чекістів, заведено казати, “невидимому фронту”
    й завдають головного удару».
    (19—25) Позаяк Оксані Забужко «не однаково», вона як інтелектуалка й мист-
    киня, що має добрий слух і нюх (який називає собачим), відстежує механізми цієї
    невидимої, гібридної війни й розповідає про них, зокрема в новій книжці. До слова,
    війна ця, на думку авторки, ведеться не лише на теренах нашої країни, вона набуває
    масштабів світової. А Україна в ній — на передньому краї. «Вже до 2020 року мапа
    світу матиме інший вигляд», — переконана письменниця.
    (26—38) «І знов я влізаю в танк…» складається з вибраних текстів 2012—2016 ро-
    ків (статей, есе, інтерв’ю, спогадів, частина з яких не відомі українському читачеві,
    бо публікувалися іншими мовами для іноземних видань), де Забужко ділиться «автор-
    ським портретом доби», історією «персональної війни», яку веде здавна. (Згадаймо,
    приміром, її статтю про «Дім Булґакова», котрий насправді був домом українського
    архітектора, інженера, почесного громадянина Києва Василя Листовничого, але якого
    київська «приспана» спільнота забула й не згадує, натомість возвеличує «невдячного
    квартиранта», — якою бурхливою була реакція на той текст). Тобто письменниці зале-
    жить на проговорюванні й аналізі фактів, що стосуються цієї особливої епохи, «коли
    по нас увесь час “стріляють” невидимими кулями» цієї довготривалої інформаційної
    війни, спрямованої заполонити простір людської свідомості. Й письменниця робить
    це доступно, розкладає усе по поличках, зберігаючи при цьому свій багатогранний,
    вишуканий стиль викладу думки.
    (39—42) Фактично все, написане Забужко в збірці, темпераментне, емоційно напов-
    нене: гостротою, колючістю й водночас відчутним розпачем; сарказмом і ущипливим
    гумором; різкістю й прямолінійністю; відвертою гордістю й піднесеністю; жартівли-
    вістю й іронічністю…
    (43—48) Тобто найсильніші емоції, якими, ймовірно, не спеціально, але ділиться
    Оксана Забужко зі своїм читачем-співрозмовником, — це велика любов та вболівання
    за Україну. Причому любов ця, «забужківська», є й результатом правдивих знань: про
    своїх батьків і родину, про українське минуле, про нашу історію й культуру, про те,
    як все це нищила й нищить імперська Росія і як це можемо (й повинні!) врятувати
    вже ми.
    (49—51) Бо байдужість і незнання вже не раз ледь не коштували нам країни. Цей
    «раз» — іще триває, тому нехай наш арсенал зброї поповнюється ще й ґрунтовними
    знаннями.
    За Ж. Куявою, «Українська літературна газета»


    Довідка з Вікіпедії:

    Інформаційна війна (англ. Information War) — використання й управління
    інформацією з метою набуття конкурентоздатної переваги над супротивником.
    Інформаційна війна — це маніпулювання інформацією, якій довіряє об’єкт, без
    відома об’єкта, щоб об’єкт приймав рішення проти своїх інтересів, але в інтересах
    того, хто веде інформаційну війну. Як наслідок, незрозуміло, коли починається
    інформаційна війна, наскільки вона сильна або руйнівна і коли закінчується.
  32. Цитати із творів Т. Шевченка використані

    (Кількість балів 1.00)



    Прочитайте тексти (цифри в дужках позначають номери рядківі виконайте завдання 29—33.
    Зброя від Оксани Забужко
    (1—4) Коли людина добре володіє знаннями, вона може впевнено й переконливо
    їх передавати. Саме це чудово вдається письменниці й філософу Оксані Забужко. Її
    знання — необхідна, надто в нинішній воєнний час, зброя, котрою вона вправно во-
    лодіє й котрою ділиться. Берімо, не лінуймося.
    (5—13) Про книжку «І знов я влізаю в танк…» написано багато. Відомо, що її
    назва — рядок із вірша Оксани Забужко, написаного 2008 року, коли почалася росій-
    ська агресія в Грузії. Своєрідний «путінсько-імперський» знак, що таке може статися
    будь-де на теренах колишнього Союзу, в Україні зокрема. Однак більшість із нас
    того не завважила. Як загалом не завважила (чи вдавала, що не завважує) інфор-
    маційної війни, що велася (і ведеться) проти нас, «бомблячи» не міста, а мізки, як
    каже Забужко. «Приспали» Україну «лукаві», як пророчив ще Шевченко, «і в огні її,
    окраденую, збудили». Довгі роки «бомбардування» й «зомбування» мізків українців
    призвели до анексії Криму й окупації Донбасу.
    (14—18) «Виробництво рабів, несвідомих свого рабства, — це якраз реальність сьо-
    годнішньої війни», — пише авторка. І додає: «Змусити людей самих зруйнувати своє
    життя, вселивши в них страх і ненависть до уявного ворога, розхитати “соціальний

    організм”. Саме по цьому, як у них, чекістів, заведено казати, “невидимому фронту”
    й завдають головного удару».
    (19—25) Позаяк Оксані Забужко «не однаково», вона як інтелектуалка й мист-
    киня, що має добрий слух і нюх (який називає собачим), відстежує механізми цієї
    невидимої, гібридної війни й розповідає про них, зокрема в новій книжці. До слова,
    війна ця, на думку авторки, ведеться не лише на теренах нашої країни, вона набуває
    масштабів світової. А Україна в ній — на передньому краї. «Вже до 2020 року мапа
    світу матиме інший вигляд», — переконана письменниця.
    (26—38) «І знов я влізаю в танк…» складається з вибраних текстів 2012—2016 ро-
    ків (статей, есе, інтерв’ю, спогадів, частина з яких не відомі українському читачеві,
    бо публікувалися іншими мовами для іноземних видань), де Забужко ділиться «автор-
    ським портретом доби», історією «персональної війни», яку веде здавна. (Згадаймо,
    приміром, її статтю про «Дім Булґакова», котрий насправді був домом українського
    архітектора, інженера, почесного громадянина Києва Василя Листовничого, але якого
    київська «приспана» спільнота забула й не згадує, натомість возвеличує «невдячного
    квартиранта», — якою бурхливою була реакція на той текст). Тобто письменниці зале-
    жить на проговорюванні й аналізі фактів, що стосуються цієї особливої епохи, «коли
    по нас увесь час “стріляють” невидимими кулями» цієї довготривалої інформаційної
    війни, спрямованої заполонити простір людської свідомості. Й письменниця робить
    це доступно, розкладає усе по поличках, зберігаючи при цьому свій багатогранний,
    вишуканий стиль викладу думки.
    (39—42) Фактично все, написане Забужко в збірці, темпераментне, емоційно напов-
    нене: гостротою, колючістю й водночас відчутним розпачем; сарказмом і ущипливим
    гумором; різкістю й прямолінійністю; відвертою гордістю й піднесеністю; жартівли-
    вістю й іронічністю…
    (43—48) Тобто найсильніші емоції, якими, ймовірно, не спеціально, але ділиться
    Оксана Забужко зі своїм читачем-співрозмовником, — це велика любов та вболівання
    за Україну. Причому любов ця, «забужківська», є й результатом правдивих знань: про
    своїх батьків і родину, про українське минуле, про нашу історію й культуру, про те,
    як все це нищила й нищить імперська Росія і як це можемо (й повинні!) врятувати
    вже ми.
    (49—51) Бо байдужість і незнання вже не раз ледь не коштували нам країни. Цей
    «раз» — іще триває, тому нехай наш арсенал зброї поповнюється ще й ґрунтовними
    знаннями.
    За Ж. Куявою, «Українська літературна газета»


    Довідка з Вікіпедії:

    Інформаційна війна (англ. Information War) — використання й управління
    інформацією з метою набуття конкурентоздатної переваги над супротивником.
    Інформаційна війна — це маніпулювання інформацією, якій довіряє об’єкт, без
    відома об’єкта, щоб об’єкт приймав рішення проти своїх інтересів, але в інтересах
    того, хто веде інформаційну війну. Як наслідок, незрозуміло, коли починається
    інформаційна війна, наскільки вона сильна або руйнівна і коли закінчується.
  33. НЕВЛАСТИВЕ творам збірки «І знову я влізаю в танк…» емоційне наповнення —

    (Кількість балів 1.00)



    Прочитайте тексти (цифри в дужках позначають номери рядківі виконайте завдання 29—33.
    Зброя від Оксани Забужко
    (1—4) Коли людина добре володіє знаннями, вона може впевнено й переконливо
    їх передавати. Саме це чудово вдається письменниці й філософу Оксані Забужко. Її
    знання — необхідна, надто в нинішній воєнний час, зброя, котрою вона вправно во-
    лодіє й котрою ділиться. Берімо, не лінуймося.
    (5—13) Про книжку «І знов я влізаю в танк…» написано багато. Відомо, що її
    назва — рядок із вірша Оксани Забужко, написаного 2008 року, коли почалася росій-
    ська агресія в Грузії. Своєрідний «путінсько-імперський» знак, що таке може статися
    будь-де на теренах колишнього Союзу, в Україні зокрема. Однак більшість із нас
    того не завважила. Як загалом не завважила (чи вдавала, що не завважує) інфор-
    маційної війни, що велася (і ведеться) проти нас, «бомблячи» не міста, а мізки, як
    каже Забужко. «Приспали» Україну «лукаві», як пророчив ще Шевченко, «і в огні її,
    окраденую, збудили». Довгі роки «бомбардування» й «зомбування» мізків українців
    призвели до анексії Криму й окупації Донбасу.
    (14—18) «Виробництво рабів, несвідомих свого рабства, — це якраз реальність сьо-
    годнішньої війни», — пише авторка. І додає: «Змусити людей самих зруйнувати своє
    життя, вселивши в них страх і ненависть до уявного ворога, розхитати “соціальний

    організм”. Саме по цьому, як у них, чекістів, заведено казати, “невидимому фронту”
    й завдають головного удару».
    (19—25) Позаяк Оксані Забужко «не однаково», вона як інтелектуалка й мист-
    киня, що має добрий слух і нюх (який називає собачим), відстежує механізми цієї
    невидимої, гібридної війни й розповідає про них, зокрема в новій книжці. До слова,
    війна ця, на думку авторки, ведеться не лише на теренах нашої країни, вона набуває
    масштабів світової. А Україна в ній — на передньому краї. «Вже до 2020 року мапа
    світу матиме інший вигляд», — переконана письменниця.
    (26—38) «І знов я влізаю в танк…» складається з вибраних текстів 2012—2016 ро-
    ків (статей, есе, інтерв’ю, спогадів, частина з яких не відомі українському читачеві,
    бо публікувалися іншими мовами для іноземних видань), де Забужко ділиться «автор-
    ським портретом доби», історією «персональної війни», яку веде здавна. (Згадаймо,
    приміром, її статтю про «Дім Булґакова», котрий насправді був домом українського
    архітектора, інженера, почесного громадянина Києва Василя Листовничого, але якого
    київська «приспана» спільнота забула й не згадує, натомість возвеличує «невдячного
    квартиранта», — якою бурхливою була реакція на той текст). Тобто письменниці зале-
    жить на проговорюванні й аналізі фактів, що стосуються цієї особливої епохи, «коли
    по нас увесь час “стріляють” невидимими кулями» цієї довготривалої інформаційної
    війни, спрямованої заполонити простір людської свідомості. Й письменниця робить
    це доступно, розкладає усе по поличках, зберігаючи при цьому свій багатогранний,
    вишуканий стиль викладу думки.
    (39—42) Фактично все, написане Забужко в збірці, темпераментне, емоційно напов-
    нене: гостротою, колючістю й водночас відчутним розпачем; сарказмом і ущипливим
    гумором; різкістю й прямолінійністю; відвертою гордістю й піднесеністю; жартівли-
    вістю й іронічністю…
    (43—48) Тобто найсильніші емоції, якими, ймовірно, не спеціально, але ділиться
    Оксана Забужко зі своїм читачем-співрозмовником, — це велика любов та вболівання
    за Україну. Причому любов ця, «забужківська», є й результатом правдивих знань: про
    своїх батьків і родину, про українське минуле, про нашу історію й культуру, про те,
    як все це нищила й нищить імперська Росія і як це можемо (й повинні!) врятувати
    вже ми.
    (49—51) Бо байдужість і незнання вже не раз ледь не коштували нам країни. Цей
    «раз» — іще триває, тому нехай наш арсенал зброї поповнюється ще й ґрунтовними
    знаннями.
    За Ж. Куявою, «Українська літературна газета»


    Довідка з Вікіпедії:

    Інформаційна війна (англ. Information War) — використання й управління
    інформацією з метою набуття конкурентоздатної переваги над супротивником.
    Інформаційна війна — це маніпулювання інформацією, якій довіряє об’єкт, без
    відома об’єкта, щоб об’єкт приймав рішення проти своїх інтересів, але в інтересах
    того, хто веде інформаційну війну. Як наслідок, незрозуміло, коли починається
    інформаційна війна, наскільки вона сильна або руйнівна і коли закінчується.
  34. Частина 2
    Українська література
    Завдання 34—53 мають по п’ять варіантів відповіді, серед яких лише один правильний.
    Виберіть і позначте правильний варіант. За кожне правильно виконане завдання ви отримаєте один бал.

     

    Уривок
    Ой немає козаченька — поїхав за Десну:
    «Рости, рости, дівчинонько, на другую весну!»

    узято з

    (Кількість балів 1.00)

  35. Заклик «Преклоніть ви свої корогви, / Укладіте в  піхви мечі оганьблені…» звучить у творі

    (Кількість балів 1.00)

  36. Словами
    Обніміте ж, брати мої,
    Найменшого брата, —
    Нехай мати усміхнеться,
    Заплакана мати…

    Тарас Шевченко звертається до

    (Кількість балів 1.00)

  37. В уривку «У мене два сини, неначе два соколи. Що вже що, а на старість прикриють мене орлиними крилами. Хвалити Бога, буде до  кого прихилиться» сказано про

    (Кількість балів 1.00)

  38. Послідовність розгортання подій твору «Захар Беркут» є правильною в рядку

    (Кількість балів 1.00)

  39. Прислів’я «Скажеш “гоп”, як перескочиш» стосується головного героя твору

    (Кількість балів 1.00)

  40. «Лікарі заборонили їй навіть займатися якийсь час музикою, але що їй без музики, як казала, нема життя, то не держалася їх приказів, і грала, й грає досхочу» — ідеться про

    (Кількість балів 1.00)

  41. Слова О. Пушкіна «Дела  давно  минувших  дней,  /  Преданья  старины  глубокой» — це епіграф до твору, де діють

    (Кількість балів 1.00)

  42. Ознаки модернізму притаманні обом творам у рядку

    (Кількість балів 1.00)

  43. В уривку
    Сміються, плачуть солов’ї
    І б’ють піснями в груди:
    «Цілуй, цілуй, цілуй її:
    Знов молодість не буде!»

    провідним художнім засобом є

    (Кількість балів 1.00)

  44. На картині-двовзорі Олега Шупляка зображено портрет автора

    (Кількість балів 1.00)

  45. «Моя зброя — сміх!» — сказав автор

    (Кількість балів 1.00)

  46. «В сьому короткому нарисі автобіографічного кінооповідання автор поспішає зробити відразу деякі визнання: в  його реальний повсякденний світ що не  день, то частіше починають вторгатися спогади. Що викликає їх? Довгі роки розлуки з землею батьків, чи то вже так положено людині, що приходить час, коли вивчені в давно минулому дитинстві байки й молитви виринають у пам’яті і заполоняють всю її оселю, де б не стояла вона», — це рядки з твору, автор якого

    (Кількість балів 1.00)

  47. «…Люблю місто і не мислю поза ним ні себе, ні своєї роботи. …Коли мені частина критики закидає “хуторянську ворожість до  міста”, то я  собі можу закинути тільки невдячність проти села. Але занадто вже довго жили ми під стріхами, щоб лишатись романтиками їх», — писав

    (Кількість балів 1.00)

  48. За ідейно-тематичним спрямуванням співзвучні твори

    (Кількість балів 1.00)

  49. У твердженні «На голос… найбільшого шістдесятника із шістдесятників поспішала молодь» ідеться про автора рядків

    (Кількість балів 1.00)

  50. Слова
    Прощай, Іване, найвірніший друже,
    шляхетна іскро вічного вогню!..

    говорить

    (Кількість балів 1.00)

  51. Вислів Г. Сковороди «душа, володарка людини, втішається природженим ділом» можна застосувати до

    (Кількість балів 1.00)

  52. Протистояння особистості тоталітарній системі є темою твору, де персонаж

    (Кількість балів 1.00)

  53. «…Колажує, монтажує, паразитує на  текстах попередників; абсолютизує гру заради гри…» — так говорить Ю. Андрухович про

    (Кількість балів 1.00)

  54. У завданнях 54—57 до кожного з чотирьох рядків, позначених цифрами, доберіть один варіант, позначений буквою. За кожне правильно виконане завдання ви отримаєте 4 бали.

     

    Увідповідніть персонажа твору з його словами.

    (Кількість балів 4.00)

      • 1

        Тереза

      • 2

        Сірчиха

      • 3

        Меланія

      • 4

        Наталка

      • А

        «Братик мій узяв нас був добре у  свої руки. Того  ж дня ввечері, як була та безталанна рада, і почав зараз сватати Лесю за ледащицю Вуяхевича…»

      • Б

        «Як це гарно, що ми будемо завжди разом! Я  так довго чекала вас після тої зимової ночі: мені здається, що не менше, як тисячу літ!»

      • В

        «Петро не  такий; серце моє за  його ручається, і  воно мені віщує, що він до нас вернеться».

      • Г

        «Миколаю-угоднику, скорий помочнику, святий Юрію, святий Григорію на білому коні, на білому сідлі, покарайте його своєю десницею…»

      • Д

        «Дитино моя! Та  це ти не  з  того Київського! Це ж ти з України… Мати моя теж із Трипілля… Земляк…»

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  55. Увідповідніть твір із рядками, узятими з нього.

    (Кількість балів 4.00)

      • 1

        «Пісня про рушник»

      • 2

        «Contra spem spero!»

      • 3

        «Пам’яті тридцяти»

      • 4

        «Лебеді материнства»

      • А

        Красиве засмагле сонце
        В золотих переливах кучерів…

      • Б

        Можна вибрать друга
        і по духу брата,
        Та не можна рідну
        матір вибирати.

      • В

        Чи то так у жалю, в голосінні
        Проминуть молодії літа?

      • Г

        Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
        І зелені луги, й солов’їні гаї…

      • Д

        На кого завзявся Каїн?
        Боже, покарай! —
        Понад все вони любили
        Свій коханий край.

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  56. Увідповідніть назву твору з ключовими словами до нього.

    (Кількість балів 4.00)

      • 1

        «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

      • 2

        «Мина Мазайло»

      • 3

        «Сон»

      • 4

        «Блакитна Панна»

      • А

        епос, неправда, земля

      • Б

        ліро-епос, сатира, суспільство

      • В

        лірика, весна, мистецтво

      • Г

        епос, струна, серце

      • Д

        драма, українізація, Харків

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  57. Увідповідніть ім’я митця з висловлюванням про нього.

    (Кількість балів 4.00)

      • 1

        Григір Тютюнник

      • 2

        Олександр Довженко

      • 3

        Валер’ян Підмогильний

      • 4

        Микола Куліш

      • А

        «Лише нинi, з вiдстанi часу, можемо об’єктивно оцiнити вагомий внесок письменника в  розвиток нацiональної лiтератури, який полягав насамперед у його намаганнi пiзнати модерну українську людину, свого сучасника — типового вихiдця з села, простежити i проаналiзувати його поведiнку в нових суспiльних умовах, якi виявились екзистенцiйно випробувальними».

      • Б

        «Автор передав у  мисливських оповіданнях власний досвід мисливця, а  головне  — емоції і  враження, глибоко позитивні у своїй основі».

      • В

        «…сам пише сценарії до своїх фільмів, плідно поєднуючи в  собі дар письменника й  режисера. Не  випадково виникнення нового жанру кіноповісті пов’язують саме з його іменем».

      • Г

        «…починає плідне співробітництво з  театром “Березіль” і  його геніальним режисером Лесем Курбасом, який справляє значний вплив на  творчість письменника».

      • Д

        «Дебютувавши своїми новелами й  оповіданнями у  першій половині 60-х років ХХ ст., … змушений був завойовувати прихильність читачів тоді, коли в  пробудженій “хрущовською відлигою” літературі “гриміли” імена Ліни Костенко, Василя Симоненка, Івана Драча, Миколи Вінграновського».

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
Час вичерпано
Перед відвідуванням сайту оберіть один з варіантів: