Данський фізик, зробив величезний внесок у розвиток сучасної фізики, зокрема в теорію будови атома й атомного ядра, один з основоположників квантової механіки. Лауреат Нобелівської премії 1922 року.
Народився в Копенгагені, у родині професора фізіології. Вищу фізичну освіту здобув в університеті Копенгагена. У своїй першій науковій роботі досліджував поверхневий натяг води. 1911 року отримав звання доктора філософії, написавши працю з електронної теорії металів.
Працював у Кембриджі в Кавендішській лабораторії з Джозефом Томсоном, а пізніше в Манчестері з Ернестом Резерфордом. 1913 року запропонував принципово нову модель будови атома, вдосконаливши планетарну модель Резерфорда. 1916 року став професором Копенгагенського університету. Заснував Інститут теоретичної фізики в Копенгагені, який тепер носить його ім’я.
Під час Другої світової війни переїхав до США, де працював над створенням атомної зброї, хоча пізніше виступав за мирне використання енергії атома.
1945 року повернувся в Копенгаген і продовжив роботу в своєму інституті. Активно займався громадською діяльністю. 1957 року був нагороджений першою премією «Атом в ім’я миру».
Є автором книг «Теорія спектрів та будова атомів» (1922), «Атомна теорія і опис природи» (1929), «Атомна фізика і суспільне пізнання» (1958) та ін.
Альберт Ейнштейн писав про Бора: «Він є одним із найвеличніших науковців нашого століття».