Грибочок

Грибочок
Ішла Оленка лісом. Легко ступала вона по торішньому м’якому листі, придивлялася: шукала
грибочки. Аж от бачить — листочок настовбурчився. Зазирнула Оленка під нього, а там — грибочок.
Та такий маленький, що ледве його видно.
«Дай, — думає Оленка, — зачекаю, доки він підросте. Гриби ж бо кажуть, ростуть дуже швидко. А я тим часом перепочину, пташок послухаю».
Сидить собі Оленка, м’яко їй, тепло… Зашелестів їжачок у траві. Навкруги пташки співають…
А грибочок росте та росте. Ось він уже з мізинчик… ось уже, як Оленчина лялька… а от уже виріс так високо, що і в кошик, мабуть, не влізе,
став схожим на стільчик. Примостилась Оленка на ньому, а грибочок усе вище й вище росте, піднімає її. Уже він став вищим від найвищого
дерева. Уже малій дівчинці видно і луг, і лани, і річку, і навколишні села… злякалась Оленка: «Як я тепер додолу спущусь?» — та як скрикне:
«Допоможіть!» — І… прокинулась.
А грибочок лише ось настілічки виріс.
За Василем Моругою