Як чумаки по сіль їздили

Як чумаки по сіль їздили
Знаєш, хто такі чумаки? Це українці, які у давні часи займалися перевезенням і торгівлею сіллю. По сіль вони їздили до Азовського та Чорного морів. Чумацтвом займалися, здебільшого, вільні селяни та козаки.
Взимку чумаки лагодили спеціальні вози, звані мажами, доглядали волів.
Тільки-но тужавіла* земля навесні й наставали теплі сонячні дні, вирушали вони в дорогу. Кожен чумак брав із собою кілька пар волів, запряжених у мажі. Чумацькою ватагою керував старший чумак. Він добре мусив знати дорогу й місця, де можна було заготовити сіль.
Чумаки запасалися харчами, переважно пшоном та смальцем. З одягу брали ялові** чоботи, вовняні свити*** і пару сорочок та штанів. Мандрівка на південь України тривала близько місяця.
Кілька століть в Україні проіснував чумацький промисел. Чумацтво зникло, але довго ще із покоління в покоління передавалися розповіді чумаків про те, як вони ходили до Одеси або до Криму. 

* Тужавіти — висихати, тверднути.
** Ялові — виготовлені зі шкіри великої рогатої худоби.
*** Свита — старовинний довгополий верхній одяг,зазвичай із домотканого грубого сукна.