Як людина стала лелекою

Як людина стала лелекою
Колись у нашому краї була біда. Люди не мали роботи. Не раз і шматка хліба не було в хаті. Не витримав такого життя один чоловік. Подався шукати щастя за морем. Тут він знайшов вічне літо, хліб і воду. Але дуже сумував за батьківщиною.
— От якби я мав крила, то міг би хоч раз на рік злітати додому. Почув його молитви Господь і перетворив на лелеку. Змахнув крильми лелека й полетів в Україну. Зраділо його серце, коли побачило рідну землю. Але й засмутилося, бо вже не міг стати людиною. Звив собі гніздо на дереві у дворі колишньої хати. Став там жити. Так жив до кінця літа, аж стало його знову тягнути туди, де тепло і харчі є. Зібрався й полетів до теплих земель. Відтоді літає туди-сюди, по кілька місяців живе на батьківщині, решту — на чужині. Сім’я його розмножилася, з’явилися родичі — журавлі, чаплі. Тільки коли підіймуться ці птахи в небо, сумовито кричать: укру-укру. Не можуть вже вимовити слово «Україна», але не забули своєї батьківщини.
Українська народна легенда