Укажи ім’я персонажа, яке випущене в цитаті.
… вперше за багато років знову відчув сили говорити. Міцно тримаючись за павутинку, він крикнув:
—Врятований! Врятований!
 

Укажи предмети, якими пишалося подружжя Діллінгем.

Укажи предмет, який персонаж новели «Чарівна крамниця» знайшов у своїй кишені і викинув у вікно екіпажу. 

Укажи правильну відповідь на запитання: «Хто міг увійти до чарівної крамниці?». 

Укажи ім’я персонажа, яке випущене в цитаті.
Якось … походжав на самоті берегом райського ставка
 

Укажи ім’я персонажа, якому належать ці слова.
— Гей, грішники! Це моя павутинка! Хто вам дозволив лізти по ній? А ну злазьте! Злазьте вниз!
 

Укажи новелу, яка написана не англійською мовою. 

Укажи новелу, із якої наведено цитату.
Скрізь, куди не кидав оком, панувала безпросвітна пітьма. Лише зрідка щось неясно проступало у темряві.. Ці тьмяно полискували голки на страшній Голчастій горі. Немає слів, щоб змалювати всю моторошність цього видовища. Навкруги було тихо, як у могилі. Лише зрідка чутно було глухий стогін грішників.
 

Укажи новелу, із якої наведено цитату.
Відтоді я не раз пробував, коли Джіп грався з солдатиками, зненацька увійти до нього в кімнату. Але нічого чарівного в них я так і не помітив...
 

Укажи новелу, із якої наведено цитату.
Виставка займала довгу, безладно забудовану галерею, втикану всілякими колонами, підпорами та стояками; арки вели до бічних ніш, де знічев’я тинялися й продавали витрішки якісь дивні на вигляд доглядачі. І на кожному кроці траплялися, збиваючи нас із пантелику, дзеркала та портьєри. Їх було так багато, що дуже скоро я згубив з очей двері, в які ми ввійшли.
 

Укажи новелу, із якої наведено цитату.
День повільно минув, але навіть у присмерку вони бачили на тлі цегляної стіни, що самотній листок плюща тримається на своїй ніжці. А потім, коли настала ніч, знову зірвався північний вітер, знов у вікна періщив дощ, тарабанячи по низьких голландських карнизах
 

Укажи новелу, із якої наведено цитату
В кутку стояв мольберт з підрамником, на якому було натягнуто чисте полотно, що вже двадцять п’ять років чекало перших штрихів шедевра. Сью розповіла старому про химери Джонсі й про свої побоювання відносно того, як би її подруга, легенька й тендітна, немов листок, не відлетіла від них, коли зв’язок зі світом у неї ще послабшає.