Тестовий зошит, як на ЗНО. Варіант 1

Українська мова. Українська література.

  • Час: 00:00/00:30:00
  • Питання: 0/57
  1. На перший склад падає наголос у слові 

    (Кількість балів 1.00)

  2. Літеру и треба писати на місці пропусків в обох словах рядка 

    (Кількість балів 1.00)

  3. Спільнокореневим до слова просити є слово 

    (Кількість балів 1.00)

  4. Синонімом до слова хист є 

    (Кількість балів 1.00)

  5. Буквосполуку -ськ- на місці пропуску треба писати в обох словах рядка 

    (Кількість балів 1.00)

  6. Відокремленою обставиною можна замінити підрядну частину речення 

    (Кількість балів 1.00)

  7. (1) С/переду [...] пляж — піщаний острів серед Дніпра де три моторки не/вгамовно перевозили з пристані купальників. (2) Місто спливало з/гори до цього берега. (3) Із вулиці Революції широкими сходами до Дніпра котилася барвиста хвиля юнаків, дівчат, жінок, чоловіків — біло-рожевий потік рухливих тіл, що передчували насолоду сонця й води. (4) Серед цієї юрби не/було сумних — тут, край міста, починалася нова земля, земля первісної радості. (5) Вода й сонце приймали всіх, хто покинув допіру пера й терези — кожного юнака, як Кия, і кожну юнку, як Либідь. 

    Окремо в тексті треба писати сполуку слів

     

    (Кількість балів 1.00)

  8. (1) С/переду [...] пляж — піщаний острів серед Дніпра де три моторки не/вгамовно перевозили з пристані купальників. (2) Місто спливало з/гори до цього берега. (3) Із вулиці Революції широкими сходами до Дніпра котилася барвиста хвиля юнаків, дівчат, жінок, чоловіків — біло-рожевий потік рухливих тіл, що передчували насолоду сонця й води. (4) Серед цієї юрби не/було сумних — тут, край міста, починалася нова земля, земля первісної радості. (5) Вода й сонце приймали всіх, хто покинув допіру пера й терези — кожного юнака, як Кия, і кожну юнку, як Либідь.  

    Уточнювальною обставиною ускладнено речення

     

    (Кількість балів 1.00)

  9. (1) С/переду [...] пляж — піщаний острів серед Дніпра де три моторки не/вгамовно перевозили з пристані купальників. (2) Місто спливало з/гори до цього берега. (3) Із вулиці Революції широкими сходами до Дніпра котилася барвиста хвиля юнаків, дівчат, жінок, чоловіків — біло-рожевий потік рухливих тіл, що передчували насолоду сонця й води. (4) Серед цієї юрби не/було сумних — тут, край міста, починалася нова земля, земля первісної радості. (5) Вода й сонце приймали всіх, хто покинув допіру пера й терези — кожного юнака, як Кия, і кожну юнку, як Либідь.  

    Пунктуаційну помилку допущено в реченні

     

    (Кількість балів 1.00)

  10. (1) С/переду [...] пляж — піщаний острів серед Дніпра де три моторки не/вгамовно перевозили з пристані купальників. (2) Місто спливало з/гори до цього берега. (3) Із вулиці Революції широкими сходами до Дніпра котилася барвиста хвиля юнаків, дівчат, жінок, чоловіків — біло-рожевий потік рухливих тіл, що передчували насолоду сонця й води. (4) Серед цієї юрби не/було сумних — тут, край міста, починалася нова земля, земля первісної радості. (5) Вода й сонце приймали всіх, хто покинув допіру пера й терези — кожного юнака, як Кия, і кожну юнку, як Либідь.  

    На місці пропуску в першому реченні має бути слово

     

    (Кількість балів 1.00)

  11. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка 

    (Кількість балів 1.00)

  12. Помилково вжито слово в рядку 

    (Кількість балів 1.00)

  13. РАЗОМ треба писати всі складні слова в рядку 

    (Кількість балів 1.00)

  14. М’який знак на місці пропуску НЕ треба писати в усіх словах рядка 

    (Кількість балів 1.00)

  15. Подвоєння приголосних відбувається у формі Ор. в. однини всіх слів рядка 

    (Кількість балів 1.00)

  16. Правильно поєднано іменник із числівником у рядку 

    (Кількість балів 1.00)

  17. Форми ступенів порівняння можна утворити від усіх прикметників рядка 

    (Кількість балів 1.00)

  18. Прочитайте фрагмент статті, у якому пропущено окремі слова.

    Відповідно ... популяційних моделей, населення Землі до 2050 року сягне ... мільярдів осіб і має стабілізуватися на цій позначці. У науковій статті в журналі «Sience» зазначено, що потреби в їжі зростуть на 70—100 %. Це необхідна кількість їжі, щоб і ... люди мали доступ до ... .

    Граматично правильним є варіант послідовного заповнення пропусків 

    (Кількість балів 1.00)

  19. НЕПРАВИЛЬНО вжито прийменник у реченні 

    (Кількість балів 1.00)

  20. Виділене слово є сполучником, і його треба писати разом у реченні 

    (Кількість балів 1.00)

  21. НЕПРАВИЛЬНО оформлено пряму мову в рядку 

    (Кількість балів 1.00)

  22. Усі розділові знаки правильно вжито в реченні 

    (Кількість балів 1.00)

  23. Складнопідрядне речення з підрядною причини утвориться, якщо до речення «Учитися треба все життя...» додати 

    (Кількість балів 1.00)

  24. Замініть фразеологізм одним словом. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        гнути кирпу 

      • 2

        пекти раків 

      • 3

        бісики пускати 

      • 4

        передати куті меду 

      • А

        ледарювати 

      • Б

        червоніти 

      • В

        залицятися 

      • Г

        перебільшувати 

      • Д

        зазнаватися 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  25. ясуйте, яким членом речення є виділене слово. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        додаток 

      • 2

        означення

      • 3

        обставина 

      • 4

        присудок 

      • А

        Нарешті в нас є можливість відпочити

      • Б

        Море зовсім не синє

      • В

        Опівночі айстри в саду розцвіли. 

      • Г

        Не бійся правди, хоч яка гірка.  

      • Д

        Мова — втілення думки. 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  26. Установіть відповідність між видом односкладного речення та його прикладом. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        означено-особове 

      • 2

        неозначено-особове 

      • 3

        безособове 

      • 4

        називне 

      • А

        Улітку на селі встають рано. 

      • Б

        На вулиці тихо й святково. 

      • В

        За рогом автобусна зупинка. 

      • Г

        Зима і сніг. 

      • Д

        Люблю тебе, моя донечко! 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  27. З’ясуйте, якою частиною мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово).

    У фільмі «Той, хто біжить по лезу 2049» (1) показано похмуре (2) майбутнє, у (3) якому через виснаження екосистем людство опинилося (4) на межі голоду. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

      • 2

      • 3

      • 4

      • А

        іменник 

      • Б

        прикметник 

      • В

        займенник 

      • Г

        дієслово

      • Д

        прийменник 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  28. Доберіть приклад до кожного випадку вживання тире. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        тире між підметом і присудком 

      • 2

        тире в безсполучниковому складному реченні 

      • 3

        тире при однорідних членах речення 

      • 4

        тире при відокремленій прикладці 

      • А

        Прудко їздиш — голову звернеш. 

      • Б

        Складати для себе закони — неприємна річ. 

      • В

        Земля — не для монстрів, Земля — для людей. 

      • Г

        Назустріч вийшла Соломійка — жвава молодичка з усміхненими очима. 

      • Д

        Небо, поле, дерева — все мені сьогодні посміхалося. 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  29. За текстом, Степан Рудницький обрав фах 

    (Кількість балів 1.00)



    (1—8) Простий українець, якщо його запитати про те, хто такий Степан Руд¬ницький, навряд чи зможе дати чітку й однозначну відповідь. Натомість від жовтня 2003 року поблизу берегів Антарктиди є острів з архіпелагу Фордж у районі Арген¬тинських островів, названий на честь Степана Рудницького. А від квітня 2007-го в Тернополі на будинку, де колись мешкала родина Рудницьких, міститься пам’ятна дошка, присвячена вченому. Тож ким він був, чому його ім’я відоме лише науковцям, що належать до тих галузей науки, становленню та розвитку яких сприяв Степан Львович, і чим йому повинні завдячувати українці?
    (9—19) Зацікавлення українською історією ХV—ХVІІ століття відбулося в Степана Львовича ще за студентських років під впливом Михайла Грушевського, до наукової школи якого Рудницький належав. Теми, які обирав Рудницький для дослідження, були мало розробленими, вимагали ґрунтовної мовної та джерелознавчої підготовки. Молодий учений намагався не лише ретельно розібратися в історичних свідченнях, а й максимально докладно все описати для потреб читача. Результатом тієї прискіпливої праці стали кілька статей, присвячених організації козацької прикордонної служби в ХV—ХVІ століттях, особливостям відносин українських козаків та уряду Речі Посполитої, причинам і перебігу повстання під проводом Марка Жмайла. А та¬кож про похід Михайла Дорошенка 1628 року, про втручання українських козаків у міжусобиці кримських ханів тощо.
    (20—26) Хоч би якими райдужними були перспективи Рудницького в царині історії, він, закінчивши університет, обрав фах географа. На початку ХХ століття в цій галузі
    337 знання українцям узагалі не було чим похвалитися. Потрібно було напрацьовувати все з нуля: розробляти власну наукову термінологію, яка узгоджувалася б із досягненнями тогочасної європейської, а згодом американської науки, визначати предмет, завдання, методи і засоби географічної науки з орієнтацією на властиво українські терени, органі¬зовувати наукові експедиції різними регіонами, складати та друкувати мапи місцевостей.
    (27—34) Із початком Першої світової війни українці дістали можливість заявити свої права на створення власної держави. Однак без обґрунтованих географічних уяв¬лень про те, що слід вважати українськими територіями, про розселення представ¬ників нашого народу, без наукового підходу до вибору столиці майбутньої держави, об’єктивного оцінювання ресурсів і людського потенціалу зробити це було неможливо. Саме тому Степан Рудницький доклав чимало зусиль протягом 1914—1923 років заради того, аби довести самим українцям, а також представникам провідних країн тогочасного світу, що Україна й українці є, а їхнє право на власну державу законне.
    (35—40) Знов і знов українською, російською, німецькою та англійською мовами писав Рудницький про українське Полісся, про Лемківщину й Холмщину, про Кубан¬ську та Каспійську Україну, про Зелений Клин на Далекому Сході. Предметом особливої уваги Степана Рудницького був Крим. Ще в далекому 1924-му вчений підкреслював, що Крим, безсумнівно, є частиною України, а більшість населення Криму творили ще перед війною українці, «даючи основний фон для кримської мозаїки народів».
    (41—52) Обґрунтовуючи права українців на соборну державу або хоча б на більшу автономію, Степан Рудницький, як один із засновників української геополітики, не оминув своєю увагою не лише численні потенційні загрози для незалежної України з боку її сусідів, а й запропонував оригінальні геополітичні рішення. Намагаючись відсторонитися від проявів політики «централістичної Росії й імперіалістичної Поль¬щі», вчений пропонував українцям виступити ініціаторами створення «Балтійсько- Понтійської (Балтійсько-Чорноморської) федерації», яка складалася б із Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви, Білорусі й України. Це геополітичне утворення дало б можли¬вість, з одного боку, захиститися від політико-ідеологічних нападів поляків і росіян, а з іншого — дозволило б у союзі з неслов’янськими народами забезпечити власну окремішність і відстояти свою політичну спроможність вважатися цілком самодостатньою нацією та суверенною державою.
    (53—65) Будучи одним із перших дослідників українського націоналізму, Степан Рудницький відверто заявляв, що він є прибічником здорового «націоналізму модерно¬го культурного народу», який протистоїть «шароварництву» та всяким «універсаліз¬мам». До останніх, на його думку, належали «продукування денаціоналізованих груп суспільства», які не боротимуться щиро за потреби й інтереси українців; «релігійний» універсалізм, який претендує на тотальне опанування як душею, так й інтелектом людей; «капіталістичний» універсалізм, що проголошує можливість збагачення та па¬нування над іншими, а насправді позбавляє економічної свободи, яка є джерелом по¬літичної та духовної незалежності. Нарешті, великим злом він уважав «соціалістично- комуністичний» універсалізм, який, виголошуючи «вселюдську рівність», насправді все «знищує на своєму шляху та залишає по собі пустелю». На глибоке переконання Рудницького, саме універсалізми «заглушили розвиток української національної ідеї та нечувано затруднили побудову української державності!».
    (66—69) Як бачимо, ідеї й думки Степана Рудницького в деяких питаннях і досі залишаються актуальними, що, безумовно, засвідчує необхідність популяризації на¬укової спадщини українського вченого й ознайомлення з нею широких кіл україн¬ського суспільства.

    За О. Ковалевською, журнал «Український тиждень»

  30. НЕ ВІДПОВІДАЄ змісту тексту твердження 

    (Кількість балів 1.00)



    (1—8) Простий українець, якщо його запитати про те, хто такий Степан Руд¬ницький, навряд чи зможе дати чітку й однозначну відповідь. Натомість від жовтня 2003 року поблизу берегів Антарктиди є острів з архіпелагу Фордж у районі Арген¬тинських островів, названий на честь Степана Рудницького. А від квітня 2007-го в Тернополі на будинку, де колись мешкала родина Рудницьких, міститься пам’ятна дошка, присвячена вченому. Тож ким він був, чому його ім’я відоме лише науковцям, що належать до тих галузей науки, становленню та розвитку яких сприяв Степан Львович, і чим йому повинні завдячувати українці?
    (9—19) Зацікавлення українською історією ХV—ХVІІ століття відбулося в Степана Львовича ще за студентських років під впливом Михайла Грушевського, до наукової школи якого Рудницький належав. Теми, які обирав Рудницький для дослідження, були мало розробленими, вимагали ґрунтовної мовної та джерелознавчої підготовки. Молодий учений намагався не лише ретельно розібратися в історичних свідченнях, а й максимально докладно все описати для потреб читача. Результатом тієї прискіпливої праці стали кілька статей, присвячених організації козацької прикордонної служби в ХV—ХVІ століттях, особливостям відносин українських козаків та уряду Речі Посполитої, причинам і перебігу повстання під проводом Марка Жмайла. А та¬кож про похід Михайла Дорошенка 1628 року, про втручання українських козаків у міжусобиці кримських ханів тощо.
    (20—26) Хоч би якими райдужними були перспективи Рудницького в царині історії, він, закінчивши університет, обрав фах географа. На початку ХХ століття в цій галузі
    337 знання українцям узагалі не було чим похвалитися. Потрібно було напрацьовувати все з нуля: розробляти власну наукову термінологію, яка узгоджувалася б із досягненнями тогочасної європейської, а згодом американської науки, визначати предмет, завдання, методи і засоби географічної науки з орієнтацією на властиво українські терени, органі¬зовувати наукові експедиції різними регіонами, складати та друкувати мапи місцевостей.
    (27—34) Із початком Першої світової війни українці дістали можливість заявити свої права на створення власної держави. Однак без обґрунтованих географічних уяв¬лень про те, що слід вважати українськими територіями, про розселення представ¬ників нашого народу, без наукового підходу до вибору столиці майбутньої держави, об’єктивного оцінювання ресурсів і людського потенціалу зробити це було неможливо. Саме тому Степан Рудницький доклав чимало зусиль протягом 1914—1923 років заради того, аби довести самим українцям, а також представникам провідних країн тогочасного світу, що Україна й українці є, а їхнє право на власну державу законне.
    (35—40) Знов і знов українською, російською, німецькою та англійською мовами писав Рудницький про українське Полісся, про Лемківщину й Холмщину, про Кубан¬ську та Каспійську Україну, про Зелений Клин на Далекому Сході. Предметом особливої уваги Степана Рудницького був Крим. Ще в далекому 1924-му вчений підкреслював, що Крим, безсумнівно, є частиною України, а більшість населення Криму творили ще перед війною українці, «даючи основний фон для кримської мозаїки народів».
    (41—52) Обґрунтовуючи права українців на соборну державу або хоча б на більшу автономію, Степан Рудницький, як один із засновників української геополітики, не оминув своєю увагою не лише численні потенційні загрози для незалежної України з боку її сусідів, а й запропонував оригінальні геополітичні рішення. Намагаючись відсторонитися від проявів політики «централістичної Росії й імперіалістичної Поль¬щі», вчений пропонував українцям виступити ініціаторами створення «Балтійсько- Понтійської (Балтійсько-Чорноморської) федерації», яка складалася б із Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви, Білорусі й України. Це геополітичне утворення дало б можли¬вість, з одного боку, захиститися від політико-ідеологічних нападів поляків і росіян, а з іншого — дозволило б у союзі з неслов’янськими народами забезпечити власну окремішність і відстояти свою політичну спроможність вважатися цілком самодостатньою нацією та суверенною державою.
    (53—65) Будучи одним із перших дослідників українського націоналізму, Степан Рудницький відверто заявляв, що він є прибічником здорового «націоналізму модерно¬го культурного народу», який протистоїть «шароварництву» та всяким «універсаліз¬мам». До останніх, на його думку, належали «продукування денаціоналізованих груп суспільства», які не боротимуться щиро за потреби й інтереси українців; «релігійний» універсалізм, який претендує на тотальне опанування як душею, так й інтелектом людей; «капіталістичний» універсалізм, що проголошує можливість збагачення та па¬нування над іншими, а насправді позбавляє економічної свободи, яка є джерелом по¬літичної та духовної незалежності. Нарешті, великим злом він уважав «соціалістично- комуністичний» універсалізм, який, виголошуючи «вселюдську рівність», насправді все «знищує на своєму шляху та залишає по собі пустелю». На глибоке переконання Рудницького, саме універсалізми «заглушили розвиток української національної ідеї та нечувано затруднили побудову української державності!».
    (66—69) Як бачимо, ідеї й думки Степана Рудницького в деяких питаннях і досі залишаються актуальними, що, безумовно, засвідчує необхідність популяризації на¬укової спадщини українського вченого й ознайомлення з нею широких кіл україн¬ського суспільства.

    За О. Ковалевською, журнал «Український тиждень»

     

  31. Мету утворення «Балтійсько-Понтійської федерації» Степан Рудницький убачав у 

    (Кількість балів 1.00)



    (1—8) Простий українець, якщо його запитати про те, хто такий Степан Руд¬ницький, навряд чи зможе дати чітку й однозначну відповідь. Натомість від жовтня 2003 року поблизу берегів Антарктиди є острів з архіпелагу Фордж у районі Арген¬тинських островів, названий на честь Степана Рудницького. А від квітня 2007-го в Тернополі на будинку, де колись мешкала родина Рудницьких, міститься пам’ятна дошка, присвячена вченому. Тож ким він був, чому його ім’я відоме лише науковцям, що належать до тих галузей науки, становленню та розвитку яких сприяв Степан Львович, і чим йому повинні завдячувати українці?
    (9—19) Зацікавлення українською історією ХV—ХVІІ століття відбулося в Степана Львовича ще за студентських років під впливом Михайла Грушевського, до наукової школи якого Рудницький належав. Теми, які обирав Рудницький для дослідження, були мало розробленими, вимагали ґрунтовної мовної та джерелознавчої підготовки. Молодий учений намагався не лише ретельно розібратися в історичних свідченнях, а й максимально докладно все описати для потреб читача. Результатом тієї прискіпливої праці стали кілька статей, присвячених організації козацької прикордонної служби в ХV—ХVІ століттях, особливостям відносин українських козаків та уряду Речі Посполитої, причинам і перебігу повстання під проводом Марка Жмайла. А та¬кож про похід Михайла Дорошенка 1628 року, про втручання українських козаків у міжусобиці кримських ханів тощо.
    (20—26) Хоч би якими райдужними були перспективи Рудницького в царині історії, він, закінчивши університет, обрав фах географа. На початку ХХ століття в цій галузі
    337 знання українцям узагалі не було чим похвалитися. Потрібно було напрацьовувати все з нуля: розробляти власну наукову термінологію, яка узгоджувалася б із досягненнями тогочасної європейської, а згодом американської науки, визначати предмет, завдання, методи і засоби географічної науки з орієнтацією на властиво українські терени, органі¬зовувати наукові експедиції різними регіонами, складати та друкувати мапи місцевостей.
    (27—34) Із початком Першої світової війни українці дістали можливість заявити свої права на створення власної держави. Однак без обґрунтованих географічних уяв¬лень про те, що слід вважати українськими територіями, про розселення представ¬ників нашого народу, без наукового підходу до вибору столиці майбутньої держави, об’єктивного оцінювання ресурсів і людського потенціалу зробити це було неможливо. Саме тому Степан Рудницький доклав чимало зусиль протягом 1914—1923 років заради того, аби довести самим українцям, а також представникам провідних країн тогочасного світу, що Україна й українці є, а їхнє право на власну державу законне.
    (35—40) Знов і знов українською, російською, німецькою та англійською мовами писав Рудницький про українське Полісся, про Лемківщину й Холмщину, про Кубан¬ську та Каспійську Україну, про Зелений Клин на Далекому Сході. Предметом особливої уваги Степана Рудницького був Крим. Ще в далекому 1924-му вчений підкреслював, що Крим, безсумнівно, є частиною України, а більшість населення Криму творили ще перед війною українці, «даючи основний фон для кримської мозаїки народів».
    (41—52) Обґрунтовуючи права українців на соборну державу або хоча б на більшу автономію, Степан Рудницький, як один із засновників української геополітики, не оминув своєю увагою не лише численні потенційні загрози для незалежної України з боку її сусідів, а й запропонував оригінальні геополітичні рішення. Намагаючись відсторонитися від проявів політики «централістичної Росії й імперіалістичної Поль¬щі», вчений пропонував українцям виступити ініціаторами створення «Балтійсько- Понтійської (Балтійсько-Чорноморської) федерації», яка складалася б із Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви, Білорусі й України. Це геополітичне утворення дало б можли¬вість, з одного боку, захиститися від політико-ідеологічних нападів поляків і росіян, а з іншого — дозволило б у союзі з неслов’янськими народами забезпечити власну окремішність і відстояти свою політичну спроможність вважатися цілком самодостатньою нацією та суверенною державою.
    (53—65) Будучи одним із перших дослідників українського націоналізму, Степан Рудницький відверто заявляв, що він є прибічником здорового «націоналізму модерно¬го культурного народу», який протистоїть «шароварництву» та всяким «універсаліз¬мам». До останніх, на його думку, належали «продукування денаціоналізованих груп суспільства», які не боротимуться щиро за потреби й інтереси українців; «релігійний» універсалізм, який претендує на тотальне опанування як душею, так й інтелектом людей; «капіталістичний» універсалізм, що проголошує можливість збагачення та па¬нування над іншими, а насправді позбавляє економічної свободи, яка є джерелом по¬літичної та духовної незалежності. Нарешті, великим злом він уважав «соціалістично- комуністичний» універсалізм, який, виголошуючи «вселюдську рівність», насправді все «знищує на своєму шляху та залишає по собі пустелю». На глибоке переконання Рудницького, саме універсалізми «заглушили розвиток української національної ідеї та нечувано затруднили побудову української державності!».
    (66—69) Як бачимо, ідеї й думки Степана Рудницького в деяких питаннях і досі залишаються актуальними, що, безумовно, засвідчує необхідність популяризації на¬укової спадщини українського вченого й ознайомлення з нею широких кіл україн¬ського суспільства.

    За О. Ковалевською, журнал «Український тиждень»

     

  32. Темою тексту є розповідь про 

    (Кількість балів 1.00)



    (1—8) Простий українець, якщо його запитати про те, хто такий Степан Руд¬ницький, навряд чи зможе дати чітку й однозначну відповідь. Натомість від жовтня 2003 року поблизу берегів Антарктиди є острів з архіпелагу Фордж у районі Арген¬тинських островів, названий на честь Степана Рудницького. А від квітня 2007-го в Тернополі на будинку, де колись мешкала родина Рудницьких, міститься пам’ятна дошка, присвячена вченому. Тож ким він був, чому його ім’я відоме лише науковцям, що належать до тих галузей науки, становленню та розвитку яких сприяв Степан Львович, і чим йому повинні завдячувати українці?
    (9—19) Зацікавлення українською історією ХV—ХVІІ століття відбулося в Степана Львовича ще за студентських років під впливом Михайла Грушевського, до наукової школи якого Рудницький належав. Теми, які обирав Рудницький для дослідження, були мало розробленими, вимагали ґрунтовної мовної та джерелознавчої підготовки. Молодий учений намагався не лише ретельно розібратися в історичних свідченнях, а й максимально докладно все описати для потреб читача. Результатом тієї прискіпливої праці стали кілька статей, присвячених організації козацької прикордонної служби в ХV—ХVІ століттях, особливостям відносин українських козаків та уряду Речі Посполитої, причинам і перебігу повстання під проводом Марка Жмайла. А та¬кож про похід Михайла Дорошенка 1628 року, про втручання українських козаків у міжусобиці кримських ханів тощо.
    (20—26) Хоч би якими райдужними були перспективи Рудницького в царині історії, він, закінчивши університет, обрав фах географа. На початку ХХ століття в цій галузі
    337 знання українцям узагалі не було чим похвалитися. Потрібно було напрацьовувати все з нуля: розробляти власну наукову термінологію, яка узгоджувалася б із досягненнями тогочасної європейської, а згодом американської науки, визначати предмет, завдання, методи і засоби географічної науки з орієнтацією на властиво українські терени, органі¬зовувати наукові експедиції різними регіонами, складати та друкувати мапи місцевостей.
    (27—34) Із початком Першої світової війни українці дістали можливість заявити свої права на створення власної держави. Однак без обґрунтованих географічних уяв¬лень про те, що слід вважати українськими територіями, про розселення представ¬ників нашого народу, без наукового підходу до вибору столиці майбутньої держави, об’єктивного оцінювання ресурсів і людського потенціалу зробити це було неможливо. Саме тому Степан Рудницький доклав чимало зусиль протягом 1914—1923 років заради того, аби довести самим українцям, а також представникам провідних країн тогочасного світу, що Україна й українці є, а їхнє право на власну державу законне.
    (35—40) Знов і знов українською, російською, німецькою та англійською мовами писав Рудницький про українське Полісся, про Лемківщину й Холмщину, про Кубан¬ську та Каспійську Україну, про Зелений Клин на Далекому Сході. Предметом особливої уваги Степана Рудницького був Крим. Ще в далекому 1924-му вчений підкреслював, що Крим, безсумнівно, є частиною України, а більшість населення Криму творили ще перед війною українці, «даючи основний фон для кримської мозаїки народів».
    (41—52) Обґрунтовуючи права українців на соборну державу або хоча б на більшу автономію, Степан Рудницький, як один із засновників української геополітики, не оминув своєю увагою не лише численні потенційні загрози для незалежної України з боку її сусідів, а й запропонував оригінальні геополітичні рішення. Намагаючись відсторонитися від проявів політики «централістичної Росії й імперіалістичної Поль¬щі», вчений пропонував українцям виступити ініціаторами створення «Балтійсько- Понтійської (Балтійсько-Чорноморської) федерації», яка складалася б із Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви, Білорусі й України. Це геополітичне утворення дало б можли¬вість, з одного боку, захиститися від політико-ідеологічних нападів поляків і росіян, а з іншого — дозволило б у союзі з неслов’янськими народами забезпечити власну окремішність і відстояти свою політичну спроможність вважатися цілком самодостатньою нацією та суверенною державою.
    (53—65) Будучи одним із перших дослідників українського націоналізму, Степан Рудницький відверто заявляв, що він є прибічником здорового «націоналізму модерно¬го культурного народу», який протистоїть «шароварництву» та всяким «універсаліз¬мам». До останніх, на його думку, належали «продукування денаціоналізованих груп суспільства», які не боротимуться щиро за потреби й інтереси українців; «релігійний» універсалізм, який претендує на тотальне опанування як душею, так й інтелектом людей; «капіталістичний» універсалізм, що проголошує можливість збагачення та па¬нування над іншими, а насправді позбавляє економічної свободи, яка є джерелом по¬літичної та духовної незалежності. Нарешті, великим злом він уважав «соціалістично- комуністичний» універсалізм, який, виголошуючи «вселюдську рівність», насправді все «знищує на своєму шляху та залишає по собі пустелю». На глибоке переконання Рудницького, саме універсалізми «заглушили розвиток української національної ідеї та нечувано затруднили побудову української державності!».
    (66—69) Як бачимо, ідеї й думки Степана Рудницького в деяких питаннях і досі залишаються актуальними, що, безумовно, засвідчує необхідність популяризації на¬укової спадщини українського вченого й ознайомлення з нею широких кіл україн¬ського суспільства.

    За О. Ковалевською, журнал «Український тиждень»

     

  33. У тексті НЕМАЄ мікротеми 

    (Кількість балів 1.00)



    (1—8) Простий українець, якщо його запитати про те, хто такий Степан Руд¬ницький, навряд чи зможе дати чітку й однозначну відповідь. Натомість від жовтня 2003 року поблизу берегів Антарктиди є острів з архіпелагу Фордж у районі Арген¬тинських островів, названий на честь Степана Рудницького. А від квітня 2007-го в Тернополі на будинку, де колись мешкала родина Рудницьких, міститься пам’ятна дошка, присвячена вченому. Тож ким він був, чому його ім’я відоме лише науковцям, що належать до тих галузей науки, становленню та розвитку яких сприяв Степан Львович, і чим йому повинні завдячувати українці?
    (9—19) Зацікавлення українською історією ХV—ХVІІ століття відбулося в Степана Львовича ще за студентських років під впливом Михайла Грушевського, до наукової школи якого Рудницький належав. Теми, які обирав Рудницький для дослідження, були мало розробленими, вимагали ґрунтовної мовної та джерелознавчої підготовки. Молодий учений намагався не лише ретельно розібратися в історичних свідченнях, а й максимально докладно все описати для потреб читача. Результатом тієї прискіпливої праці стали кілька статей, присвячених організації козацької прикордонної служби в ХV—ХVІ століттях, особливостям відносин українських козаків та уряду Речі Посполитої, причинам і перебігу повстання під проводом Марка Жмайла. А та¬кож про похід Михайла Дорошенка 1628 року, про втручання українських козаків у міжусобиці кримських ханів тощо.
    (20—26) Хоч би якими райдужними були перспективи Рудницького в царині історії, він, закінчивши університет, обрав фах географа. На початку ХХ століття в цій галузі
    337 знання українцям узагалі не було чим похвалитися. Потрібно було напрацьовувати все з нуля: розробляти власну наукову термінологію, яка узгоджувалася б із досягненнями тогочасної європейської, а згодом американської науки, визначати предмет, завдання, методи і засоби географічної науки з орієнтацією на властиво українські терени, органі¬зовувати наукові експедиції різними регіонами, складати та друкувати мапи місцевостей.
    (27—34) Із початком Першої світової війни українці дістали можливість заявити свої права на створення власної держави. Однак без обґрунтованих географічних уяв¬лень про те, що слід вважати українськими територіями, про розселення представ¬ників нашого народу, без наукового підходу до вибору столиці майбутньої держави, об’єктивного оцінювання ресурсів і людського потенціалу зробити це було неможливо. Саме тому Степан Рудницький доклав чимало зусиль протягом 1914—1923 років заради того, аби довести самим українцям, а також представникам провідних країн тогочасного світу, що Україна й українці є, а їхнє право на власну державу законне.
    (35—40) Знов і знов українською, російською, німецькою та англійською мовами писав Рудницький про українське Полісся, про Лемківщину й Холмщину, про Кубан¬ську та Каспійську Україну, про Зелений Клин на Далекому Сході. Предметом особливої уваги Степана Рудницького був Крим. Ще в далекому 1924-му вчений підкреслював, що Крим, безсумнівно, є частиною України, а більшість населення Криму творили ще перед війною українці, «даючи основний фон для кримської мозаїки народів».
    (41—52) Обґрунтовуючи права українців на соборну державу або хоча б на більшу автономію, Степан Рудницький, як один із засновників української геополітики, не оминув своєю увагою не лише численні потенційні загрози для незалежної України з боку її сусідів, а й запропонував оригінальні геополітичні рішення. Намагаючись відсторонитися від проявів політики «централістичної Росії й імперіалістичної Поль¬щі», вчений пропонував українцям виступити ініціаторами створення «Балтійсько- Понтійської (Балтійсько-Чорноморської) федерації», яка складалася б із Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви, Білорусі й України. Це геополітичне утворення дало б можли¬вість, з одного боку, захиститися від політико-ідеологічних нападів поляків і росіян, а з іншого — дозволило б у союзі з неслов’янськими народами забезпечити власну окремішність і відстояти свою політичну спроможність вважатися цілком самодостатньою нацією та суверенною державою.
    (53—65) Будучи одним із перших дослідників українського націоналізму, Степан Рудницький відверто заявляв, що він є прибічником здорового «націоналізму модерно¬го культурного народу», який протистоїть «шароварництву» та всяким «універсаліз¬мам». До останніх, на його думку, належали «продукування денаціоналізованих груп суспільства», які не боротимуться щиро за потреби й інтереси українців; «релігійний» універсалізм, який претендує на тотальне опанування як душею, так й інтелектом людей; «капіталістичний» універсалізм, що проголошує можливість збагачення та па¬нування над іншими, а насправді позбавляє економічної свободи, яка є джерелом по¬літичної та духовної незалежності. Нарешті, великим злом він уважав «соціалістично- комуністичний» універсалізм, який, виголошуючи «вселюдську рівність», насправді все «знищує на своєму шляху та залишає по собі пустелю». На глибоке переконання Рудницького, саме універсалізми «заглушили розвиток української національної ідеї та нечувано затруднили побудову української державності!».
    (66—69) Як бачимо, ідеї й думки Степана Рудницького в деяких питаннях і досі залишаються актуальними, що, безумовно, засвідчує необхідність популяризації на¬укової спадщини українського вченого й ознайомлення з нею широких кіл україн¬ського суспільства.

    За О. Ковалевською, журнал «Український тиждень»

     

  34. Рядки
    ...В чистім степу при долині,
    Розпустили сірі воли пасти
    При зеленій муравині

    є в 

    (Кількість балів 1.00)

  35. В уривку «А коли він вертався назад, прийшов до Дунаю і вподобав місце, і по-
    ставив городок невеликий, і хотів тут сісти з родом своїм. Та не дали йому ті,
    що жили поблизу» сказано про 

    (Кількість балів 1.00)

  36. Рядки
    Від тебе не одстану зроду,
    З тобою рад в огонь і в воду,
    На сто смертей піду з тобой

    узято з твору 

    (Кількість балів 1.00)

  37. «Ти був бідним, любив мене — і за те потерпів і мусив мене оставити; я тебе любила і тепер люблю. Ми тепер рівня з тобою: і я стала така бідна, як і ти. Вернися до мого серця!» — благає героїня твору, що є 

    (Кількість балів 1.00)

  38. Кульмінацією поеми «Катерина» є уривок 

    (Кількість балів 1.00)

  39. Образ закоханого, який, рятуючи свою душу, постригся в ченці, змальовано у творі 

    (Кількість балів 1.00)

  40. Розділи «Жив-жив!», «Слизька дорога», «Лихо не мовчить» є у творі, де діють герої 

    (Кількість балів 1.00)

  41. В уривку «Вітер збиває білий цвіт з дерев. Цвіт лине, лине і закриває закохану пару, далі переходить у густу сніговицю. Коли вона трохи ущухла, видко знов зимовий краєвид, з важким навісом снігу на вітах дерев» наявні художні засоби 

    (Кількість балів 1.00)

  42. «Хоч ... називають то символістом, то імпресіоністом, то романтиком чи зводять характер його поезії до справді притаманної йому панмузичності, проте він не вкладається в рамки жодного «ізму» — сказано про 

    (Кількість балів 1.00)

  43. Присвяту «Цвітові яблуні» має твір 

    (Кількість балів 1.00)

  44. «Цей роман... є епопеєю мужньої боротьби й перемоги нового українства над природою і над його ворогами» — сказано про твір, у якому є такий епізод: 

    (Кількість балів 1.00)

  45. Лист із Сибіру надіслав родині в’язень 

    (Кількість балів 1.00)

  46. «Їхня українізація — це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було...» — попереджає персонаж комедії «Мина Мазайло» 

    (Кількість балів 1.00)

  47. У місті, що зображене на ілюстрації, відбувається дія твору 

    (Кількість балів 1.00)

  48. Слова «Україно-мати! Благослови зброю синів своїх, прийми нашу кров, наші рани і подяку, що породила нас у великий грізний час, що возвеличила наше життя гордим щастям боротьби за твою долю...» належать героєві твору 

    (Кількість балів 1.00)

  49. «Хай прийдуть в гості Леся Українка, Франко, Шевченко і Сковорода», — мріє ліричний герой вірша 

    (Кількість балів 1.00)

  50. Темою твору «Дитинство» є 

    (Кількість балів 1.00)

  51. Від того кидавсь берега до того.
    Любив достаток і любив пісні.
    Це як, скажімо, вірувати в Бога
    і продавати душу сатані
    — дивується герой твору 

    (Кількість балів 1.00)

  52. Губенко — справжнє прізвище автора 

    (Кількість балів 1.00)

  53. Творчість Юрія Андруховича, Оксани Забужко, Івана Андрусяка має яскраві риси 

    (Кількість балів 1.00)

  54. Укажіть твори одного автора. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        «Зачарована Десна» 

      • 2

        «О земле втрачена, явися...» 

      • 3

        «І мертвим, і живим...» 

      • 4

        «Сом» 

      • А

        «Як добре те, що смерті не боюсь я» 

      • Б

        «Заповіт» 

      • В

        «Місто» 

      • Г

        «Україна в огні» 

      • Д

        «Моя автобіографія» 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  55. Поєднайте епізод твору з його назвою. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        син заганяє матір у ставок 

      • 2

        героїня розмальовує на Великдень печі 

      • 3

        мати навчає сина красти 

      • 4

        хлопець ховається в малині від баби 

      • А

        «Дитинство» 

      • Б

        «Хіба ревуть воли, як ясла повні?..» 

      • В

        «Сон» 

      • Г

        «Кайдашева сім’я» 

      • Д

        «Зачарована Десна» 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  56. Співвіднесіть жанр твору та уривок із нього. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        історичний роман 

      • 2

        соціально-психологічна повість 

      • 3

        соціально-психологічний роман 

      • 4

        новела 

      • А

        На добраніч вам, ниви.
        Й тобі, зозуле. Я знаю, за-
        втра з ранішнім сонцем вле-
        тить до мене в хату твоє
        жіноче контральто: «Ку-ку!..
        ку-ку!..» І зразу дасть мені
        настрій привіт твій, моя
        найближча приятелько... 

      • Б

        Зоська! Яке чудове ім’я! Навіть вимовляти його
        була насолода... І Степан силкувався розважати
        її як міг. Приносив шоколаду, цукерки, квітки,
        ілюстровані журнали, то вони разом проглядали... 

      • В

        Другого дня, ще досвіта, ледве що сонце зійшло,
        ледве що розгуляло у своїм багрянім сяєві, потьо-
        пав Івоніка з Михайлом орати в поле. Далеко-
        широко розлягалася тишина… 

      • Г

        Коли б ще дочку пристроїть за благородного
        чоловіка. Щось Степан мені казав про одного
        чиновника... Треба з ним побалакать... 

      • Д

        Петро хотів <...> заздалегідь пристати до не-
        величкої купки вірних, що стояли круг старого
        Шрама з червоними стрічками. Да вже не мож-
        на було тепер жодним побитом протиснутись.
        А круг його стоять усе тії окаяннії зрадці у бла-
        китних стьожках... 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
  57. Визначте, про який твір наведене висловлювання. 

    (Кількість балів 1.00)

      • 1

        «Слово про похід Ігорів» 

      • 2

        «Intermezzo» 

      • 3

        «Мойсей» 

      • 4

        «Сон» 

      • А

        «тема обдарованості й таланту подана цілком по-новому» 

      • Б

        «найпахучіша квітка у вінку літературних пам’яток Київської Русі» 

      • В

        «першим у Росії сміливим і прямим ударом на гниль і неправду кріпацтва» 

      • Г

        «другий «Заповіт» української літератури» 

      • Д

        «сильний і яскравий ідейно-естетичний маніфест найзаповітніших поглядів на митця і його ставлення до народу, на мистецтво і його суспільну роль». 

    А Б В Г Д
    1
    2
    3
    4
Час вичерпано
Перед відвідуванням сайту оберіть один з варіантів: