«Хімія (рівень стандарту)» підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти (Григорович О. В.)
Тема 4. Неорганічні речовини і їхні властивості
- Йоган Рудольф Глаубер
- Пауль Йозеф Крутцен
- Маріо Моліна
- Франк Шервуд Роуленд
- Іван Євграфович Адауров
- Арттурі Ілмарі Віртанен
- Роберт Флойд Кьорл молодший
- Сер Харольд Уолтер Крото
- Річард Еррет Смоллі
- Сер Андрій Костантинович Гейм
- Сер Костянтин Сергійович Новосьолов
- Олексій Олексійович Чуйко
- Юрій Валентинович Холін
- Володимир Олександрович Плотников
- Лідія Павлівна Логінова
- Лабораторний дослід № 2: Дослідження адсорбційної здатності активованого вугілля та аналогічних лікарських препаратів»
- Демонстраційний дослід: Виявлення у розчині йонів Fe2+ та Fe3+
- Демонстраційний дослід: Виявлення йонів Барію
- Демонстраційний дослід: виявлення йонів амонію
- Лабораторний дослід № 5. Виявлення катіонів Барію
- Лабораторний дослід № 6. Виявлення катіонів амонію
- Лабораторний дослід № 7: Виявлення силікат-іонів
- Лабораторний дослід № 8: Виявлення ортофосфат-іонів
- Тест. Тема 4. Неорганічні речовини і їхні властивості
Володимир Олександрович Плотников
Володимир Олександрович Плотников (1873–1947)
Український учений-електрохімік, академік.
Народився в м. Орел (Росія). Навчався в Орловській міській чоловічій гімназії. 1895 року закінчив Московський університет.
Від 1899 до 1941 року працював у Київському політехнічному інституті. Революцію 1917 року й наступний червоний терор пережив у Києві. У 1919 році, навіть коли інститут не працював, продовжував свої дослідження.
У 1931–1941 роках був директором Інституту хімії АН УРСР.
Започаткував дослідження з електрохімії неводних розчинів, які у 20-30-х роках XX століття розвинулися в самостійний науковий напрямок, відомий під назвою «Київська електрохімічна школа». Плотникову зі співробітниками вдалося вперше в світі одержати металічний алюміній за кімнатної температури шляхом електролізу. Школа Плотникова зробила великий внесок у вивчення природи електролітних розчинів.
На початку війни 1941 року співробітників Академії наук терміново евакуювали з Києва, але Плотников категорично відмовився залишати Київ. За часів німецької окупації (1941–1943) він був президентом Української академії наук. За два дні до звільнення Києва радянськими військами німці вивезли Плотникова з міста. Певний час він перебував у Вроцлаві, згодом опинився в Празі і лише 1945 року зміг повернутися до Києва. Ставлення до старого професора з боку радянської влади було вкрай негативним.
Після смерті Плотникова були спроби видалити його ім’я та внесок із хімічної науки. Справедливе ставлення до вченого та його наукової спадщини відновилося лише у 1980-ті завдяки зусиллям небайдужих діячів науки й освіти. Сьогодні ім’я В. О. Плотникова — серед імен видатних діячів української науки.