З «Опису України» Г. Л. де Боплана про життя українських козаків

З «Опису України» Г. Л. де Боплана про життя українських козаків

Вони дуже вмілі у виготовленні селітри, якої в цих краях дуже багато, і виготовляють прекрасний гарматний порох. Жінки займаються прядінням льону і вовни, із яких роблять полотно і тканини для щоденного вжитку. Усі уміють добре обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати різні м’ясні страви, варити пиво, мед... <…>
Зрештою, правду сказати, вони взагалі розуміються на всіх ремеслах. <…> Одне слово, усі вони досить розумні, але зосереджуються лише на корисному і необхідному, головним чином на тому, що пов’язане із сільським життям. <…>
Родючий ґрунт дає їм зерно в такому достатку, що вони часто не знають, що з ним робити. <…>
Вони сповідують грецьку віру, яку по-своєму називають руською [Rus], дуже шанують святкові дні і дотримуються постів, які в них тривають 8 або 9 місяців на рік і полягають в утриманні від м’яса. <…> Вони дотепні, кмітливі, винахідливі і щедрі, не прагнуть великого багатства, але надзвичайно кохаються у своїй свободі, без якої не уявляють життя...
...Ось як вони вибирають свого старшого: коли зберуться всі старі полковники і старі козаки, що користуються серед них пошаною, кожен із них віддає свій голос за того, кого вважає за найздібнішого, і той визначається більшістю голосів. Якщо обраний не хоче приймати посади, відмовляючись невмінням, малими заслугами, браком досвіду чи похилим віком, це йому не допомагає. Відповідають лишень, що він дійсно не заслужив такої честі і тут же, не гаючись, одразу ж убивають його, як якогось зрадника. ...Якщо обраний козак приймає на себе обов’язки старшого, то дякує зібранню за виявлену честь, хоча [додає, що] недостойний і для такої посади нездатний, далі ж, однак, урочисто запевняє, що докладе зусиль і старання, аби гідно послужити як усім взагалі, так і кожному зокрема, і що завжди готовий покласти своє життя за своїх братів [так вони називають між собою один одного]. ...Потім усі один за одним відповідно до свого рангу йдуть вклонитися йому, а старший подає їм руку, що в них служить за форму вітання. Ось так вони вибирають свого старшого, що часто відбувається серед Дикого Поля. Вони йому дуже підкоряються. Цей старший їхньою мовою називається гетьманом [hettman], його влада необмежена аж до права стинати голови і садити на палю тих, хто провинився. Гетьмани дуже суворі, однак нічого не починають без військової наради, яку називають Радою [Ruds]. [Боплан Г. Л. де. Опис України. — К.: Наук. думка, 1990.— С. 30—31]

Запитання до документа
1) Як наведене джерело характеризує господарську діяльність козаків? Назвіть їх основні заняття.
2) Що ви дізналися про вірування козаків? Чому в історичній літературі Запорозьку Січ окремі дослідники називають «козацькою християнською республікою»?
3) На які риси характеру козаків звертає увагу Г. Л. де Боплан? Чому саме вони привернули увагу автора джерела?
4) Як відбувалися вибори гетьмана? Якими повноваженнями він був наділений?
5) Що таке «козацька рада»? Хто мав право брати в ній участь? Які питання розв’язувалися на козацьких радах?