Із «Вірша на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного» К. Саковича

 Із «Вірша на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного» К. Саковича

...У тім війську стрічали і князя, і пана,
Не одного з них мали провідцю-гетьмана.
І Петро Конашевич гетьманив на славу,
Його рицарство знають усюди по праву.
Запорозькеє військо — належить вважати —
Для вітчизни потрібне, пора це вже знати.
Україна тим військом себе захищає,
Де ж нема запорожців — татарин гуляє.
Це посвідчити можуть міста на Поділлі,
Також Белзькі, Підгірські — пізнали на ділі.
А де кров християнську поганин розлив,
Тих, котрі залишились, у рабство повів.
В козака хоч ні зброї, ані шипі
Дожене поганина, лиш дай лошака,
І хоча він здоров’ю ушкоду вчиняє,
Та невільників завше з біди визволяє.
Отож тії, которі хотять воювати.
Щоб козаків чи знести, чи турку оддати,
Ті, напевне, як вівці у сіті б упали
Коли б вовкові сторожа — пса — поручали.
Для вітчизни козаки — тверда оборона,
Від татар і від турків надійна заслона.
Але я до вас мову свою повертаю.
Славне рицарство, всім про таке нагадаю:
Щоб у вірі святій ви нерушно тримали,
Королю пильну вірність свою заховали,
Бо за неї вам вольність була Паном дана:
Є король, а крім нього — не маєте пана.
Від усяких податків, судів увільнились,
І заслугами гідно усі уміцнились.
За великі клейноди свободу тримайте
І заслугами більше її уміцняйте.
А ти, славний гетьмане, ти, наш Одефіру,
Керуй військом щасливо, ховаючи віру
Вірно Богу й народу, бо то християни,
І боятися будуть тебе всі погани.
Із тим рицарством слави собі набувай,
І мене в добрій ласці із військом тримай.
Я тобі оцю книжку свою офірую
І од імені війська усього друкую,
Бо все те, що на славу гетьманську писалось
Конашевичу, вам це також прикладалось.
Не особою гетьман, а військом є славний,
Також гетьманом — військо, і доказ то явний.
Що є гетьман без війська чи військо без нього?
Ні, не важать нічого одне без одного.
Річ кінчаючи, Богу я вас доручаю
І звитяжства у щасті назавше бажаю... [Перлини духовності. Твори Української світської літератури від часів Київської Русі до XVII століття. — К., 2003.— С. 540—541]

Запитання до документа
1) Як наведений вірш характеризує постать П. Конашевича-Сагайдачного?
2) Яким є ставлення автора вірша до українського гетьмана? Свою відповідь обґрунтуйте.
3) Складіть історичний портрет П. Конашевича-Сагайдачного. Дайте власну оцінку його діяльності.
4) Дослідниця Г. Швидько відзначає: «Ім’я гетьмана П. Сагайдачного стоїть в одному ряді з найвизначнішими постатями українського народу». Аргументовано доведіть або спростуйте наведене твердження.
5) Дослідник В. Власов підсумовує: «Смерть гетьмана П. Сагайдачного засмутила всю Україну. Адже своєю діяльністю він зажив безсмертної слави. Його внесок у розвиток визвольного руху в Україні та згуртування українського суспільства був величезним». Наведіть факти, які підтверджують думку дослідника.