Історія України. 7-9 клас
- Із книги В. Січинського «Чужинці про Україну»
- Зі статті Я. Головацького «Становище русинів у Галичині»
- З урядового розпорядження про утворення українського козацького війська для боротьби проти наполеонівської навали (1812 р.)
- Із листа І. Котляревського Малоросійському губернатору про формування 5-го Полтавського козацького полку (1812 р.)
- Із передмови М. Шашкевича до розділу «Старина» альманаху «Русалка Дністровая» (1837 р.)
- Зі статті М. Павлика про альманах «Русалка Дністровая»
- З оповідань полкового осавула Азовського козачого війська А. Матвієнка про переселення Задунайських запорожців в Україну в 1828 р.
- Визначення інвентарними правилами 1848 р. панщинної повинності селян Правобережної України
- Із книги О. Афанасьєва-Чужбинського «Поїздка в Південну Росію» про взаємодопомогу селян у землеробстві та на будівництві
- Про чумацький промисел в Україні
- Опис гірничим інженером Олівером умов праці на шахтах Лисичанських кам’яновугільних копалень (1838 р.)
- Витяг зі статистичного опису стану промисловості в Станіславській окрузі (Східна Галичина) за 1923 р.
- Із праці німецького вченого, мандрівника Й. Г. Коля «Подорожі Росією та Польщею» про Україну, яку відвідав у 1838 р.
- Із «Книги буття українського народу»
- Відозва Кирило-Мефодіївського братства до українців (кінець 1845—1846 рр.)
- Із таємної інформації шефа жандармів графа О. Орлова губернаторам про Кирило-Мефодіївське братство
Витяг зі статистичного опису стану промисловості в Станіславській окрузі (Східна Галичина) за 1923 р.
Витяг зі статистичного опису стану промисловості в Станіславській окрузі (Східна Галичина) за 1923 р.
У Кривотулах була фабрика сукна і ковдр, де виробляли обидва види кращого сорту. Кілька років тому вона занепала.
У Нижневі є фабрика кременю, яка у зв’язку з відсутністю збуту занепала.
У Горішньому Майдані є скляна гута, яка виробляє тільки звичайне скло.
Льняне полотно середніх та грубих сортів виготовляють у Станіславі, Богородчанах і Тисмениці, столову білизну — у Станіславі, тик — у Солотвині, Надвірній і Бучачі, рушникову тканину, муслін — у Богородчанах, грубе біле сукно — у Тисмениці, Богородчанах і Надвірній, а також у багатьох інших місцях.
Червону сап’янову шкіру виробляють у Надвірній, чорний сап’ян та фарбову шкіру коричневого кольору — у Станіславі, Тисмениці і Надвірній, оленячу шкіру — у Надвірній, телячу шкіру — у Тисмениці.
Цією роботою займаються окремі мешканці і [вони] мають достатній збут в окрузі. Це доказ того, що виробництво незначне.
...Загалом не можна відмовити підданим у нахилі до промисловості. Він відповідає рівневі їхньої культури та їхнім потребам. Мешканець гір виготовляє свій одяг сам. Жінка пряде нитки з льону. Багато підданих займаються виготовленням грубого полотна, із якого вони роблять свої сорочки і полотняний одяг. Вовну, яку отримують з овець, прядуть, із неї тчуть і валяють звичайне сукно на сукмани. Із цього сукна жінка виготовляє одяг для родини. Зі шкірок ягнят селянин робить взуття (ходаки), яке звуть також постолами... [Зародження робітничого класу на Україні. Середина XVIII ст. — 1861 р.: Зб. док. і матеріалів. — С. 75—76]
Запитання до документа
1) Які галузі промисловості головним чином розвивалися в західноукраїнських землях?
2) Як наведене джерело відображає стан розвитку промисловості в цьому регіоні? Якими були причини такого становища?
3) Використовуючи текст документа та матеріал підручника, порівняйте розвиток промисловості в західноукраїнських землях та Наддніпрянській Україні. Зробіть власний висновок.