Із праці німецького вченого, мандрівника Й. Г. Коля «Подорожі Росією та Польщею» про Україну, яку відвідав у 1838 р.

Із праці німецького вченого, мандрівника Й. Г. Коля «Подорожі Росією та Польщею» про Україну, яку відвідав у 1838 р.

Першим більшим українським містом, що його описує Коль, був Харків. «Його торгівля більша від торгівлі Києва, його університет ривалізує з Вільною і Казанню, його ярмарок досягає нижнєгородського, завдяки головно торговельним шляхам». Харківським ярмаркам автор уділяє досить місця. Отже за 14 днів приходило до Харкова два рази стільки краму, що до Риги за цілий рік. Найбільше продавалося тут коней і текстильних виробів (бавовняних, льняних, конопляних, вовняних і шовкових). Далі йшли металеві вироби, цукор, конфітури, солодке печиво, футра, південні овочі, риба. У Харківських ярмарках «головна роля у всіх відношеннях, як у розумінні продуцентів, так і посередників, належить великоросам. Значно більше половини всіх виробів походить із їх (московських) великих фабрик, і значно більше половини купців-гуртівників належить їх племені... Вони беруться геть чисто за всі вироби без винятку і не можна назвати ні одного предмету, збуття котрого би переважало. Їх брати (українці), навпаки, можуть братися на увагу менше всіх (торгівців). Вони самі не постачають навіть небагатьох своїх власних виробів, своїх килимів, вовни, чудових барашків та ін. Вони навіть усе більше і більше випускають зі своїх рук і віддають великоросам невелику посередницьку торгівлю (перекупництво) поміж гуртівниками та окремими невеликими ринками збуту».
Цікаві відомості подає автор про Одесу з різнорідним складом населення, де Коль нарахував щось 16 ріжних мов, які можна було почути на вулиці. Крім російської мови, тут найбільше була поширена італійська, особливо на біржі та серед більших купців. Написи вулиць були російсько-італійські, на біржі італійські оголошення, у театрі дуже часто йшла італійська опера. До одеської пристані 1837 р. причалило 650 кораблів, із чого половина були італійські (переважно під австрійським і сардинським прапором). За ними чисоенно найсильніші були англійські та грецькі кораблі. Експорт найбільше складався з пшениці (до Англії та Італії), лою (до Англії) і вовни. Імпорт — із мануфактури і колоніальних товарів. Товарний оборот одеської пристані дорівнював Ризі, а з російських уступав лише Петербургу.
Торгівля Одеси була жвава та велика; на базарі, крім згаданих виробів, було багато харчових продуктів — доброї якості і дешевих. Ятки чисті й апетитні, кращі від віденських... При м’ясі були українці і москалі. Але якщо йдеться про сало, то лише українці, бо вони «люблять сало, як ведмеді мед». Дуже багато було також риби і кавяру. Загалом, каже Коль, до Одеси зійшлося не найліпше з усіх націй, але якраз найбільш авантюрніше. [Січинський В. Чужинці про Україну. Вибір з описів подорожей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять століть. — К., 1992. — С. 195—200]

Запитання до документа
1) Як наведене джерело відображає розвиток торговельних відносин в українських землях?
2) Які відомості про повсякденне життя українців містить документ?