Історія України. 7-9 клас
- Із книги В. Січинського «Чужинці про Україну»
- Зі статті Я. Головацького «Становище русинів у Галичині»
- З урядового розпорядження про утворення українського козацького війська для боротьби проти наполеонівської навали (1812 р.)
- Із листа І. Котляревського Малоросійському губернатору про формування 5-го Полтавського козацького полку (1812 р.)
- Із передмови М. Шашкевича до розділу «Старина» альманаху «Русалка Дністровая» (1837 р.)
- Зі статті М. Павлика про альманах «Русалка Дністровая»
- З оповідань полкового осавула Азовського козачого війська А. Матвієнка про переселення Задунайських запорожців в Україну в 1828 р.
- Визначення інвентарними правилами 1848 р. панщинної повинності селян Правобережної України
- Із книги О. Афанасьєва-Чужбинського «Поїздка в Південну Росію» про взаємодопомогу селян у землеробстві та на будівництві
- Про чумацький промисел в Україні
- Опис гірничим інженером Олівером умов праці на шахтах Лисичанських кам’яновугільних копалень (1838 р.)
- Витяг зі статистичного опису стану промисловості в Станіславській окрузі (Східна Галичина) за 1923 р.
- Із праці німецького вченого, мандрівника Й. Г. Коля «Подорожі Росією та Польщею» про Україну, яку відвідав у 1838 р.
- Із «Книги буття українського народу»
- Відозва Кирило-Мефодіївського братства до українців (кінець 1845—1846 рр.)
- Із таємної інформації шефа жандармів графа О. Орлова губернаторам про Кирило-Мефодіївське братство
Зі статті Я. Головацького «Становище русинів у Галичині»
Зі статті Я. Головацького «Становище русинів у Галичині»
Серед усіх слов’янських народів руський або малоруський народ занепав найбільше. Найчисленніший після великорусів, він, однак, не міг у відповідній пропорції розвинути свій дух у літературі. <…> Звідки така духовна мертва тиша? Мала прихильність Росії і Австрії до духовного і літературного національного розвитку русинів не може, очевидно, бути виною цьому всьому. <…>
Уже кілька десятиліть, як великі і малі слов’янські народи Австрії збудилися до нового життя; кожен із них звеличує мову своїх предків, розвиває свою літературу, поширює знання серед свого народу. Чехи, хорвати, словенці й далматинці, серби та словаки змагаються між собою. Такі жменьки людей, як словенці, далматинці, лужицькі серби, словаки, видають часописи, а 3 млн русинів не можуть похвалитися чимось таким, що могло би бути ознакою їхнього літературного життя. Навіть болгари, що знемагають у мусульманському ярмі, показують ознаки своєї духовної діяльності; а русини під ласкавим пануванням Австрії живуть без літератури, без часопису, без національної освіти, без шкіл, як варвари.
Яка ж причина цієї апатії русинів? Де першоджерело такого духовного конання?..
Передусім бракує руському народові здібних керівників і проводирів, центру й органічного зв’язку окремих частин, а освіченим русинам — необхідної моральної сили, знання справи, любові до батьківщини і самопожертвування. Народ розчленований, пригноблений і ледве животіє без самосвідомості, а його вожді, денаціоналізовані й чужі йому, спокійно присипляють його дальше в цьому сні. А зверху, нарешті, дивляться на цей гнилий застій цілком спокійно і відхиляють посередньо і, можливо, несвідомо, кожний рух, який міг би розбудити сплячих.
Друга головна біда — у численному розпорошенні русинів у політичному, соціальному й церковному відношеннях. Дещо менша частина народу перебуває під австрійським пануванням, але навіть і ці неповні 3 млн політично поділені. Майже 2,5 млн належать до Галичини, а 0,5 млн до угорської корони. Нарешті, галицькі русини в релігійному відношенні діляться на уніатів і неуніатів (на Буковині близько 150 тис.). [«Русалка Дністровая». Документи і матеріали. — К., 1989. — С. 247—249]
Запитання до документа
1) Як наведене джерело відображає становище українців у складі Австрійської імперії?
2) У чому автор статті вбачає причини такого становища?
3) Запропонуйте власний варіант розв’язання «українського питання».