Історія України. 7-9 клас
- Із книги В. Січинського «Чужинці про Україну»
- Зі статті Я. Головацького «Становище русинів у Галичині»
- З урядового розпорядження про утворення українського козацького війська для боротьби проти наполеонівської навали (1812 р.)
- Із листа І. Котляревського Малоросійському губернатору про формування 5-го Полтавського козацького полку (1812 р.)
- Із передмови М. Шашкевича до розділу «Старина» альманаху «Русалка Дністровая» (1837 р.)
- Зі статті М. Павлика про альманах «Русалка Дністровая»
- З оповідань полкового осавула Азовського козачого війська А. Матвієнка про переселення Задунайських запорожців в Україну в 1828 р.
- Визначення інвентарними правилами 1848 р. панщинної повинності селян Правобережної України
- Із книги О. Афанасьєва-Чужбинського «Поїздка в Південну Росію» про взаємодопомогу селян у землеробстві та на будівництві
- Про чумацький промисел в Україні
- Опис гірничим інженером Олівером умов праці на шахтах Лисичанських кам’яновугільних копалень (1838 р.)
- Витяг зі статистичного опису стану промисловості в Станіславській окрузі (Східна Галичина) за 1923 р.
- Із праці німецького вченого, мандрівника Й. Г. Коля «Подорожі Росією та Польщею» про Україну, яку відвідав у 1838 р.
- Із «Книги буття українського народу»
- Відозва Кирило-Мефодіївського братства до українців (кінець 1845—1846 рр.)
- Із таємної інформації шефа жандармів графа О. Орлова губернаторам про Кирило-Мефодіївське братство
Із таємної інформації шефа жандармів графа О. Орлова губернаторам про Кирило-Мефодіївське братство
Із таємної інформації шефа жандармів графа О. Орлова губернаторам про Кирило-Мефодіївське братство
Нещодавно виявлено, що молоді вчені люди в Києві, майже всі уродженці Малоросії, утворили Українсько-Слов’янське товариство Святих Кирила і Мефодія. Засновниками товариства були: колезький секретар Гулак, ад’ютант Костомаров і кандидат Бєлозерський, але з ними зближалася й інша молодь, яка здебільшого вчилася в університеті Святого Володимира.
Товариство ставило собі за мету приєднання до Росії іноземних слов’янських племен, а засобами до цього вважало піднесення слов’янських племен до поваги власної їх народності, усунення звичаїв з усього іноземного, знищення ворожнечі і встановлення згоди між ними, схиляння їх до сповідання однієї православної віри, відкриття училищ і видання книг для простого народу.
У декого з учасників Українсько-Слов’янського товариства було знайдено не застосований, проте, до товариства: статут, за правилами якого в слов’янських племенах мало встановитись народно-представницьке правління, рукопис найзлочиннішого змісту, який нібито витлумачував цей статут; інший рукопис, що називається «Закон Божий» або «Подністранка»; перероблена з Міцкевичевої «Пілігримки», у якому містилися революційні і комуністичні правила, а в кінці підбурливі відозви до слов’янських племен, та інші злочинні твори.
Треба ще зазначити, що ідеї про відновлення в кожній країні народності, мови, власної літератури й об’єднання слов’янських племен в одно ціле, не належить тільки особам, причасним до згаданої справи, а становлять об’єкт міркувань багатьох учених, і тих, хто з них займається дослідженням узагалі про слов’ян, називають слов’янофілами.
А в Києві і в Малоросії слов’янофільство перетворюється на українофільство. Там молоді люди більше піклуються про відновлення мови, літератури і звичаїв Малоросії, мріючи навіть про повернення часів колишньої вольниці козацтва і гетьманщини.
Причетні до справи про Українсько-Слов’янське товариство, як уроженці Малоросії, були, власне, українофілами. Усі вони у своїх листах, а художник Шевченко, колишній учитель Куліш і Костомаров навіть у надрукованих ними творах, зображаючи неправильно справжній стан України, яка ніби перебувала в тяжкому становищі, захоплено говорили про колишню Малоросію, надаючи їй надзвичайно великого значення; історію цього краю подавали мало не визначнішою за всі історії, наїзди гайдамаків описували як лицарства, наводили приклади колишньої вольниці, натякаючи, що дух свободи не охолонув і досі таїться серед малоросіян. Вірші Шевченка на малоросійській мові, особливо рукописні: «Сон», «Послання до мертвих і живих», «Три душі» та інші, одні пасквільного і величезною мірою зухвалого, інші прямо підбурливого змісту, за височайшою затвердженою ухвалою зі справи про Українсько-Слов’янське товариство, винуваті засуджені до суворого покарання; крім того визначено:
1. Надруковані твори: Шевченка — «Кобзар», 1840 р.; Куліша — «Повість про український народ», 1846 р., «Україна» 1843 і «Михайло Чернишенко» 1843 р.; Костомарова, під всевдонімом Ярема Галка — «Українські балади», 1839 і «Вітка» 1840 р. заборонити і вилучити з продажу. <…>
3. Генерал-ад’ютантам Бібікову і Кокошкіну повідомити, щоб вони стежили у ввірених їм губерніях, чи не лишилися в продажу вірші Шевченка, рукопис «Закон Божий» та інші підбурливі твори. [Борьба классов: Журн. — 1924. — № 1. — С. 253—254]
Запитання до документа
1) Хто був ініціатором створення Кирило-Мефодіївського братства? Складіть історичний портрет одного з його учасників.
2) Якою була мета діяльності братства?
3) Що ви дізналися з тексту джерела про програмні документи Кирило-Мефодіївського братства? У чому автор джерела граф О. Орлов убачав їх «найзлочинніший зміст»?
4) Сформулюйте основні ідеї Кирило-Мефодіївського братства.
5) Якими засобами братчики збиралися втілювати свої ідеї в життя?
6) У чому російський уряд убачав небезпеку творів братчиків? Чому їх наказали заборонити і виключити з продажу?
7) Які покарання дістали члени товариства?
8) Дайте власну оцінку діяльності Кирило-Мефодіївського братства.